Анастас Іширков

Анастас Тодоров Іширков (18681937) болгарський учений, географ і етнограф. Основоположник географічної науки в Болгарії. Ініціатор створення в 1918 році Болгарського географічного товариства.

Анастас Іширков
болг. Анастас Иширков
Ім'я при народженні болг. Анастас Тодоров Иширков
Народився 5 (17) квітня 1868 або 1868
Ловеч, Османська імперія
Помер 6 квітня 1937(1937-04-06)[1] або 1937
Софія, Третє Болгарське царство
·злоякісна пухлина
Поховання
Центральний цвинтар Софіїd[2] : 
Країна  Болгарія
Національність болгари
Діяльність науковець, географ, етнолог, історик
Alma mater Лейпцизький університет (1894), Софійський університет Святого Климента Охридського (1891) і Гумбольдтський університет Берліна (1897)
Галузь географія
Заклад Софійський університет
Посада Rector of Sofia University “St. Kliment Ohridski”d
Звання академік
Ступінь доктор наук
Вчителі Фрідріх Ратцель, Ferdinand von Richthofend, Любомир Милетич, Александр Теодоров-Балан і Іван Шишманов
Відомі учні Zhivko Galabovd, Q46688818?, Ignat Penkovd, Іван Батаклієвd, Ĭordan Zakharievd, Гунчо Гунчевd, Димитр Яранов, Q28375563?, Aleksandra Monedzhikovad, Anastas Beschkowd, Lioubomir Dinevd, Q12280137?, Ilia Ivanovd, Anastas Razboynikovd, Sava Popovd і Vladimir Popovd
Членство Болгарська академія наук, Bulgarian geographical societyd, Національний археологічний інститут і музей, Q12291037? і Q12287832?
Родичі Stefan Vatevd і Q31192073?
Нагороди
Автограф

Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
 Анастас Іширков у Вікісховищі

Біографія

Завдяки стипендії Міністерства освіти закінчив історичне відділення Вищої школи в Софії (нині Софійський університет). Після закінчення у 1891 працював викладачем у Варненській чоловічій школі.

У 1892 році пройшов спеціалізацію за курсом слов'янської філології в Лейпцигу, де слухав лекції з географії професора Фрідріха Ратцеля.

У серпні 1895 року захистив докторську дисертацію на тему «Південна Болгарія».

Після повернення на батьківщину у 1895 призначений учителем географії столичної гімназії.

Наступного року Міністерство освіти направило Анастаса Іширкова в Берлінський університет, де він продовжив спеціалізацію під керівництвом Фердинанда фон Ріхтгофена.

З 1898 по 1933 — викладач у Софійському університеті, читав лекції з географії й загальної етнографії. Пройшов шлях від доцента до завідувача кафедри, професора, декана, а згодом ректора університету (1915—1916).

З 1904 року — член Болгарської академії наук.

З 1920 одночасно викладав географію у столичному Вільному університеті політичних і господарських наук.

Ініціатор створення та керівник Болгарського географічного товариства (1918). Член-засновник Болгарського археологічного інституту (1920). Член редакцій видань «Български преглед», «Българска библиотека» (Лейпциг), «Австрийска библиотека» (Відень), «Географска библиотека» (Софія).

Як знавець болгарського національного питання у складі болгарської делегації по закінченню Другої Балканської війни в 1913 році брав участь в укладенні мирного договору в Бухаресті і першому складі делегації Болгарії на мирних переговорах у Брест-Литовську (1917—1918). Брав участь у підготовці меморандуму Паризької мирної конференції (1919).

У зв'язку з тяжкою хворобою в 1933 полишив викладацьку діяльність. Заповів Софійському університету 900 000 левів.

Помер від раку.

Наукова діяльність

Професор Анастас Іширков здійснив значний внесок у розвиток географії, зокрема антропо- і політичної географії. Особливу увагу звертав на проблеми демографії та населених пунктів Болгарії.

Читав курс лекцій не лише з географії, а й геоморфології, кліматології, гідрології, антропогеографії, політичної та історичної географії, вплинув на визначення основних завдань і напрямків розвитку цих наук.

Заклав основи географічної науки в Болгарії.

Вибрані наукові праці

  • Изследвания за Македония (1893)
  • Anastas Ischirkoff, Südbulgarien. Universität Leipzig. 1896
  • Étude sur l'ethnographie des Slaves de Macédoine (1907)
  • Девненските извори и тяхното поселищно и стопанско значение (1906)
  • Принос към етнографията на македонските славяни" (1907)
  • Принос към географията на Княжество Бълчария ч. I и II (1907)
  • Западната граница на Македония и албанците (1908)
  • България (1910)
  • Впечатления от Македония (1910)
  • Град Солун. Политико-географски и народостопански бележки (1911)
  • Град София през XVII век (1912)
  • A. Ishirkov, Oro-und Hydrographie von Bulgarien. Aus dem Bulgarischen hrsg. von A. Kassner, mit 1 Karte und 35 Abbildungen im Text (Zur Kunde der Balkanhalbinsel. I. Reisen und Beobachtungen …, Heft 17). Im Kommissionsverlag von J. Studnička & Co., Sarajevo (1913)
  • Орография и хидрография на България (1913)
  • Чалъкавашкият проход в Стара планина (1913)
  • България и Бяло море. Политико-географски чъртици (1914)
  • Упътване към изучаване селищата в българските земи (1914)
  • Западните краища на Българската земя. Бележки и материали (1915)
  • Охридското езеро и град Охрид (1915)
  • Брой на българите (1916)
  • А. Ischirkow, Die westlichen Teile der bulgarischen Gebiete, 1915
  • Die Bulgaren — ihre historische, ethnografische und politische Grenzen. Geographische Mitteilungen 1915, hrsg. von Prof. Anastas Ischirkoff. (Atlas mit 40 Karten).
  • A. Ischirkoff, Bulgarien, Land und Leute. 1. Teil (Allgemeines, Paläogeographie, Oberflächengestaltung, Klima, Pflanzenleben, Tierwelt). 1916
  • Добруджа. География, история, етнография (съавтор)(1918)
  • Prof. Dr. A. Ischirkoff. Le nom de Bulgare — Eclaircissement d´Histoire et ´Etnographie, 1918
  • Град Враня и Вранско" (1918)
  • Ischirkoff, A., La Macedonie et la Constitution de l´Exarchat bulgare (1830 á 1897), (1918)
  • Ischirkoff, A., La Bulgarie et le Mer Egee. Le probleme de la Thrace, (1919)
  • Ischirkoff, A., La Bulgarie et la Dobroudja (Pochon-Jent & Bühler), (1919)
  • България. Географски бележки (1919)
  • Западна Тракия и договорът за мир в Ньой (1920)
  • Походът на Владислав Варненчик в България 1443—1444 г. (1923)
  • Характерни черти на градовете в Царство България (1925)
  • Град Ловеч. Географско положение (1929)
  • Река Осъм (1930)
  • Стари описания на Ловеч (1931)
  • Анастас Хитров, В: Ловеч и Ловчанско. Географско, историческо и културно описание., Кн. 4. (1932)
  • Ловчанци и освободителното движение на България (1932)
  • Иширков, Ан., Ковачев, Н. Българска ономастика. (1989) и др.

Вшанування

  • Почесний житель міста Ловеч.
  • На його честь назване село Професор-Іширково у Силістринській області Болгарії, а також вулиці в Софіі і Ловечі.
  • У 1985 році заснована Медаль «Анастас Іширков», якою нагороджують видатних наукових працівників та почесних членів Болгарського географічного товариства.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. http://sofiapomni.com/parcel.php?id=26#1775

Джерела

  • Почетните граждани на Ловеч, Регионален исторически музей — Ловеч, съставител Капка Кузманова, ИК «Витал», Вт., 2009, с. 89-92. ISBN 978-954-8259-84-2
  • Пенков Игнат, Анастас Иширков, УИ «Свети Климент Охридски», С., 1987.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.