Андрузький Георгій Левович

Життєпис

Народився у багатодітній сім'ї дрібного поміщика, відставного майора.

Після навчання у шляхетному пансіоні Першої Київської гімназії 1845 року вступив до Київського університету Св. Володимира на юридичний факультет.

Від 1846 року почав брати участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства, де був наймолодшим. Досліджуючи політико-правові питання написав два проекти Конституції: «Проект досягнення можливого ступеня рівності і свободи (переважно в слов'янських землях)» та «Ідеал держави».

  • 30 березня 1847 заарештований. Обидва проекти, а також зошит віршів були долучені до справи. Висланий під нагляд поліції до Казані, з правом вступу до Казанського університету . У грудні 1847 виключений за власним проханням з огляду на поганий зір[1].
  • Переведений (1848) до Олонецької губернії, до Петрозаводська, де служив канцеляристом.

Під час несподіваного обшуку жандарми знайшли 14 зошитів з записами. Серед них був останній варіант Конституції — «Начерки Конституції Республіки»[2], де пропонувалося створити федерацію слов'янських народів — Слов'янські Сполучені Штати без Росії. Слов'янська республіка рівноправних штатів з центром у Києві мала включати 7 автономій зі своїми президентами: 1) Україна з Галичиною, Чорномор'ям та Кримом; 2) Польща з Познанню, Литвою і Жмуддю; 3) Бессарабія з Молдавією і Валахією; 4) Остзея; 5) Сербія; 6) Болгарія; 7) Дон. Це була оригінальна і смілива думка: відновлення Гетьманщини, якщо можна — окремо, якщо ні — в Слов'янщині. Серед записів був такий: «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати Росію».[3]. Губернатор М. Писарєв доносив шефу жандармів графу О. Ф. Орлову: «Андрузский, как упорный малоросс, остался при тех же нелепых и преступных мыслях, которые обнаруживал в учрежденной в 1847 году под начальством Вашим комиссии, в которой я имел честь находиться»[4].

  • У липні 1854, під час нападу на монастир англо-французької ескадри, Г. Андрузький відзначився хоробрістю і в нагороду був переведений до Архангельська, де служив у канцелярії Архангельської палати кримінального і цивільного суду (1854—1857).
  • 1857—1864 перебував в Україні під наглядом поліції. Служив у Полтавському окружному суді.
  • 1864 p. його ім'я згадувалося в зв'язку з порушенням питання про зняття нагляду поліції.

Як прожив останні роки і коли помер — невідомо.

Автор «Начерків Конституції Республіки» (1850) та поетичних творів. Під впливом Т. Шевченка, що з ним познайомився влітку 1846 у Києві, писав вірші, в яких відобразив долю закріпаченої України («Не плачте, ріднесенька мамо», «Україна» та інші).

Примітки
  1. Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. Київ: Наукова думка. 1990. с. 521–522. ISBN 5-12-001222-1.
  2. Наброски Конституции Республики, изъятые у Георгия Андрузького во время обыска в марте 1850 года
  3. Історія Полтави
  4. КОНСТИТУЦІЙНА АСАМБЛЕЯ

Література
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Кузьміна 3. М. Шевченко і Андрузький (з додатком віршів Андрузького). В кн.: Збірник праць п'ятої наукової шевченківської конференції. — К., 1957.
  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
  • Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття. — Полтава: Оріяна, 2003. — 264 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.