Анна Кінгсфорд

Кінгсфорд з матір'ю у віці приблизно 11 років

Анна Кінгсфорд народилася в Ессексі в сімействі середнього класу. Уже в 9 років вона написала свою першу поему, а в 13 — книгу Beatrice: a Tale of the Early Christians. Дебора Рідіселл писала, що Кінгсфорд обожнювала полювання на лисиць, поки одного разу не з'явилася собі в баченні в образі лисиці.[9][10]

У 1867 році Кінгсфорд вийшла заміж за свого двоюрідного брата Алджернона Годфрі Кінгсфорд, а рік потому народила дочку. Попри те, що її чоловік був англіканським священником, в 1872 році вона прийняла католицизм.[9]

На залишені їй батьком 700 фунтів стерлінгів річних вона купила газету The Lady's Own Paper, яку також очолила на посаді редактора. Ця робота познайомила її з видатними жінками своєї епохи, в тому числі письменницею, феміністкою і борцем проти вівісекції Френсіс Пауер Кобб. Саме стаття Кобб про вівісекції в The Lady's Own Paper викликала інтерес Кінгсфорд до предмета.[9]

У 1873 році Кінгсфорд познайомилася з письменником Едвардом Мейтландом, який розділяв її неприйняття матеріалізму. З благословення чоловіка Мейтланд супроводжував Кінгсфорд до Парижу, коли вона вирішила вивчати медицину.

Париж у цей час перебував у центрі революційних досліджень у галузі фізіології, велика частина яких була результатом експериментів на тваринах, переважно собак, в основному проводилися без будь-якого знеболення. Клод Бернар (1813–1878), відомий як «батько фізіології», працюючи там, сказав: «Фізіолог — незвичайна людина: він — вчений, охоплений і поглинений науковою ідеєю, за якої він дотримується. Він не чує криків тварин, він не бачить як ллється кров, він бачить тільки свою ідею…»

Волтер Гратцер, почесний професор біохімії в Королівському коледжі Лондона, писав, що серйозний протест проти вівісекції, що сформувався у вікторіанській Англії, частково був протестом проти досліджень, проведених у Франції, коли вони були перенесені й в Англію.[11] Бернар та інші відомі фізіологи, такі як Шарль Ріше у Франції й Майкл Фостер в Англії, були піддані різкій критиці за свою роботу. Британські антівівесекціоністи проникли на паризькі лекції Франсуа Мажанді, вчителя Бернара, який у процесі роботи розчленовував собак без наркозу, і, як стверджується, кричав на них — «Tais-toi, pauvre bête!» (Заткнись, мерзенна тварина!). Дружина Бернара, Марі-Франсуаза Бернар, була різко проти його досліджень, хоча саме вона фінансувала їх з коштів свого приданого.[12] Зрештою, вона розлучилася з Бернаром і заснувала товариство проти вівісекції.

Атмосфера на медичному факультеті та клініках Парижа на момент прибуття туди Кінгсфорд залишалася такою, що бути жінкою там ставало додатковим тягарем. Хоча жінкам у Франції офіційно і дозволяли вивчати медицину, Рідіселл пише, що це все одно не віталося. У 1874 році Кінгсфорд писала чоловікові: Для Кінгсфорд були нестерпні споглядання і звуки експериментів на тваринах, свідком яких вона стала.

Могила Анни Кінгсфорд на кладовищі «Свята Іта» (Saint Eata) в Етчамі, з видом на річку Северн, в місці, де вона часто дивилася на сонячний захід.[13]

Алан Перт пише, що в листопаді 1886 року Кінгсфорд потрапила під проливний дощ в Парижі по дорозі до лабораторії Луї Пастера, одного з найвидатніших вівісекціоністів того часу. Кілька годин, проведених у мокрому одязі, призвели до розвитку туберкульозу легенів.

Перт пише, що вона відвідала Рів'єру та Італію, марно сподіваючись, що новий клімат допоможе їй одужати. У липні 1887 року вона залишилася в Лондоні, в будинку № 15 по Віннстей Гарденс, Кенсінгтон, який орендувала з чоловіком.[14]

22 лютого 1888 року Анна Кінгсфорд померла. Була похована на кладовищі Saint Eata при церкві XI століття, де служив її чоловік, в Етчамі у річки Северн. При реєстрації смерті її ім'я записано як Анні Кінгсфорд (англ. Annie Kingsford При реєстрації шлюбу в Сассексі в 1867 році дівоче ім'я записано як Анні Бонус (англ. Annie Bonus).[15]

• (A. Bonus), Beatrice: a Tale of the Early Christians, Joseph Masters, Londres, 114 p., 1863.
• (Anonyme), River-Reeds. Poems, Joseph Masters, Londres, 71 p., 1866.
• (Ninon Kingsford), An Essay on the Admission of Women to the Parliamentary Franchise, Trubner & Co., Londres, 1868.
• (Colossa) In My Lady's Chamber; a Speculative Romance Touching a Few Questions of the Day ., J. Burns, Londres, 319 p., 1873.
• (Ninon Kingsford), Rosamunda the Princess, an Historical Romance of the Sixth Century; and Other Tales, James Parker and Co., Oxford et Londres, 365 p., 1875.
• The Perfect Way in Diet, A Treatise advocating a return to the natural an ancient food of our race ., Kegan Paul, Trench & Co., Londres, 121 p., 1881.
• The Perfect Way, or Finding of Christ, Hamilton, Adams & Co., Londres, 405 p., 1882. Field and Tuer, Londres, 1887.
• The Virgin of the World. A translation of Hermetic manuscripts. Introductory essays (on Hermeticism) and notes by Anna Kingsford and Edward Maitland. , George Redway, Londres, et P. Kailasam Brothers, Spiritualistic Book Depot, Madras, 154 p., 1885.
• Astrology Theologized: the Spiritual Hermeneutics of Astrology and Holy Writ — A Treatise upon the Influence of the Stars on Man and on the Art of Ruling Them by the Law of Grace . Long prefatory essay, and translation by Anna Kingsford, from the original by Valentine Weigelius, dated +1649 , George Redway, Londres, 121 p., 1886.
• Health, Beauty and the Toilet: Letters to Ladies from a Lady Doctor., Frederick Warne and Co., Londres et New York, 232 p., 1886.

Посмертно, під редакцією Едварда Мейтланда:

• Dreams and Dream Stories, George Redway, Londres, 281 p., 1888.
• Clothed with the Sun. Being the Book of the Illuminations of Anna (Bonus) Kingsford. , John M. Watkins, Londres, 1889. Réédition par Forgotten books[16] ISBN 9781606201893 .

Під редакціями інших авторів:

• Anna Kingsford Intima Sacra: a Manual of Esoteric Devotion., EM Forsyth, David Stott, Londres, 163 p., 1891.
• Anna Kingsford & Edward Maitland, Addresses and Essays on Vegetarianism. Anna Kingsford and Edward Maitland., Samuel Hopgood Hart, John M. Watkins, Londres, 227 p., 1912.
• Anna Kingsford & Edward Maitland, The Credo of Christendom: and other Addresses and Essays on Esoteric Christianity., Samuel Hopgood Hart, John M. Watkins, Londres, 256 p., 1916.

Під псевдонімом Нінон Кінгсфорд опублікувала оповідання в журналах Penny Post з 1868 по 1872 рр. і Ladies Pictorial з 1884 по 1887 роки.

• Mary K. Greer, Women of the Golden Dawn: Rebels and Priestesses, Park Street Press, Rochester (Vermont), 1995, 490 p. (ISBN 0892815167)
• Edward Maitland, Anna Kingsford: Her Life, Letters, Diary and Work., Vol. 1 et 2, Samuel Hopgood Hart. John M. Watkins, Londres, 1913, 908 p.
• Janet Oppenheim, The other world: Spiritualism and psychical research in England, 1850—1914, Cambridge University Press, Cambridge, 1985, 503 p. (ISBN 0521265053)
• Alex Owen, The Darkened Room: Women, Power and Spiritualism in Late Victorian Britain, University of Chicago Press, Chicago, 1989, 314 p. (ISBN 0226642054)
• Alex Owen, The Place of Enchantment: British Occultism and the Culture of the Modern, University of Chicago Press, Chicago, 2004, 335 p. (ISBN 0226642011)
• Alan Pert, Red Cactus: The Life of Anna Kingsford, Alan Pert, 2006, 231 p. (ISBN 9781740184052)
• Rosemary T. Van Arsdel, Maitland, Edward (1824—1897), Oxford Dictionary of National Biography, 2004
• Lori Williamson, Kingsford, Anna (1846—1888), Oxford Dictionary of National Biography, 2004