Антоній (Паканич)

Народився 25 серпня 1967 в селі Чумальово Тячівського району Закарпатської області в селянській родині. У 1982 році закінчив Чумальовську восьмирічну, а в 1984 — Драговську середню школу.

З 1981 по 1985 роки ніс послух старшого іподиякона єпископів Мукачівських Сави і Дамаскіна. З 1985 по 1987 рік служив в Радянській армії.

З 1988 по 1992 роки навчався у Московській духовній семінарії. У цей час ніс послух іподиякона ректорів МДА архієпископа Олександра і єпископа Філарета.

4 січня 1994 року ректором Московської духовної академії і семінарії єпископом Дмитровським Філаретом пострижений у чернецтво з ім'ям Антоній на честь преподобного Антонія Печерського. 18 лютого 1994 року патріархом Московським і всієї Русі Алексієм II висвячений на ієродиякона, 7 жовтня того ж року — на ієромонаха.

З 1 вересня по 31 грудня 1994 року працював секретарем-референтом ректора МДАіС.

У 1995 році закінчив Московську духовну академію. За наукову працю на тему «Послання святого апостола Павла до Римлян у російській біблеїстиці» здобув учений ступінь кандидата богослов'я. Залишився викладати в МДА. З 14 червня по 31 серпня 1995 року був помічником інспектора МДА; з 1 січня 1996 року по 9 вересня 2002 року — помічником ректора МДА з представницької роботи й завідувачем Церковно-археологічного кабінету.

На Пасху 1999 року патріархом Московським Алексієм II зведений у сан ігумена.

9 вересня 2002 року, відповідно до поданого прохання, направлений на служіння в Україну. 26 жовтня 2002 року призначений керівником Інформаційно-просвітницького центру Києво-Печерської лаври. 11 травня 2003 року став завідувачем Канцелярії Київської митрополії УПЦ (МП).

У Хрестопоклонну неділю 14 березня 2004 року митрополитом Київським Володимиром зведений у сан архімандрита.

У жовтні 2005 року брав участь у роботі третього Всесвітнього громадського форуму «Діалог цивілізацій» на острові Родос в Греція.

Рішенням Священного Синоду Української православної церкви Московського Патріархату від 22 листопада 2006 року призначений єпископом Бориспільським, вікарієм Київської митрополії УПЦ (МП).

26 листопада, у день пам'яті святителя Іоана Золотоустого, за недільною Службою Божою в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври митрополитами Київський і всієї України Володимиром, Чернівецьким і Буковинським Онуфрієм, архієпископами Тернопольським і Кременецьким Сергієм, Львівським і Галицьким Августином, Херсонським і Таврійським Іоаном, Вишгородсьим Павлом, Переяслав-Хмельницьким Митрофаном, Полтавським і Кременчуцьким Филипом, єпископами Житомирським і Новоград-Волинським Гурієм, Білоцерківським і Богуславським Серафимом, Чернігівьким і Ніжинським Амвросієм, Васильківським Лукою та Святогірським Арсенієм висвячений на єпископа Бориспільського.

Рішенням Священного Синоду УПЦ (МП) від 31 травня 2007 року призначений ректором Київських духовних академії і семінарії[1].

Однак уже перші результати роботи Антонія на посаді ректора академії викликали негативний резонанс серед блогерів УАПЦ, зокрема — з боку священика УАПЦ Михайла Семківа, який закидав новому ректору низку порушень та зловживань.[2]

Рішенням Священного Синоду УПЦ (МП) від 14 листопада 2007 року призначений головою Синодальної канонічно-богословської комісії УПЦ МП[3]. На Соборі єпископів УПЦ (МП) 21 грудня 2007 року, що проходив у Києво-Печерській лаврі, єпископ Антоній очолював робочу групу з підготовки змін до Статуту УПЦ (МП).

Указом Президента України від 24 березня 2008 року (№ 256/2008) був уведений до складу організаційного комітету з підготовки святкування 1020-ліття Хрещення Київської Русі. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2008 року (№ 419) уведений до складу наглядової ради Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Рішенням Священного Синоду УПЦ (МП) від 8 травня 2008 року був звільнений з посади голови Канонічно-богословської комісії і призначений головою Навчального комітету при Синоді[4].

24 вересня 2008 року возведений у сан архієпископа.

27 травня 2009 року увійшов до складу Комісії зі створення Міжсоборної присутності Російської православної церкви[5]. 27 липня 2009 року призначений членом Міжсоборної присутності і її Президії[6]. Під час першого засідання Президіуму Міжсоборної присутності УПЦ (МП) 29 січня 2010 року призначений головою Комісії з питань духовної освіти та релігійної просвіти.

Рішенням Священного Синоду МП від 9 вересня 2009 року знову призначений головою Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ МП та включений до складу Синодальної комісії УПЦ (МП) із діалогу з УАПЦ та до складу робочої групи з підготовки діалогу з представниками УПЦ (КП)[7]. Рішенням Синоду від 2 грудня 2010 року звільнений з посади голови Синодальної Богословсько-канонічної комісії[8].

Під час хвороби митрополита Київського Володимира (Сабодана) 21 лютого 2012 року Священний Синод під головуванням митрополита Одеського Агафангела (Саввіна) призначив архієпископа Антонія головою Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ (МП) замість Олександра (Драбинка), секретаря і «правої руки» митрополита Володимира[9]. 8 травня, на першому засіданні Синоду під головуванням предстоятеля після його хвороби, Антонія було звільнено з посади голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків і призначено керівником справами УПЦ (МП) та постійним членом Священного Синоду МП. Одночасно, архієпископу, як керівникові справами Церкви, було надано додаткові повноваження, не передбачені Статутом: нагляду за діяльністю синодальних установ, уповноважене представництво предстоятеля УПЦ в державних, громадських та церковних заходах, відповідальності за міжхристиянські та міжрелігійні відносини[10]. Того ж дня митрополит Володимир призначив Антонія першим вікарієм Київської митрополії[11]. За оцінками експертів, після цих призначень владика став ключовою управлінською фігурою УПЦ (МП) і, фактично, «церковним прем'єром»[12][13][14]. 20 липня того ж року Синод звільнив архієпископа з посади голови Навчального комітету[15].

На літургії в Академічному храмі Різдва пресвятої богородиці з нагоди дня пам'яті апостола Іоана Богослова (2014)

19 січня 2013 року зведений у сан митрополита.

Митрополит Антоній очолив делегацію української філії російської церкви на Архієрейському соборі РПЦ 2-5 лютого 2013 року в Москві[16], він також увійшов до складу редакційної комісії собору[17], виголосив доповідь митрополита Київського Володимира про життя УПЦ (МП)[18] і взяв участь у підсумковій прес-конференції [19].

У 2018 р. митрополита Антоній було внесено до бази даних сайту "Миротворець", який визнаний Європарламентом та ООН екстремістським інтернет-порталом.[20]

У кінці 2019 року прокоментував рішення деяких священиків МП не згадувати за богослужінням патріарха РПЦ Кирила: "Ще з 90-х років склалася практика: якщо поминання патріарха може призвести до якихось суперечок чи протистоянь, священнику дозволяється його не поминати. До речі, на це було отримано благословення Святішого патріарха Алексія ІІ. Тобто норма нашої церкви поминати патріарха, але мир понад усе, щоби не було провокацій та протистоянь. Це найголовніше. Тому, що у нашій церкві є люди різних вподобань, але якщо це питання на даний момент для когось є проблемним, надивилися телебачення, начиталися преси, наприклад, не можуть відокремити політику від релігійного життя, тоді на якийсь час дозволяється відхилення від норм"[21].

У грудні 2019 року заявив, що після зміни влади в Україн (приходу Зеленського), "жити стало легше".[22]

• Орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських першого ступеня (09 листопада 2015) — за особисті заслуги у справі розвитку та зміцнення міжцерковних відносин піднесення авторитету та ролі Церкви в житті суспільства.
• Орден «За заслуги» II ст. (30 листопада 2013) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[23]
• Орден «За заслуги» III ст. (22 липня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі[24]
• Орден Дружби (РФ, 11 липня 2013) — за великий внесок у розвиток дружніх відносин між народами і зміцнення духовних традицій[25]

Архієпископ Антоній нагороджений такими церковними нагородами:

• Орден преподобного Нестора Літописця I ступеня
• Орден святої рівноапостольної Марії Магдалини II ступеня (Польська православна церква)

Митрополит Антоній відомий як один з помітних українських православних богословів, спеціаліст у галузі біблеїстики. Визначний діяч духовної освіти — один з авторів освітньої реформи в УПЦ МП.

Автор богословської статті про автокефалію[26], де критикує деякі підходи, пов'язані з цим поняттям (зокрема, погляд на автокефалію як на «незалежність», «розрив» і «від'єднання»).

• Біографія на сайті УПЦ МП
• Слово архімандрита Антонія (Паканича) при нареченні його в єпископа Бориспільського, вікарія Київської Митрополії
• Слово на вручення жезла Преосвященному Антонію, єпископу Бориспільському, вікарію Київської Митрополії
• Керуючого справами УПЦ МП митрополита Антонія внесуть до бази “Миротворця”. http://religionpravda.com.ua/. Релігійна правда. 8 травня 2018. Процитовано 9 травня 2018.