Амбелауанці

Амбелауанці (індонез. Suku Ambelau) — народність, основне населення індонезійського острова Амбелау (індонез. Pulau Ambelau). Належать до східно-індонезійської антропологічної групи. Проживають також на острові Буру (індонез. Pulau Buru) і деяких інших островах Малайського архіпелагу[1][2].

Амбелауанці
Самоназва Suku Ambelau
Кількість близько 8300 осіб
Ареал

Амбелау

Буру
Близькі до: буруанці, лісела, каєлі
Мова амбелау, індонезійська
Релігія іслам

Чисельність, станом на кінець 2000-х років, становить близько 8300 осіб[3]. З етнографічної точки зору споріднені з більшістю корінних народів острова Буру. Рідною мовою народності є австронезійська мова амбелау (індонез. Bahasa Ambelau). За віросповіданням мусульмани суніти[1][2].

Амбелауанці островів Амбелау і Буру утворюють 22 патрилінійні локалізовані роди, що поділяються на екзогамні лініджі[1].

Розселення

Ареал розселення амбелауанців виділений яскраво-рожевим кольором

Становлять абсолютну більшість населення як на Амбелау загалом, так і окремо в кожній з семи адміністративно-територіальних одиниць (сіл і поселень), на які поділена територія острова. Велика частина амбелауанців, як і інших жителів острова, проживає в прибережних районах[4].

Найбільша громада амбелауанців за межами Амбелау — близько 700 осіб — проживає на південному сході острова Буру в селі Ваетава (індонез. Waetawa). Її представники зберігають високий ступінь етнічної ідентичності та підтримують тісні культурні, соціальні та господарські зв'язки зі своїми одноплемінниками на Амбелау. Деяка кількість амбелауанців живе в інших районах Буру, на острові Амбон, деяких інших островах індонезійській провінції Малуку, а також у столиці Індонезії Джакарті[2][4].

У період нідерландської колонізації, зокрема, в першій половині XVII століття, значну частину амбелауанців вивезли на Буру для робіт на плантаціях прянощів, чималу кількість винищили[1].

Мова

Рідною для народності є мова амбелау (також амбелауанська), що належить до центрально-Молуккської гілки центрально-малайсько-полінезійських мов[2]. Амбелауанці активно використовують цю мову в побуті і в суспільному житті як на Амбелау, так і на Буру. При цьому значна їх частина на функціональному рівні володіє державною мовою Індонезії індонезійською або ж поширеним на Молуккських островах амбонським діалектом малайської мови, так званим Мелаю Амбон (індонез. Melayu Ambon, який фактично являє собою спрощену індонезійську мову з тією або іншою часткою місцевої лексики)[1].

Релігія

Абсолютну більшість — 94 % — амбелауанців становлять мусульмани-суніти, решта представників народності християни-протестанти[3]. При цьому деяка частина зберігає пережитки традиційних місцевих вірувань[5].

Спосіб життя

Амбелауанці островів Амбелау і Буру утворюють 22 патрилінійні локалізовані роди, що поділяються на екзогамні лініджі[1].

Основне заняття сільське господарство. Гористий рельєф і кам'янисті ґрунти Амбелау ускладнюють розвиток традиційного для цієї частини Індонезії рисівництва. На порівняно невеликих ділянках родючого ґрунту, переважно на узбережжі, вирощують кукурудзу, саго, батат, какао, кокосову пальму, а також прянощі гвоздику і мускатний горіх[6].

Поширене полювання, головним чином на дику свиню бабіруссу. Рибальство розвинене не скрізь (найбільше — в селах Масавой і Уліма на Амбелау), основний промисловий вид тунець[6].

Деяка кількість амбелауанців, що проживають на Амбелау, регулярно працює на Буру, головним чином, на виробництві саго[1].

Традиційні житла — каркасні будинки з бамбуку, часто на палях. Дахи покриті пальмовим листям або очеретом, від середини XX століття все більшого поширення набуває черепиця[7].

Національний костюм амбелауанців за фасоном схожий на одяг більшості народів Індонезії саронг і довгопола сорочка у чоловіків, саронг і коротша кофта у жінок. Однак традиційні колірні переваги в одязі досить своєрідні — зокрема, у святкових вбраннях переважають різні відтінки червоного. Крім того, святкове вбрання передбачає досить своєрідні головні убори — у чоловіків гострий ковпак з плюмажем, у жінок пов'язка з плюмажем[8].

Примітки

  1. НРМ, 1998, с. 41.
  2. Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World, Twenty-first edition. Dallas, Texas: SIL International. Online version: Ambelau. A language of Indonesia (англ.)
  3. Ambelau. Joshua Project. Процитовано 17 листопада 2014 року.
  4. Local Knowledge, 2009, с. 24-25.
  5. Local Knowledge, 2009, с. 25.
  6. Local Knowledge, 2009, с. 24.
  7. Local Knowledge, 2009, с. 26-27.
  8. Ambelau (англ.). Ohio University Library Holding. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 12 березня 2010.Світлина подружжя амбелауанців у святковому одязі в електронній бібліотеці Університету штату Огайо

Література

  • Тишков В. А. (главный редактор). Народы и религии мира. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. — 928 p. — ISBN 5-85270-155-6.
  • Local Knowledge And Fishery Management. — Bogor : Center for Coastal and Marine Resources Studies, Bogor Agricultural University, Indonesia, 2009.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.