Андрес Каламаро

Андрес Каламаро народився у Буенос-Айресі. У віці 10 років написав свою першу пісню «La chica del paraguas». У віці 17 років взяв участь у записі диску гурту Raíces як запрошений музикант. Незабаром він заснував власний гурт Elmer Band[2].

Каламаро у Буенос-Айресі 2006 року.

На початку 1981 Мігель Абуело запросив Каламаро у свій гурт Los Abuelos de la Nada як клавішника. Гурт мав успіх, велика кількість його хітів була написана Андресом Каламаро. 1985 Андрес взяв участь у записі останнього альбому Los Abuelos de la Nada, після чого покинув цей гурт.

Ще до розпаду Los Abuelos de la Nada, Каламаро випустив у 1984 свій перший сольний альбом Hotel Calamaro, спродюсований відомим аргентинським музикантом Чарлі Гарсія. Його другий альбом, Vida Cruel, який було записано невдовзі після виходу з гурту, був тепло сприйнятий критиками, але не мав комерційного успіху.

Після запису третього альбому, Por Mirarte (1988), Каламаро почав співпрацювати з такими гуртами як Los Fabulosos Cadillacs, Los Enanitos Verdes та іншими музикантами.

Наприкінці 1980-х Каламаро створив свій власний гурт, який 1989 записав альбом Nadie sale vivo de aquí, котрий було номіновано на найкращий альбом року в Аргентині. 2007 року цей альбом на 60-й позиції було включено до Списку 100 найкращих альбомів аргентинського року журналу Rolling Stone[3].

Через економічну кризу в Аргентині, Андрес Каламаро разом з другом Аріелем Ротом переїхали до Іспанії, де створили гурт Los Rodríguez. Los Rodríguez випустили 3 успішних студійних альбоми Buena Suerte (1991), Sin documentos (1993) та Palabras más, palabras menos (1995), концертник Disco Pirata (1992) та компіляцію Hasta luego (1996). Sin documentos, у якому поєднувалися фламенко, румба та латиноамериканські ритми, приніс їм міжнародне визнання. Диск Palabras más, palabras menos (1995) був найуспішнішою роботою гурту. 1996 року музиканти вирішили розійтися через суперечності між Андресом та рештою.

1997 року Каламаро записав альбом Alta suciedad, який розійшовся тиражем більш ніж півмільйона копій (другий найбільш комерційно успішний диск аргентинського року)[4]. Alta suciedad знаходиться на десятій позиції у Списку 100 найкращих альбомів аргентинського року журналу Rolling Stone[3].

Після цього Каламаро почав активно писати. За півроку він створив понад 100 пісень. 37 з них були видані на наступному альбомі, подвійному CD Honestidad brutal, який став двічі платиновим в Аргентині[4]. У тому ж списку журналу Rolling Stone Honestidad Brutal посідає 30-те місце.[3]

Каламаро на концерті у Барселоні у вересні 2008.

2000 року Андрес Каламаро записав 103 нові пісні на п'яти-дисковому альбомі El salmón, який згодом став золотим[5].

Впродовж наступних років Каламаро багато виступав як запрошений музикант на концертах та у записах альбомів. У 2001—2002 роках він виклав велику кількість своїх невиданих пісень для вільного звантаження в мережі Internet.

У лютому 2004 він презентував альбом El Cantante, де були зібрані кавер-версії класичних танго, болеро та латиноамериканських пісень. Диск став платиновим в Аргентині[4].

2005 року Андрес повернувся на сцену після довгого періоду без концертів. 11 лютого він разом з гуртом Bersuit Vergarabat виступив на фестивалі Siempre Rock у Коскіні, провінція Кордова. 18-20 квітня Каламаро дав у Буенос-Айресі на стадіоні Luna Park концерти, запис яких було видано на диску El regreso. Диск було презентовано 17 грудня на стадіоні Obras Sanitarias перед аудиторією у 25 000 глядачів. Альбом отримав премії Гарделя 2006 як найкращий альбом рок-виконавця та за найкращу обкладинку. Сам Андрес Каламаро отримав премію Золотий Гардель — головну музичну нагороду Аргентини. За продажами диск став тричі платиновим[4].

22 травня 2006 вийшов його новий диск Tinta Roja — колекція класичних танго.

20 листопада 2006 було випущено альбом El Palacio de las Flores, записаний разом з Літто Неббіа, 11 вересня 2007 вийшов у світ диск La Lengua Popular. Перший диск став платиновим, другий подвоїв цей результат[4]. Тур на підтримку La lengua popular пройшов у Чилі, Аргентині, Іспанії, Колумбії, Мексиці, Перу та Парагваї. Завершальний концерт у Буенос-Айресі зібрав 60 000 глядачів. У березні 2008 року Андрес Каламаро вдруге здобув Золотого Гарделя, а також нагороди як найкращий рок-музикант, за найкращу обкладинку, пісню року, найкращий відеокліп та альбом року за диск La lengua popular. 2007 року Андрес Каламаро був визнаний людиною року в Аргентині. 2009 року він отримав премію Grammy Latinos за найкращий рок-альбом[6] за все той же диск.

2008 він повернувся до свого першого гурту Raíces, через 30 років після їх першого співробітництва, задля запису нового диска Raíces 30 Años. 2009 року вийшла антологія пісень Каламаро Andrés на 6 CD иа 2 DVD[2]. На підтримку антології Каламаро провів турне з 20 концертів у Іспанії, Аргентині, Мексиці та Чилі. Тур закінчився концертом у Буенос-Айресі перед 50 000 глядачів.

У червні 2010 року Андрес Каламаро випустив новий альбом On The Rocks. Вже за перший тиждень продажів він став найбільш продаваним у Іспанії[7].

• Офіційний сайт Андреса Каламаро(ісп.)
• DeepCamboya - сайт про Андреса Каламаро(ісп.)
• Camisetas Para Todos - сайт про Андреса Каламаро(ісп.)
• AC30 - сайт про Андреса Каламаро(ісп.)
• Andrés Calamaro - Beyond Prolific(англ.)
• Calamaro Web(ісп.)
• laWEBdeCALAMARO(ісп.)