Турів

Турів розташований на правому березі річки Прип'яті, на Поліській розмежувальній лінії[3].

Наполеон Орда — Турів, 1856

Турів — старий княжий город на землі дреговичів. Уперше згаданий в літописі «Повісті минулих літ» під 980 роком. Походження назви пов'язують з ім'ям князя Дреговицької землі Тура, якого вважають засновником міста.

За київського князя Володимира Турівське князівство увійшло до складу Київської держави. У 988 році першим історично відомим князем який посів у місті був Святополк, син Володимира, під владою якого була Київська Русь. У 1005 році за правління Святополка у Турові утворена Турівська єпархія.

За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав.

У X—XIII століттях був столицею удільного Турово-Пинського князівства та центром Турівської єпархії[3].

Узимку 1241 року місто зруйноване Батиєвою навалою. Після цього занепало й регіональним центром став Пінськ[3].

З 1320-тих років Турів належав до Великого Литовського Князівства (із середини XV ст. — до середини XVI століття Туровом володіли князі Острозькі).

У 1655—1659 роки входив складу Пинсько-Турівського полку Гетьманщини[3].

З 1793 року містечко Мозирського повіту Мінської губернії Російської імперії.

4 травня 1796 року у Варшаві дідичка «Турівського ключа» (складався з дільниці міста Турова, сіл Бураже, Рилаже, Ричів, Воросниця, Тереблиці, Короличі, Кароліш, Бакче, Гвинне, Дроздин) Йоанна Потоцька — донька Йоахіма Кароля Потоцького — підписала заповіт, яким заповідала його своїй доньці Маріанні Шимановській[4].

У 1917—1920 роках входив до складу до Української Народної Республіки[3].

Під час Другої світової війни німецький гарнізон у містечку становили 200 німців, 90 поліцаїв, 9 жандармів[5].

3 серпня 2004 року Рада Міністрів Республіки Білорусь надала Турову статус міста.

• Кирило Турівський — єпископ Турівський, руський мислитель[3];
• Василь Федорович Острозький — намісник турівський[6];
• Костянтин Іванович Острозький — власник міста;
• Василь Костянтин Острозький — уродженець міста.

• Храм на честь всіх святих (XIX століття)

• Турівське Євангеліє

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

В індексі Географічного словника Королівства Польського та інших слов'янських країн є | розділ під назвою Turów

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Турів