Любомир Милетич
Любомир Милетич (болг. Любомир Милетич, нар. 14 січня 1863 — пом. 1 червня 1937) — провідний болгарський лінгвіст, етнограф та історик. Керівник Болгарської академії наук.
| Любомир Милетич | |
|---|---|
| Любомир Милетич | |
 | |
| Ім'я при народженні | болг. Любомир Георгиев Милетич |
| Народився |
14 січня 1863 Штип, Османська імперія |
| Помер |
1 червня 1937 (74 роки) Софія, Болгарія |
| Поховання | Центральний цвинтар Софіїd і Центральний цвинтар Софіїd |
| Країна |
 Болгарія |
| Національність | болгарин |
| Діяльність | лінгвіст, етнограф, історик |
| Галузь | філологія |
| Alma mater | Новосадський університет і Карлів університет |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Відомі учні | Анастас Іширков |
| Знання мов | болгарська, чеська і хорватська |
| Заклад | Софійський університет Святого Климента Охридського і Загребський університет[1] |
| Членство | Петербурзька академія наук, Академія наук СРСР, Болгарська академія наук[1] і Російська академія наук |
| Батько | Q12276573? |
| Мати | Evtimia Miletichevad |
| Родичі | Світозар Милетич |
| Брати, сестри | Svetozar Meletichd |
Біографія
Любомир Милетич народився 1863 року у Штипі, тепер Північна Македонія у болгарській родині, родом з Едірне. Його прадід, воєвода Миле, покинув Едірне та оселився в австрійському Банаті на початку 19-ого століття. Там також народився його дід Сімо. У Сімо було два сини — Светозар та Джордже. Останній і був батьком Любомира. Він недовго пожив у Боснії та Північній Африці, але повернувся на батьківщину і працював вчителем.[2] Мати Любомира Евка Попдаова народилась у Велесі.[3]
Любомир вчився у Софії та Новому Саді, але закінчив школу у Загребі. А у 1882 році закінчив Загребський університет та Карлів університет за спеціальністю слов'янознавство. У 1888 році Милетич брав участь у заснуванні Софійського університету. У 1889 році він став доктором слов'янської філології Загребського університету. Протягом навчального 1903-04 року він був деканом Факультету історії та філології Софійського університету. А в 1900-01 та 1921-22 роках працював ректором цього ж університету.
З 1898 року Милетич був членом Болгарської академії наук, яку він очолював з 1926 року і до своєї смерті. Так само він був керівником Македонського наукового інституту з 1927 року.
Мелітич був доктором Гонорис кауза Харківського університету, членом-кореспондентом Російської академії наук, Російського історичного співтовариства, Польської академії знань, Південно-слов'янської академії наук, Чеської академії наук, Чеського наукового співтовариства, Чеського етнографічного співтовариства, Угорського етнографічного співтовариства та Російського археологічного інституту.
Помер Милетич 1 червня 1937 року у Софії.
Примітки
- http://www.libsu.uni-sofia.bg/slavica/Miletich.html
- Милетич, Любомир (1987). Любомир Милетич и неговите проучвания за българите в Седмиградско и Банат (болгарською). София: Наука и изкуство. с. 7–9.
- Karloukovski, Vassil. V. Kynchov - Izbrani proizvedenija, tom 2 - 2.b2. www.promacedonia.org. Процитовано 14 квітня 2017.
Посилання
- Любомир Милетич Liubomir Miletich (14.01.1863 – 1.06.1937) (Bulgarian). Sofia University. Процитовано 10 лютого 2007.
- Любомир Георгиев Милетич (Bulgarian). Македонски научен институт. Процитовано 10 лютого 2007. [недоступне посилання з 01.10.2010]
- Любомир Милетич. Ловчанските помаци, 1899, с.12 (Lyubomir Miletich. Lovech Pomaks, 1899, p. 12). In: bg.scribd.com/doc/50486983/).
- Series of memoirs, published by the Macedonian Scientific Institute in Sofia during the interwar period in several volumes: Slaveiko Arsov, Pando Klyashev, Ivan Popov, Smile Voidanov, Deyan Dimitrov, Nikola Mitrev, Luka Dzherov, Georgi Pop Hristov, Angel Andreev, Georgi Papanchev, Lazar Dimitrov, Damyan Gruev, Boris Sarafov, Ivan Garvanov, Pavel Shatev, Yane Sandanski, Chernyo Peev, Sava Mihailov, Hristo Kuslev, Ivan Anastasov Gyrcheto, Petyr Hr. Yurukov, Nikola Pushkarov, Gyorcho Petrov, Mihail Gerdzhikov, Ivan Tatarchev, Alekso Stefanov. (болг.)