Амаласунта

Дочка Теодоріха Великого і Аудофледи, сестри Хлодвіга I, короля франків. У 515 вийшла заміж за вестгота Евтаріха з роду Амалів. Народила сина Аталаріха і дочку Матасунту.

У 522 овдовіла. У 526 помер її батько. Так як Аталаріху в цей час було тільки 10 років, згідно із заповітом Теодоріха, схваленому готською знаттю, Амаласунта прийняла регентство.

Красива, багато обдарована, добре освічена (володіла латинською і грецькою мовами), політично дуже талановита Амаласунта енергійно взяла в руки кермо влади. У своїй діяльності вона керувалася порадами Кассіодора. Протегувала римлянам, повернула дітям Боеція і Сіммаха конфісковані маєтки їхніх батьків, свого сина змушувала займатися науками.

У перші роки після смерті Теодоріха Великого в Королівстві остготів панував зовнішній і внутрішній мир. Остготське військо було боєздатним, особливо якщо його вів у бій досвідчений і рішучий командир. У 530 зазнала невдачі спроба гепідів захопити готську Паннонію Сірмійску. Завдавши удару у відповідь і контрнаступаючи, Вітігес, майбутній король, проник занадто далеко на візантійську територію, і при цьому було захоплено місто Граціана в Верхній Мезії. П'ять років потому, в 535 це порушення кордону послужило Юстиніану I приводом для початку повномасштабної агресії проти Королівства остготів, поки ж ніяких дій не послідувало, так як імператор був зайнятий війною з персами.

Амаласунта намагалася поліпшити відносини з бургундами. Вона відмовилася від земель на північ від Дюранса і уклала договір з південногалльським сусідом, але коли постало питання про війну з франками, остготи злякалися власної сміливості. У 531 і 534 роках остготи не прийшли на допомогу Тюрінгії, а в 532/533 роках їх військо не покинула меж своєї країни, щоб підтримати бургундів проти франків. В результаті ці сусіди і союзники втратили свою незалежність, а коротка, за часів Теодоріха Великого, спільна з франками межа розтягнулася більш ніж на півтори тисячі кілометрів, і будь-яке продовження франкської експансії вздовж цієї лінії загрожувало остготським землям.

Готська знать не бажала терпіти влади жінки — незадоволення посилилося ще більше, коли Амаласунта вступила в зносини з імператором Юстиніаном I. Вона хотіла дати синові Аталаріху класичне виховання, але готи оточили його молодими людьми, які підбурювали його проти матері і втягнули у надмірності, від яких він зрештою помер 2 жовтня 534 року. Після смерті Аталаріха Амаласунта намагалася зберегти королівську владу за собою. Вона запропонувала своєму двоюрідному брату Теодахаду з Тусції стати королем за умови, що управління державою буде надано виключно їй. У листопаді 534 Теодат коронований, а вже через місяць він вислав її з Равенни і ув'язнив на острові Мартана на озері Больсена.

Ще раніше Амаласунта веліла умертвити трьох ватажків готської опозиції (в тому числі, ймовірно, і Тулуіна). І коли візантійський посол Петро Патрикій навесні 535 року спробував від імені свого імператора Юстиніана I захистити життя Амаласунти, він не зміг перешкодити її вбивству (з дозволу Теодахада) родичами тих трьох вбитих нею готів. Згідно Йордану, Амаласунта була замкнена в гарячій лазні і від цього померла (вбивство гарячою парою в лазні було поширене в Римській імперії і в Візантії).

• Евтаріх — чоловік з 515. Син Вітіріха, онук Берімунда, правнук готського короля Торісмунда, з роду Амалів. Помер у 522 році.
• Аталаріх — син, народився в 516, король остготів з 526 по 534.
• Матасунта — дочка (518 — після 550), спочатку заміжня за королем остготів Вітігесом, потім за двоюрідним братом Юстиніана I Германом.

На честь Амаласунта названий астероїд (650) Амаласунта, відкритий в 1907.