Альфред Юзеф Потоцький

Альфре́д II Ю́зеф Пото́цький гербу Пилява (29 липня 1817, Ланьцут, нині Підкарпатське воєводство, Польща — 18 травня 1889, Париж) — граф, польський і австрійський політичний діяч, маршалок Галицького Сейму, намісник Королівства Галичини та Володимирії, другий ординат у Ланьцуті, австрійський шамбелян, таємний радник. Внук Яна «Непомуцена» Потоцького.[2]

Альфред Юзеф Потоцький
пол. Alfred Józef Potocki
Народився 29 липня 1817(1817-07-29)[1]
Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Помер 18 травня 1889(1889-05-18)[1] (71 рік)
VIII округ Парижа, Париж, Франція[1]
Країна Польща
 Австрійська імперія
 Австро-Угорщина
Діяльність політик
Знання мов польська
Заклад Австрійський уряд
Членство Polskie Towarzystwo Tatrzanskied
Посада Minister-President of Austriad, посол до Галицького сейму, Посол до Австрійського райхстагуd і Член Палати панів Імперської Радиd
Рід Потоцькі
Батько Alfred Wojciech Potockid
Мати Józefina Maria Czartoryskad
Брати, сестри Ewa Józefina Julia Potockad
У шлюбі з Марія Клементина Потоцька
Діти Роман Потоцькийd, Юзеф Миколай Потоцький і Климентина Тишкевич
Нагороди

Палац Потоцьких (Львів)

Біографія

Державний діяч Австро-Угорщини: 1862 року став членом Палати Панів (Herrenhaus) — верхньої палати австрійського парламенту, 1867 — призначений міністром сільського господарства Австрії, 1870 — керівник австрійського уряду. 1871 року був змушений залишити цю посаду. Отримав від цісаря Франца Йозефа І орден Золотого руна.

1863 року обраний послом до Галицького Сейму. Був депутатом цього представницького органу до самої смерти.

Після завершення віденської кар'єри присвятив себе активній політичній діяльності в Галичині. 1875–1877 — обіймав посаду маршалка Галицького Сейму. 1875—1883 — був намісником Галичини.

Сприяв усуненню з посади митрополита УГКЦ Йосифа Сембратовича, виходу на пенсію крилошан Малиновського і Жуковського. Був прихильником «Змартвихвстанців», віддав Добромиль єзуїтам.[3]

Був власником «ґрунтів» у Перемишлянах.

Палац

Меценат, палкий поціновувач французької архітектури, Альфред Потоцький замовив побудову резиденції (нині знана як Палац Потоцьких у Львові, вул. Коперніка, 15) паризькому архітектору Луї д'Оверню, але не встиг побачити її збудованою. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький[4].

Родина

Дружина — Марія Климентина з Сангушків (1830—1903, Львів ), одружилися 1851 року в Славуті. Жила у Львові, де й помера.

Діти: Роман Потоцький, Юлія Потоцька, Климентина Потоцька (Тишкевич), Юзеф Миколай Потоцький[2].

Нагороди

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #124430597 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Potoccy (04) Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Слово про гр. Альфреда Потоцкого / Дїло, 10 (22) мая 1889.
  4. Фото палацу Потоцьких
  5. A Szent István Rend tagjai. archive.is. 5 січня 2013. Процитовано 17 січня 2018.

Джерела
  • Чорновол Ігор. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл.
  • Гр. Альфред Потоцкій // Дїло, 20 мая 1889

Посилання
Попередник
Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський		 Намісник Галичини
1875 — 1883		 Наступник
Філіп Залеський
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.