Антуан Франсуа Прево

Майбутній абат Прево народився 1 квітня 1697 року в родині Льєвена Прево і Марії Дюкле. Його батько обіймав посаду королівського прокурора в місті Едені, що в провінції Артуа. Антуан Франсуа був другою з п'яти дітей в забезпеченій буржуазній родині.

З 1711 року хлопець вчиться в єзуїтському колежі, готуючи себе до духовної кар'єри[2]. В школі єзуїтів він виявив добрі здібності. Освіту продовжив у відомому тоді училищі короля Генриха IV, центрі гуманітарних і богословських наук. Однак в 1715 році несподівано відмовився від кар'єри священика заради кар'єри вояка. Після дворічної служби в полку Прево не витримав муштри і став дезертиром. Майже рік витратив на те, щоби знову бути прийнятим до лав єзуїтів, але йому відмовили. Знову став військовим і програв велику суму грошей. Сплатити борг не мав чим, а обурений батько відмовив шалапуту-сину в допомозі. В цей час задля сплати боргу юнак підробив вексель[2].

Початок духовної кар'єри

Худ. Етьєн Жора. Конвой повій у монастир Сальпетрієр, звідки втік абат Прево.

Антуан Франсуа Прево вступив до бенедиктинського монастиря Сен-Вандрій, розташованого поблизу Руана. У 1721 році він став ченцем. Молодий і нестримний в бажаннях чернець, що багато знав і багато мандрував, не міг задовольнитися монастирським життям. Він вивчає богослів'я, викладає в колежі, починає писати і водночас міняє монастирі. За сім років чернечого життя змінив вісім монастирів. Зберігся лист, в якому Прево визнав «я ні в якій якості не здатен для чернечого життя». Тим не менше у 1726 році він отримує сан священника, від цього часу його починають називати абатом. Через рік він опинився в паризькому абатстві Сен-Жермен-де-Пре, але вже у другій половині 1728 року, коли з друку вийшов його «Нотатки і пригоди шляхетної особи, що залишила світ», він розсварився з керівництвом і втік з монастиря. Був виписаний ордер на арешт, однак абат Прево встиг емігрувати в Англію, де перейшов у протестанство[2].

• «Філософські мандри Монкаля»
• «Історія Маргарити Анжуйської»
• «Історія Вільгельма Завойовника, короля Англії»
• «Роберт Лід»
• «Нотатки і пригоди шляхетної особи, що залишила світ», або «Щоденник шляхетної особи, що залишила світ», 1728—1731;
• «Історія кавалера де Гріє та Манон Леско», 1731;
• «Англійський філософ, або Історія Клівленда, позашлюбного сина Кромвеля», 1732—1739;
• «Кіллеринський настоятель», 1735—1740;
• «Історія однієї грекині», 1740.

Порт Гавр, ескіз декорації, ІІІ акт вистави «Манон Леско»,Турин, 1893 р.

«Історія кавалера де Гріє та Манон Леско» стала найвідомішим і найскандальнішим твором абата. Ймовірно, створена ще за часів його перебування в еміграції, книга була надрукована вперше в сьомому томі «Щоденників шляхетної особи». Але видання, не пов'язане сюжетом з «Щоденниками шляхетної особи», отримало власне і довге життя. Духовна влада Франції заборонила книгу в країні. Але її друкували і поширювали таємно. Вимушеним визнанням книги став коментар тодішньої «Паризької придворної і міської газети»: «Роман створений з такою майстерністю і так захопливо, що навіть добропорядні особи співчувають шахраю та повії».

Сюжет роману буде використаний для опер Жуля Массне та Обера, для опери Джакомо Пуччіні та балету Галеві.

• Harisse H. L'abbé Prévost: Historie de sa vie et de ses oeuvres. — Paris, 1896.(фр.);
• Engel C.-E. Le veritable abbé Prévost. — Monaco, 1958.(фр.);
• Billy A. Un singulier bénédictin l'abbé Prévost, auteur de «Manon Lescaut». — Paris,1969.(фр.);
• Франс А. Жизнь аббата Прево // Собрание сочинений: в 8 т. — М., 1960. — С. 380—402.(рос.)

• Прево Д’Екзіль Антуан Франсуа // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Л — Я. — С. 368. — ISBN 966-692-744-6.

• Рококо
• Дені Дідро