Палац Потоцьких (Львів)

Родина Потоцьких, продавши свій палац на площі Галицькій (нині відомий як палац Бесядецьких), придбала у 1822 р. нерухомість на вулиці Широкій (нині Коперника). На планах Львова XVIII — першої половини XIX ст. на цій дільниці видно розпланований город та кілька невеликих будівель.

Перший палац збудовано у стилі класицизму за проєктом архітектора Ігнатія Хамбреза. Це була двоповерхова прямокутна в плані будівля із високим дахом. Фасад симетричний з центральним ризалітом, увінчаним аттиком з балюстрадою. Перший ярус фасаду рустований, другий ярус ризаліту декорований шістьма парами іонічних пілястр.[1] Власниками були Марія з Сангушків та її чоловік Альфред Юзеф Потоцький. Палац було розібрано у 1860—1861 рр. Однак спорудження нової резиденції затягнулось на три десятиріччя. Будівництво розпочалось лише у 1880 р.

Новий палац був збудований у стилі бароко, епохи французького короля Луї XIV за проєктом французького архітектора Луї Альфонса Рене Довернь (фр. Louis Dauvergne). Проєкт модифіковано львівськими архітекторами Юліушем Цибульським та Людвіком Балдвіном-Рамултом і реалізовано під їх керівництвом.[2] 1892 року проєкт експонувався на будівельній виставці у Львові.[3]

Марія Климентина з Сангушків (Maria Klementyna) (31 березня 1830 — 7 жовтня 1903, Львів) одружилася у 1851 року в містечку Славуті з Альфредом II Юзефом Потоцьким гербу Пилява (29 липня 1817, Ланьцут — 18 травня 1889, Париж) — графом, політичним діячем, маршалком Галицького Сейму, намісником Королівства Галичини та Володимирії, другим ординатом у Ланьцуті. Родина Потоцьких мала 4-ро дітей: Романа, Юлію, Климентину (Тишкевич) і Юзефа-Миколая.

Після завершення дипломатичної служби Альфред Потоцький присвятив подальше своє життя активній політичній діяльності в Галичині. Послом до Галицького Сейму був від свого першого обрання 1863 р. до своєї смерті у 1889 р. У 1875—1877 рр. був маршалком Галицького Сейму. Протягом 1875—1883 рр. був намісником Галичини. Відомий як меценат і палкий поціновувач французької архітектури. Альфред Потоцький замовив побудову резиденції, але помер передчасно у Парижі 18 травня 1889 р. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький та дружина Марія.

Інтер'єр палацу

Будівля виконана в стилі французького класицизму, цегляна, обштукатурена, Н-подібна у плані, з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами. Триповерхова, з мансардами. Фасади декоровані фігурними обрамленнями вікон та рустикацією, ліпними консолями балконів та балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. Ліпний декор авторства Петра Гарасимовича та, ймовірно, Леонарда Марконі.

На першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використані ліпнина, позолота, різнокольоровий мармур, цінні породи дерева, розпис. З вулиці на подвір'я ведуть парадні монументальні ворота з двома флігелями, прикрашені картушем. Для прийомів у палаці Потоцьких були передбачені місця для під'їзду екіпажів, зали для зустрічей. З південно-західного боку біля палацу були збудовані з нетинькованої червоної цегли будівлі стайні з барельєфами коней та служб, з виходом на вул. Оссолінських (тепер Стефаника, 7а). Від сторони вул. Коперника палац відділяє огорожа з парадними воротами та флігелями для сторожі. Тильні ворота виходить на вул. Тиху. Загальна площа палацу становить 3100 м².

До 1879 року тут знаходився великий міський парк. Вже наприкінці XIX — на початку XX сторіч навколо палацу Потоцьких збудували цілу низку багатоповерхових будинків, частина з яких виходила передніми фасадами на вулицю, а тильними частинами в сторону палацу. Тому вид на палац Потоцьких залишився відкритим лише з вулиці Коперника. Наприкінці 1980-х років у палацовому парку влаштували шахту для прокладання тунелів підземного трамваю, і побудували непривабливу прибудову, у якій зараз знаходиться Музей мистецтва давньої української книги (вул. Коперника, 15а). З ініціативи Бориса Возницького 2010 поряд у парку було закладено Парк замків та оборонних споруд давньої України, де демонструються макети оборонних споруд у М 1:50.

У січні, лютому, березні 1919 року палац був резиденцією місії Бартелемі.[4].

22 листопада 1919 р. на палац впав літак американського пілота Едварда Ґрейвса, що брав участь в показових польотах над центром Львова з нагоди 1-ї річниці зайняття міста поляками. Падіння літака та вибух паливних баків спричинили пожежу верхніх поверхів та даху будинку.

Ремонт та реставрація палацу тривали до 1931 р.

У 1945—1972 рр. палац був у користуванні Інституту геології і геохімії горючих корисних копалин АН УРСР.

У 1972 році тут розмістився Палац урочистих подій (Львівський міський РАЦС).

У 1973—1974 рр. палац був на реставрації.

У 1996 році поряд із будівлею спорудили Львівський палац мистецтв.

У 2000-х рр. палац Потоцьких передали Львівській галереї мистецтв.

У лютому 2015 року в палаці Потоцьких відкрили каплицю із найстарішою іконою Львова.[5]

З липня 2021 року в палаці Потоцьких знову можна одружитись, тут запроваджено послугу «шлюб за добу»[6]

• Палац Потоцьких (Івано-Франківськ)
• Палац Потоцьких (Тульчин)
• Палац Потоцьких (Одеса)

• Палац Потоцьких, жертва свого часу — аерозйомка
• Палац Потоцьких 3D-віртуальний тур
• Пам'ятники містобудівництва та архітектури Української ССР. — Київ, Будівельник, 1983—1986 — том 3, с. 14