Альбін Загурський

Народився 1846 року в Надвірній (нині Івано-Франківська область).[1] За іншими даними — у Надрожній.[2] Закінчив три класи реальної школи.[1] Учасник польського повстання 1863—1864 років. Як підофіцер служив у відділах Висоцького, Руцького і Марецького. Під Волею Скромовською потрапив у полон і висланий до Сибіру, де пробув до 1867 року.[2] Протягом 1867—1873 років навчався у Львівській політехніці.[1] У 1877—1896 роках член Політехнічного товариства у Львові.[3] Патентований будівничий у Львові від 1881. Голова львівського Товариства уповноважених будівничих.[4] Директор Кредитної спілки будівничих.[5] Офіційний представник «Фабрики цементу в Щаковій».[1] Споруджував будівлі різного призначення переважно у стилі неоренесансу.[4] 1905 року входив до складу журі конкурсу проектів будинку Політехнічного товариства у Львові.[6] Помер 24 травня 1910 року у Львові.[4]

Похований на полі № 53 Личаківського цвинтаря.

Роботи

• Прибутковий дім на вулиці Дорошенка, 64 у Львові (1881).[4]
• Дім на вулиці Крушельницької, 15 у Львові (1882, співавтор Леонард Марконі).[4]
• Керівництво спорудженням дому «Сокола» на вулиці Ковжуна, 11 у Львові (1882—1886, архітектор Владислав Галицький).[4]
• Керівництво спорудженням Авансового банку на проспекті Свободи, 10 (1898, архітектор Іполіт Слівінський).[4]
• Монастир, інтернат, та костел змартвихвстанців на вулиці Пекарській, 59 у Львові.[7]
• Дім польського гімнастичного товариства «Сокіл» у Ряшеві. Проєкт виконано безкоштовно 1891 року, і в наступному році реалізовано.[8] Проект фасадів опрацював Франциск Сковрон.[9]
• Реконструкція даху львівського костелу бернардинів. Тривала до середини 1890-х.[10]
• Дім на вулиці Пекарській, 24 у Львові (1898).[11]
• Розбудова костелу Воздвиження у селі Берездівці (1903).[12]