Алчевська Христина Данилівна

Христи́на Дани́лівна Алче́вська (нар. 4 (16) квітня 1841(18410416), Борзна, Чернігівська губернія, Російська імперія — 15 серпня 1920, Харків, Українська РСР[3]) — українська педагогиня, організаторка народної освіти, дружина засновника м. Алчевськ Олексія Алчевського, мати Дмитра (кандидат природничих наук), Григорія, Ганни (допомагала викладати в жіночій недільній школі), Миколи (театральний критик, автор першого букваря для дорослих українською мовою), Івана та Христини Алчевських.

Христина Данилівна Алчевська
Ім'я при народженні рос. Христина Даниловна Журавлёва
Народилася 4 (16) квітня 1841[1]
Борзна, Чернігівська губернія
Померла 15 серпня 1920(1920-08-15)[2] (79 років)
Харків, Українська СРР
Поховання
Івано-Усікновенське кладовище і 13-е міське кладовище : 
Країна  Російська імперія
 УНР
 Українська СРР
Національність українка
Діяльність вихователька, педагог, вчителька, шкільний учитель, письменниця
Знання мов українська і російська
Батько Д. Журавльов
У шлюбі з Алчевський Олексій Кирилович
Діти Алчевський Григорій Олексійович
Алчевський Іван Олексійович
Алчевська Христина Олексіївна

Життєпис

Народилась 4 (16) квітня 1841(18410416) у Борзні, Чернігівщина. Батько — Д. Журавльов — викладач міського училища, мати — дочка героя війни 1812 року генерала Вуїча, сина молдовського господаря. Освіту здобула самотужки. У часи революційної ситуації 60-х років XIX ст. під псевдонімом «Українка» листувалася з О. Герценом, один з її листів надруковано в його часописі «Колокол».

У 1862 заснувала Харківську жіночу недільну школу [4]. Офіційно її засновано у 1870, утримувала цю школу до 1919. В школі правознавство, географію, історію України, письмо, математику, фізику та хімію викладала з колективом педагогів-сподвижників — безкоштовно працювало понад 100 вчителів. В перші роки в школі було близько 50 учениць, середній вік школярок на 1878-79 роки — 12 років, на 1892-93 роки — 14 з половиною років. У 1892-93 роках кількість учениць зросла до 600—700. Збільшилася і кількість викладачів: на 5 учениць припадала одна учителька. Учениць було поділено на три категорії: ті, хто зовсім не вмів писати, ті, хто вмів читати, але не вмів писати, та ті, кому потрібно було покращувати свої навички. Кожна група мала одну або двох кураторок, які займалися і позакласною роботою: учениці ходили на екскурсії, відвідували театри та вистави, брали участь у літературних читаннях тощо.[5]

У 1896 збудувала для школи будинок вартістю 50 000 карбованців — єдине власне, тобто таке, що належало школі, приміщення серед усіх недільних шкіл Російської імперії.

У 1879 родина відкрила ще одну школу в селі Олексіївка — тепер це територія Перевальського району Луганської області, навчання в школі велося українською мовою. В школі викладав Борис Грінченко.[6]

Читання Алчевської

Популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. На своїй садибі у Харкові (тепер будинок Палацу культури Національної поліції) у 1899 встановила перший у світі пам'ятник Тарасу Шевченку, погруддя роботи скульптора Володимира Беклемішева[7].

Вона згуртувала й очолила авторський колектив з укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?» (1884—1906). У ньому понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів на твори зарубіжної, російської та української літератури. Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Авторський колектив на чолі з нею підготував також 3-томний посібник «Книга взрослых», що протягом 1899—1917 витримав 40 видань. Вона є авторкою мемуарів «Передуманное и пережитое» (1912), методичних статей з навчання дорослих та оповідань, укладач «Каталога книг» для недільних шкіл, учасниця педагогічних експозицій на всеросійських та міжнародних виставках (у Москві та Нижньому Новгороді — 1895, 1896, Парижі — 1889, 1900, Чикаго — 1893).

Ушанована багатьма найвищих нагород — золотих та срібних медалей, почесних дипломів, тощо, обрана віцепрезидентом Міжнародної ліги освіти.

На її надгробку зроблений напис «Просвітителька народу».

Померла 27 жовтня 1920 у Харкові[8].

Вшанування пам'яті
  • Іменем Алчевської названо 28 курінь УПЮ[9].
  • Іменем Алчевської названо Борзнянську загальноосвітню школу I-III ступенів[10].
  • Іменем Алчевської названо вулицю у Львові[10].

Примітки
  1. Енциклопедія історії України — Наукова думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2
  2. http://polygraphicbook.narod.ru/text/statiy/1/alchevsk.htm
  3. http://polygraphicbook.narod.ru/text/statiy/1/alchevsk.htm
  4. Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності. Київ: Книги - ХХ. 2007. с. 6. ISBN 978-966-8653-95-7.
  5. Освіта для жінок у XIX столітті на Донбасі: родина Алчевських та їхні школи
  6. Історія багатійки Алчевської та її українського Донбасу в Російській імперії
  7. WebCite query result. www.webcitation.org. Процитовано 16 травня 2016.
  8. Існують й інші версії стосовно дати смерті. Зустрічається також інформація про 15 березня та 15 серпня 1920.
  9. УПЮ, Крайова Булава. к.ч.28 ім. Христини Алчевської. Крайова Булава УПЮ. Процитовано 16 травня 2016.
  10. Вкарбовані в літопис науки, 2020, с. 16.

Джерела
  • Мазуркевич О. Р. Визначні українські педагоги — народні просвітителі. Х. Д. Алчевська та її сподвижники. — К., 1963
  • Мухін М. І. Педагогічні погляди та освітня діяльність Х. Д. Алчевської. — К., 1979
  • Новак А. А. Вчитель. Борець. Жінка (до 175-річчя від дня народження Христини Алчевської) / А. А. Новак // Чернігівщина. —№ 16 (573). — 21 квітня 2016. — С. 15
  • Оліфіренко В. Дума і пісня. Посібник-хрестоматія з літератури рідного краю. — Донецьк: «Донбас», 1993 (спецвипуск журналу «Донбас»). — 195 с.
  • Алчевська Христина Данилівна // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. — 1941 р.): матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; відп. ред. Л. А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — К.: НБУВ, 2017. — С. 18–19.
  • Алчевская Х. Д. Полгода из жизни воскресной школы: (из записной тетради учительницы воскресной шк.): (из журн. «Рус. Шк.» за 1895 г.) / Х. Д. Алчевской. — СПб. : Тип. И. Н. Скороходова, 1895. — 126 с.
  • Алчевські // Вкарбовані в літопис науки / уклад. О. І. Вовк, А. В. Григор'єв, С. М. Куделко; гол. ред. В. С. Бакіров. — 2-ге. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2020. — С. 16. — 376 с. — ISBN 978-966-285-613-2.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.