Кордова (провінція Аргентини)

Ко́рдова (ісп. Córdoba, читається як  ['korðoβa]файл) — провінція Аргентини, розташована в центрі країни. Її столиця — місто Кордова. Межує з провінціями Сантьяго-дель-Естеро, Санта-Фе, Буенос-Айрес, Ла-Пампа, Сан-Луїс, Ла-Ріоха і Катамарка.

Кордова
  Провінція  

Córdoba

Герб провінції Кордова Прапор провінції Кордова
Столиця Кордова
Країна  Аргентина
Межує з: сусідні адмінодиниці
Буенос-Айрес, Катамарка, Ла-Пампа, Ла-Ріоха, Сан-Луїс, Санта-Фе, Сантьяго-дель-Естеро ?
Департаментів 26
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010)
 - повне 3 304 825[1] (2-га)
 - густота 20 (6-та)
Етнікон cordobés
Площа
 - повна 165 321 км² (5-та)
Висота
 - максимальна 2790 м
(Чампакі)
 - мінімальна 373 м
Часовий пояс UTC-3
ВВП 28,9 млрд дол. США ]]
ІРЛП 0,846 (2010)[2]
Губернатор Хуан Ск'яретті
Вебсайт cba.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-X
Провінція Кордова на мапі Аргентини
Провінція Кордова на мапі Аргентини
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Кордова

Географія

ГЕС на Ріо-Терсеро

Територію провінції Кордова умовно поділяють на дві природні зони:

  • Пампа, що знаходиться на сході;
  • Пампінські гори, що знаходяться на північному заході і займають п'яту частину провінції. Найвища точка Чампакі (2790 м).

Клімат провінції помірний на півдні і субтропічний на півночі. Середні температури і кількість опадів зменшуються з півночі на південь і зі сходу на захід. Температура повітря коливається між 10 °C і 30 °C, середня річна кількість опадів становить 800 мм[3].

Найбільші річки провінції: Сукіа (Ріо-Прімеро), Ксанаес (Ріо-Сегундо), Кталамочита (Ріо-Терсеро), Чоканчарава (Ріо-Кварто), Попопіс (Ріо-Кінто). На багатьох річках Кордови збудовані ГЕС і водосховища, найбільші з яких Лаго-Сан-Роке, Лос-Молінос, Ла-Вінья, П'єдрас-Морас, Ріо-Терсеро і Крус-дель-Ехе. На північному сході провінції знаходиться велике солоне озеро Мар-Чикіта.

Історія

До прибуття іспанських конкістадорів у XVI ст. територія, де зараз знаходиться провінція Кордова, була заселена індіанськими племенами комечінгони (у горах), пуельче (у пампасах), санавірони (на північному сході), діаґіти (на північному заході).

Першим європейцем, який побував у цих місцях, був Дієго де Росас 1543 року[4]. 1 березня 1543 року Кордова увійшла до регіону Тукуман у складі віцекоролівства Перу.

6 липня 1573 року Херонімо Луїс де Кабрера заснував тут перше місто — Кордова-де-ла-Нуева-Андалусія. 1613 року у ньому було засновано перший в Аргентині університет[5].

1776 року Кордова разом з рештою губернаторства Тукуман увійшла до складу новоствореного віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. 5 серпня 1783 року королівським указом було створене губернаторство Кордова-де-Тукуман, до якого увійшли провінції Кордова, Сан-Луїс, Мендоса, Сан-Хуан і Ла-Ріоха.

Пам'ятник єзуїту Фернандо Трехо-і-Санабрія

11 листопада 1786 року було засноване друге місто Кордови Ріо-Кварто.

Значний внесок у заселення провінції зробили францисканці та єзуїти, які займалися місіонерством, будували поселення, храми, школи, дороги.

1806 року регіон Ла-Плати зазнав нападів англійців, внаслідок чого значна частина провінції Буенос-Айрес опинилася під впливом Великої Британії. Віцекороль втік до міста Кордова, назвавши його тимчасовою столицею.

Після Травневої революції 1810 року Кордова стала бастіоном іспанських роялістів, однак населення здебільшого підтримувало борців за незалежність, завдяки чому частими були випадки дезертирства і саботажу.

1813 року провінції Мендоса, Сан-Хуан і Сан-Луїс були відокремлені від Кордови й увійшли до новоствореної провінції Куйо. 1814 року від Кордови відокремилася також Ла-Ріоха, але 1817 року її повернули назад, а 24 січня 1820 року вона знову вийшла зі складу провінції, цього разу остаточно.

Невдовзі після цього Кордова стала одним з епіцентрів громадянської війни між федералістами і унітаріями.

Кордовасо

З 1870-х років почався період процвітання провінції. Зростала кількість підприємств, була побудована залізниця, до Кордови прибула велика хвиля європейських мігрантів. Зростав також і політичний вплив Кордови: троє тодішніх президентів Аргентини були уродженцями провінції (Сантьяго Деркі, Мігель Анхель Хуарес Сельман, Хосе Фігероа Алькорта).

29 травня 1969 року у місті Кордова відбулася велика хвиля громадських протестів, відома як Кордовасо (ісп. Cordobazo). Кордовасо починався з мирних демонстрацій, але потім переріс у сутички з поліцією, внаслідок яких загинула людина. В результаті заворушення були придушені армією, але це призвело до ослаблення уряду Онганії і його відставки.

18 квітня 1983 року було остаточно встановлено кордон між провінціями Кордова і Сантьяго-дель-Естеро.

Економіка

Сільське господарство

Провінція Кордова друга в Аргентині за рівнем розвитку сільського господарства після провінції Буенос-Айрес[6]. Найпоширенішими сільськогосподарськими культурами Кордови є соя, кукурудза, пшениця, сорго і соняшник. Також на провінцію припадає більша частина національного виробництва арахісу. Продукцію рослинництва експортують у Голландію, Канаду, Мексику, США.

90% тваринницьких господарств припадає на ті, що зайняті вирощуванням великої рогатої худоби, решта зайняті у свинарстві та вівчарстві. Водночас Кордова є лідером в Аргентині за поголів'ям свиней.

Промисловість

Авіаційна фабрика у 1940-х роках

Основою гірничодобувної промисловості Кордови є видобування вапняку, граніту, солі, слюди, кварцу, оніксу.

Найрозвиненішими галузями промисловості є харчова й машинобудування. Машинобудування представлене виробництвом автомобілів, сільськогосподарської техніки, запчастин. Харчова промисловість включає виробництво молокопродуктів, олії, жирів, борошна, газованих напоїв, какао, шоколаду[7].

Провінція Кордова є третьою в Аргентині за обсягами експорту: 2009 року вони склали 6.9 млн доларів[8].

Туризм

Туризм є однією з основ економіки провінції, значною мірою завдяки її зручному географічному положенню. Головними туристичними принадами Кордови є гори, традиційні свята і фестивалі, об'єкти, включені у світові спадщину ЮНЕСКО. Крім того, з 1984 року тут щорічно проходить ралі Аргентини[9].

Основну увагу туристів привертають регіони Пунілья (42%), Каламучита (15%) і Трасласьєррас (12%)[7]. Слід зазначити, що лише 3,5% туристів, що відвідують Кордову, є іноземцями, решта це аргентинці з провінцій Буенос-Айрес і Санта-Фе.

Освіта

Освіта у провінції Кордова (2009)[10]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні1 663113 3326 217
 - державні1 40183 4704 507
 - приватні26229 8621 710
 Початкові2 145365 87423 131
 - державні1 876275 56318 343
 - приватні26990 3114 788
 Середні760287 82712 858
 - державні376172 6517 806
 - приватні384115 1765 052
 Вищі[11]20864 8191 938
 - державні7427 734757
 - приватні13437 0851 181

Адміністративний поділ

Провінція Кордова поділяється на 26 департаментів, які у свою чергу розділені на педаніа, до складу яких входять комуни та муніципалітети.

ДепартаментАдміністративний центрРік створенняНаселення (2010) [12]!! Площа (км²)Муніципалітетів і комунМапа
КаламучитаСан-Агустінблизько 181554.7844.64223
СтоличнийКордова18831.330.0235763
КолонХесус-Марія1858224.4872.58820
Крус-дель-ЕхеКрус-дель-Ехе185658.9786.65317
Хенераль-РокаВілья-Уйдобро188835.74712.65913
Хенераль-Сан-МартінВілья-Маріяблизько 1815127.5735.00615
ІсчілінДеан-Фунес182231.3595.1239
Хуарес-СельманЛа-Карлота188861.0378.90217
Маркос-ХуаресМаркос-Хуарес1888104.7749.49027
МінасСан-Карлос-Мінас18624.6953.7308
ПочоСальсакате5.3143.2077
Пресіденте-Роке-Саенс-ПеньяЛабулає193736.2218.22810
ПунільяКоскінблизько 1815177.3532.59226
Ріо-КвартоРіо-Квартоблизько 1815246.14318.39429
Ріо-ПрімероСанта-Роса-де-Ріо-Прімеро46.7046.75325
Ріо-СекоВілья-де-Маріяблизько 181513.2386.75412
Ріо-СегундоВілья-дель-Росаріо1859103.3034.97021
Сан-АльбертоВілья-Кура-Брочеро185836.9193.32713
Сан-Хав'єрВілья-Долоресблизько 181553.4031.65211
Сан-ХустоСан-Франсіско1859204.87713.67738
Санта-МаріяАльта-Грасья185897.1143.42725
СобремонтеСан-Франсіско-дель-Чаньяр18224.9203.3074
Терсеро-АррібаОліва1822109.3405.18717
ТоторальВілья-дель-Тотораль185618.4103.14510
ТулумбаВілья-Тулумбаблизько 181512.68710.1649
УньйонБелл-Вільє105.42211.18227

Посилання

Примітки

  1. http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_totalpais.asp
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 січня 2011. Процитовано 5 січня 2011.
  3. http://www.argentour.com/es/provincia/cordoba/cordoba.php
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2010. Процитовано 3 лютого 2011.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2008. Процитовано 3 лютого 2011.
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 червня 2008. Процитовано 3 лютого 2011.
  7. http://www.uic.org.ar/Archivos/Revista/File/Panorama%20econ%F3mico%20Provincia%20de%20C%F3rdoba.pdf%5Bнедоступне+посилання+з+квітня+2019%5D
  8. http://www.iader.org.ar/?x=prov_export
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 грудня 2007. Процитовано 3 лютого 2011.
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011.
  11. без урахування університетів
  12. INDEC (2010). Перепис 2010. Результати по провінції Кордова (HTML). Архів оригіналу за 25-06-2013. Процитовано 13-01-2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.