Амброз Бірс

Дж. Г. І. Партінґтон. Портрет Амброза Бірса

Народився в урочищі Горс-Кейв-Крик, яке розташоване на сході округу Меґс, штат Огайо у родині освічених фермерів Мáркуса Аврéліуса Бірса (англ. Marcus Aurelius Bierce, 1799–1876) і Лóри Шéрвуд Бірс (англ. Laura Sherwood Bierce, 1804—1878 р.). Він був 10 дитиною у сім'ї (згодом у Бірсів народяться ще троє), в якій всі хлопчики і дівчатка носили імена, що починалися на літеру А: англ. Abigail, Amelia, Ann, Addison, Aurelius, Augustus, Almeda, Andrew, Albert, Ambrose, Arthur, Adelia, Aurelia. Не виключено, що своє ім'я майбутній письменник отримав на честь твору англійського драматурга і письменника Дáґласа Джéрролда «Амброз Ґвіннетт. Приморська історія» (англ. Ambrose Gwinnett; or, A Sea-Side Story, 1828), який можна було знайти в багатій батьківській бібліотеці. (Загалом, Маркус Бірс полюбляв англійських публіцистів XVIII ст., готичну прозу, твори Лорда Байрона і сімейні часописи.)

У 1846 році сім'я переїхала до штату Індіана (спершу в округ Косцюшко, потім Елкгарт). Початкової і середньої освіти Амброз Бірс не отримав, але її відсутність компенсував природною допитливістю і любов'ю до читання. В цей час закладаються основи стосунків Амброза із сім'єю. Між ним і батьками (обоє Маркус і Лора відрізнялися авторитарним характером і підкресленою набожністю) склалися важкі відносини, зокрема атеїзм зрілого Бірса і ядучий сарказм і жорсткість у його ставленні до людей були наслідком підкреслено холодних стосунків із батьками. Натомість постать рідного дядька генерала Лýсіуса Вéруса Бірса (англ. Lucius Verus Bierce, 1801—1870) для юного Амброза була непохитним авторитетом і залишалася такою протягом усього життя майбутнього письменника. У 15 років Амброз став підзаробляти в редакції аболіціоністської газети «Нортерн індіенан» (англ. The Northern Indianan), а ще за два роки вступає до Військового інституту Кентуккі (по суті, військової школи).

Провчившись у військовій школі близько року, Амброз Бірс покидає її і працює на різних некваліфікованих роботах (у цегельні, в роздрібному магазині). Але з початком Громадянської війни він практично одразу — 19 квітня 1861 — року записується рядовим у 3-тю роту 9-го добровольчого піхотного полку Індіани, у якому незмінно прослужить чотири роки. 3 червня 1861 року бере участь у так званих «Перегонах» (англ. The Philippi Races), битві під Фíліппі (Західна Вірджинія); за тиждень він героїчно рятує смертельно пораненого солдата у Джирард-Гілл. 27 серпня 1861 року отримує звання сержанта, а в лютому наступного року переведений до штабу генерала Вíльяма Гéйзена (1830—1887), де працював топографом. У подальшому взяв участь у битвах під Шáйло (6 — 7.04.1862), Стóунз-Ри́вер (31.12.1862 — 2.01.1863), Чикамóґою (19 — 20.09.1863), Чаттанýґою (25.11.1863), Пíкеттс-Мíллом (27.05.1864). 23 червня 1864 року під час Битви за Кéннесо-Мáунтін Бірсу в голову влучила куля із снайперської рушниці, і майбутній письменник потрапляє в лікарню на 2 місяці. Згодом повертається в діючу армію, бере участь у Битві за Фрéнклін (30.11.1864), але постійно потерпає від запаморочень і непритомності. 16 січня 1865 року Амброза демобілізували з армії фактично у званні старшого лейтенанта, дарма що 13 березня 1865 року його заохотили суто почесним (позачерговим, але неоплачуваним) званням майора за відмінну службу.

Армія наклала на життя Бірса значний відбиток. Військовий побут і власне війна виступили однією із провідних тем його творчості, і хоча традиційно тематика його воєнних оповідань визначається як антимілітаристська, біографи зауважують, що перед військовим укладом життя, його порядком та дисципліною Бірс відчував своєрідне благоговіння. Вже через рік після свого звільнення у запас він подавав документи на одержання звання капітана. Отримавши відмову остаточно вирішує пов'язати своє подальше життя із цивільним фахом.