Ангідриди

Ангідри́ди (грец. ανυδρος — безводний) — хімічні сполуки, які при взаємодії з водою утворюють кислоти, а також навпаки: утворюються при дегідратації кислот. Існують ангідриди як органічних, так і неорганічних кислот.

Назви ангідридів походять від назв відповідних кислот, котрі вони утворюють (фосфорний ангідрид, сірчаний ангідрид, оцтовий ангідрид, малеїновий ангідрид).

Неорганічними ангідридами є оксиди неметалів, при взаємодії яких з водою утворюються мінеральні кислоти, наприклад, SO₂, CO₂, P₂O₅, SO₃ — ангідриди сульфітної, карбонатної, фосфатної, сульфатної кислот відповідно. Ангідридами також називають сполуки двох неметалів, які при гідролізі утворюють кислоти (наприклад, PCl₃, PCl₅).

Органічні ангідриди можна представити як похідні органічних кислот (не тільки карбонових) — діацилоксиди, що містять дві ацильні групи, приєднані до одного атома O — Acyl-O-Acyl. Вони утворюються відніманням води від двох кислотних груп, які належать одній або різним молекулам.

Серед органічних розрізняють симетричні та змішані ангідриди, що мають відповідно однакові або різні ацильні групи: оцтовий ангідрид (CH₃C=O)₂O, ацетатнобензенсульфоновий ангідрид (CH₃C=O)-O-S(=O)₂Ph, тіобензойний ангідрид (PhC=S)₂O.

Реагуючи з основами (в тому числі лугами) або осно́вними оксидами, ангідриди дають солі. У реакції з H-нуклеофілами вони дають відповідні кислоти або їхні заміщені (з водою — кислоти, зі спиртами — естери, з галогеноводнями — галогенангідриди, з амінами — аміди тощо).

Циклічні ангідриди органоборних кислот — бороксоли.

Ангідриди сульфінових кислот — сполуки зі структурою RS(=O)OS(=O)R.

Ангідриди сульфонових кислот — сполуки зі структурою RS(=O)₂OS(=O)₂R. Пр., ангідрид бензенсульфонової кислоти PhS(=O)₂OS(=O)₂Ph.