Анна Алоїза Острозька

Анна Алоїза Ходкевич (дівоче Остро́зька, 1600 — 27 січня 1654[2]) — представниця української аристократії, меценатка, ревна католичка.

Анна Алоїза Ходкевич
пол. Anna Alojza Chodkiewicz
Ім'я при народженні Анна Алоїза Острозька
Народилася 25 березня 1600(1600-03-25)
Ярослав, Ярославський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Померла 24 січня 1654(1654-01-24) (53 роки)
Великопольща
Поховання Краків
Громадянство Річ Посполита
Національність русинка
Місце проживання Волинь
Діяльність меценатка, філантропка
Відома завдяки меценатство
Суспільний стан шляхта[1]
Титул княгиня
Конфесія католицтво
Рід Острозькі
Батько Олександр Острозький
Мати Анна Костка
Родичі Василь Костянтин Острозький (дід)
Брати, сестри Софія Острозька, Катерина Острозька і Адам Костянтин Острозький
У шлюбі з Ян Кароль Ходкевич
Герб

Біографія

Походила з впливової аристократичної української родини князів Острозьких. Донька волинського воєводи Олександра Острозького та Анни Костки. У 1603 році залишилася без батька (передчасно помер за загадкових обставин)[2]; перебувала під опікою матері.

У 1620 році вийшла заміж за великого гетьмана литовського Яна Кароля Ходкевича (друга дружина). Чоловік загинув під час Хотинської битви 1621 року. У 1635 році померла її мати.

Після цього підпала під вплив єзуїтів, стала завзятою католичкою. Здійснювала заходи з поширення католицтва на українських землях, сприяла греко-католикам, передала їм церкву у Турові. Відкривала школи для виховання української шляхти за католицьким обрядом (наприклад, в Острозі), надавала допомогу ксьондзам. У 1624 році заснувала єзуїтські колегіуми у містах Острозі і Ярославі.

Перепоховала свого батька за латинським обрядом у збудованому за її сприяння костелі єзуїтів в Острозі, та спровокувала повстання у пасхальну ніч 1636 р. Цей рік вважають останнім роком існування Острозької Академії. При колегіумі в Острозі заснувала «конвікт» (інтернат) для шляхетської молоді[3]. У 1629 році відновила фундацію католицькій парафії у дідичному Краківці[4]. Наказала всім православним священикам у власних та державлених маєтках прибувати до Острога для участі в латинській процесії на свято Божого Тіла.[5]

Прощання з чоловіком, який попрямував на поле Хотинської битви

З початком повстання під проводом Богдана Хмельницького втекла до своїх польських маєтностей.

Була власницею великої кількості маєтностей, зокрема Тернополя, Острога тощо[2]. Після її смерти володіння перейшли до князів Заславських, згодом Сангушків.

Її лист до київського унійного митрополита Йосифа Рутського перебуває у збірці Центрального державного історичного архіву України у м. Львові[6].

Померла на території Польщі. Тимчасово була похована в Ярославі, після початку воєн зі шведами. 1723 року після закінчення Північної війни була урочисто перепохована з чоловіком у домініканському костелі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Острозі.[7]

Вшанування пам'яті

Після її смерті серед католиків побутувала ідея її канонізації. З огляду на розділи Речі Посполитої ці плани були унеможливлені.

Примітки
  1. Catalog of the German National Library
  2. Фроленков В. Острозькі князі… — С. 699.
  3. Ostróg // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 682. (пол.) — S. 683. (пол.)
  4. Krakowiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 605. (пол.) — S. 606. (пол.)
  5. Созанський І. З минувшини міста Бродів. — Львів : НТШ, 1911. — С. 50.
  6. 1272. Лист шляхтянки Ходкевич Анни київському митрополиту Рутському Юзефу у сраві призначення Дубовича Яна архімандритом дерманського монастиря василіан, 1640 р.
  7. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. III. — S. 523.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.