Антіох II
Антіох II, Антіох Теос (дав.-гр. Αντίοχος Θεός, 286 до н. е. — 246 до н. е.) — цар держави Селевкідів у 261 —246 рр. до н. е., молодший син Антіоха I.
Антіох II | |
---|---|
Народився |
286 до н. е. Сирія |
Помер |
246 до н. е.[1] або 247 до н. е.[2][3] Анатолія ·інтоксикація[3] |
Поховання | Belevi Mausoleumd |
Країна | Держава Селевкідів |
Діяльність | суверен |
Посада | Басилевс держави Селевкідівd |
Конфесія | давньогрецька релігія |
Рід | Селевкіди |
Батько | Антіох I[3][4] |
Мати | Стратоніка Сирійська |
Брати, сестри | Стратоніка Македонська, Апама II і Селевк |
У шлюбі з | Лаодіка I[2][3] і Береніка Фернофора[2] |
Діти | Селевк II, Антіох Гієракс, Лаодіка, Апама, Стратоніка Каппадокійськаd і Антіох |
Життєпис
У 260 році до н. е. в союзі з Антигоном II Гонатом розпочав війну з Птолемеєм II Філадельфом (так звана Друга Сирійська війна).
Після розгрому македонцями єгипетського флоту біля Коса (256 р. до н. е.) Антіох II захопив Ефес і Мілет. Мілетці на знак подяки за звільнення від тиранії Тимарха наділили царя прізвиськом Теос (дав.-гр. Θεός), тобто «Бог». У 253 р. до н. е. цар уклав з Єгиптом мир. На знак замирення Антіох II розлучився із своєю першою дружиною Лаодікою й одружився з донькою Птолемея II Беренікою.
У 250 р. до н. е. від держави Селевкідів відокремилися Бактрія і Парфія. Усі намагання царя повернути бунтівливі сатрапії під свою владу були марними.
Після смерті Птолемея II Антіох II розлучився з Беренікою, залишив її разом із сином в Антіохії, а сам перебрався до Ефесу — де мешкала колишня дружина Лаодіка. Проте невдовзі помер — можливо отруєний Лаодікою.
Примітки
- Антиох II // Еврейская энциклопедия — СПб: 1908. — Т. 2. — С. 775.
- Любкер Ф. Antiochus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 98–100.
- Антиох // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 849–850.
- Антіохъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 373–374.