Амеліна Вікторія

Вікторія Амеліна народилась у Львові. У 14 років емігрувала до Канади, однак скоро повернулася в Україну[1]. Отримала ступінь магістра комп'ютерних технологій у НУ «Львівська політехніка». Працювала програмістом та керівником у міжнародних IT компаніях. Станом на листопад 2015 Вікторія Амеліна призупинила кар'єру в IT заради письменницької роботи.

Лавреатка національної премії Коронація Слова 2014 за лірику.

У 2014 році Вікторія Амеліна дебютувала в літературі з романом «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», що вийшов у видавництві «Discursus». Передмову до дебютного роману написав Юрій Іздрик. Роман увійшов у десятку рейтингу «ЛітАкцент–2014».

Брала участь у таких заходах і міжнародних фестивалях як Форум Видавців у Львові, Міжнародний фестиваль оповідання «Intermezzo» у Вінниці, фестиваль «Read My World»[2] в Амстердамі тощо.

У 2015 році роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» був перевиданий у видавництві «Віват». У 2015 році роман був номінований на премію Валерія Шевчука та увійшов до короткого списку премії.

У 2016 році одразу дві книжки Вікторії Амеліної стали призерами конкурсу, оголошеного Міжнародним фестивалем «Запорізька книжкова толока — 2016»: роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» у номінації «Українська  художня література. Проза», «Хтось, Або Водяне Серце» — у номінації «Дитяча література».[3]

У 2017 році у Видавництво Старого Лева вийшов роман «Дім для Дома»[4]. В романі «Дім для Дома» розповідається про родину радянського льотчика, яка отримала квартиру в серці Львова, де провів дитинство польський письменник єврейського походження Станіслав Лем[5]. Цю квартиру і стару скриню в ній Лем описав у автобіографічному романі Високий замок (роман).[6] В романі «Дім для Дома» цю скриню зі старими секретами мріє відчинити наймолодша з героїнь.

«Дім для Дома» визнано найкращою українською прозовою книгою 2017 на фестивалі Запорізька Книжкова Толока[7].

Роман «Дім для Дома» увійшов до коротких списків премій ЛітАкцент року[8] та премії Міста Літератури ЮНЕСКО[9], літературної премії Європейського Союзу[10].

Вікторія Амеліна багато подорожувала світом, від Тибету до Кремнієвої долини[11]. Час від часу публікує колонки в інтернет-газеті Збруч[12], НВ.

Член Українського ПЕН[13].

• «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (Discursus, 2014).
• «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (Віват, 2015) (перевидання)
• «Хтось, Або Водяне Серце» (Видавництво Старого Лева, 2016).
• «Дім для Дома» (Видавництво Старого Лева, 2017).
• Е-е-есторії екскаватора Еки / Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. — 64 с. — ISBN 978-617-679-924-5.

У збірках та антологіях:

• «Це зробила вона» (Видавництво «Видавництво», 2017)
• «Лялька» (Видавництво Старого Лева, 2018)
• «Мости замість стін» (Видавництво Старого Лева, 2020)
• «Що дасть нам силу?» (Дух і літера, 2020)
• «Ковчег «Титанік». 20 есеїв про людство зразка 2020-го» (онлайн-антологія 27 Bookforum, 2020)

У червні 2018 підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[14]

Виступала із промовою про Олега Сенцова й інших українських політв'язнів на 84-му всесвітньому ПЕН-конгресі.

На Франкфуртському книжковому ярмарку читала оповідання Олега Сенцова в перекладі на англійську[15] та брала участь у акції біля стенду Російської Федерації[16].

Вікторія Амеліна — засновниця Нью-Йоркського Літературного Фестивалю на Донеччині[17].

• Інтерв'ю в газеті «День»
• Рецензія на роман «Синдром листопаду, або Homo Compatiens»
• Інтерв'ю на сайті «Читомо»
• 10 книжок «не для рейтингу» від Вікторії Амеліної
• Офіційний сайт Вікторії Амеліної