Антіох I Сотер

Антіох I Сотер (дав.-гр. Αντίοχος Α΄ Σωτήρ), (324 — 261 до н. е.) — цар держави Селевкідів у 281 — 261 до н. е.

Антіох I Сотер
Народився 324 до н. е.[1] або 323 до н. е.[2][3]
Стародавня Македонія
Помер 261 до н. е. або 262 до н. е.[3]
Сирія
Країна Держава Селевкідів
Діяльність суверен
Знання мов давньогрецька
Посада Басилевс держави Селевкідівd[2]
Конфесія давньогрецька релігія
Рід Селевкіди
Батько Селевк I Нікатор[2]
Мати Апама[2]
Брати, сестри Ахей
У шлюбі з Стратоніка Сирійська
Діти Антіох II Теос[2][4], Стратоніка Македонська, Апама II, Лаодіка і Селевк

Життєпис

Командував кіннотою у війську батька, Селевка I, в битві при Іпсі (301 до н. е.).

У 294 до н. е., одружився з власною мачухою Стратонікою, з якою Селевк I розлучився, дізнавшись від Ерасистрата, придворного лікаря, що син закоханий у неї до нестями.

У 292 до н. е. призначений правителем східних областей держави, так званих «верхніх сатрапій».

Після смерті батька і проголошення царем зібрав нову армію для війни з Птолемеєм Керавном. Проте вже в Анатолії зазнав поразки від союзника Македонії — віфінського царя Нікомеда I (279 до н. е.). Флот Антіоха був розбитий Антигоном II Гонатом. Грецькі міста Анатолії проголосили незалежність. Птолемей II Філадельф захопив Кілікію і Дамаск. Проте вторгнення до Анатолії галатів змусило вчорашніх суперників замиритися з Антіохом. У 276 до н. е. цар розгромив галатів біля Магнісії — їхнє військо просто розбіглося, вперше побачивши бойових слонів. За цю перемогу Антіох отримав прізвисько Сотер (дав.-гр. Σωτήρ), тобто «Рятівник».

У 275 до н. е. повернув під свою владу Дамаск і Кілікію.

Запідозривши в зраді старшого сина Селевка, стратив його. У 261 до н. е. зазнав поразки в битві біля Сард від пергамського володаря Евмена I і помер — нібито від розпачу.

Образ у мистецтві

Його кохання до своєї мачухи Стратоніки надихнуло багатьох митців на створення багатьох творів.

Тома Корнель «Антіох»

Примітки
  1. Любкер Ф. Antiochus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 98–100.
  2. Антиох // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 849–850.
  3. Антиох // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1911. — Т. 2. — С. 598–599.
  4. Антіохъ // Энциклопедический лексикон — СПб: 1835. — Т. 2. — С. 373–374.

Джерела
  • Аппіан. Римська історія. Серія «Пам'ятки історичної думки». Москва: Наука. 1998. 726 стр. ISBN 5-02-010146-X
  • Марк Юниан Юстин. Эпитома сочинения Помпея Трога «Historiarum Philippicarum». / Пер. А. А. Деконского и М. И. Рижского. Статья К. К. Зельина. // Вестник древней истории. 1954. № 2-4. 1955. № 1.
  • Павсаний. Описание Эллады. В 2 т. / Пер. С. П. Кондратьева. М.: Искусство. 1938—1940. 3000 экз. Т. 1. 1938. 364 стр. Т. 2. 1940. 592 стр.
  • Жигунин В. Д. Международные отношения эллинистических государств в 280—220 гг. до н. э. / Издательство Казанского университета. 1980.
  • Бокщанин А. Г. Парфия и Рим. Возникновение системы политического дуализма в Передней Азии / Издательство Московского университета. 1960.
  • Берзон Е.М. Был ли заговор? К династической истории первых Селевкидов : [рос.] // Восток. — 2015. — № 5. — С. 19-27.
  • Грушевой А. Г. Два почётных декрета в честь Антиоха 1-го (280—261 гг. до н. э.): OGIS 219, 222 // МНЕМОН: Исследования и публикации по истории античного мира. Вып. 14. — СПб., 2014. — 516 с. — С. 171—184.
  • Bevan E.R. The House of Seleucus. V. 1. — L., 1902. — P. 127—170.
  • Bouché-Leclercq A. Histoire des Séleucides (323-64 avant J.-C.). — P., 1913. — P. 52-75.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.