Альвін Мітташ

Альвін Мітташ, повне ім'я — Пауль Альвін, серболужицький варіант — Павол Альвін Міташ (нім. Alwin Mittasch Alwin Mittasch, в.-луж. Alwin Pawol Mitaš; 27 грудня 1869 року, село Дажин, Лужиця, Німеччина — 4 червня 1953 року, Гейдельберг, Німеччина) — серболужицький та німецький учений-хімік і професор.

Альвін Мітташ
Народився 27 грудня 1869(1869-12-27)[1][2][3]
Grossdehsad, Лебау, Герліц, Саксонія
Помер 4 червня 1953(1953-06-04)[2][3] (83 роки)
Гайдельберг, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність хімік
Alma mater Лейпцизький університет і Крайноставська учительська семінарія (1887)
Галузь хімія
Ступінь докторський ступінь[1]
Науковий керівник Вільгельм Оствальд
Членство Гайдельберзька академія наук і Леопольдина
Нагороди

медаль Карусаd (1942)

медаль Бунзенаd (1929)

Emil-Fischer Medald (1927)

Fresenius Prized (1927)

Висловлювання у Вікіцитатах
 Альвін Мітташ у Вікісховищі

Біографія

Народився 27 грудня 1869 року у багатодітній сім'ї учителя у лужицькому селі Дажин на околицях міста Лебау. У 1883 році поступив у педагогічне училище у Будишині, котре закінчив у 1889 році. З 1889 по 1982 рік працював помічником учителя у народних школах у лужицьких селах Клюкш і Коморов. З 1892 року працював учителем у Лейпцигу. Відвідував лекції на хімічному факультеті Лейпцизького університету. У 1895 році поступив до Лейпцизького університету, по закінченні котрого був асистентом у физико-хімічному інституті, де працював під керівництвом Вільгельма Оствальда. У 1901 році отримав докторський ступінь у області хімії. У 1903 році працював аналітичниим хіміком на шахтах при Стольберзі та з 1904 року — у дослідницькій лабораторії на Баденскій содово-аніліновій фабриці (BASF) у Людвігсгафені, де був асистентом Карла Боша. З 1921 року по 1933 рік був директором хімічної лабораторії у Оппау. У 1933 році після смерті старшого сина вийшов на пенсію і проживав у Гейдельбезі до своєї смерті у 1953 році.

Його іменем названа вулиця у Гейдельберзі.

Наукова діяльність

У своїй дослідницькій діяльності займався каталізаторами. У 1911 році разом з Карлом Бошем брав участь у винаході апарата для синтезу аміаку. Зареєстрував близько 80 винаходів. За свою наукову діяльність отримав почесне звання доктора хімії.

Твори
  • Über die chemische Dynamik des Nickelkohlenoxyds. Дисертація, Leipzig 1902.
  • Kurze Geschichte der Katalyse in Praxis und Theorie. 1939.
  • Von der Chemie zur Philosophie. Ausgewählte Schriften und Vorträge. 1948.
  • Geschichte der Ammoniaksynthese. Verlag Chemie, Weinheim 1951.
  • Erlösung und Vollendung. Gedanken über die letzten Fragen. 1953.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #117063371 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Munzinger Personen

Література
  • Rudolf Heinrich, Mittasch, Alwin, Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 17, Duncker & Humblot, Berlin 1994, ISBN 3-428-00198-2, S. 574—576
  • Jan Cyž: Mitaš, Alwin. W: Jan Šołta, Pětr Kunze, Franc Šěn (wud.): Nowy biografiski słownik k stawiznam a kulturje Serbow. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 1984, str. 380sl.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.