Артем Долгопят

Брав участь у літніх юнацьких Олімпійських іграх 2014 у Нанкіні, Китай, продемонструвавши десятий результат у багатоборстві, п'яте місце в опорному стрибку та восьме — у вільних вправах. Через жорсткий килим травмував спину.

На дебютному на дорослому рівні чемпіонаті Європи посів 22 місце в багатоборстві.

На чемпіонаті світу показав 103-й результат у багатоборстві, до фіналів в окремих видах не кваліфікувався.

Через травму спини, якої зазнав на літніх юнацьких Олімпійських іграх 2014 і яка постійно турбувала сильними болями, мусив узяти тримісячну паузу в тренуваннях.[4]

На етапі кубку світу в Баку, Азербайджан, вирішив продемонструвати один з найскладніших і найнебезпечніших елементів вільних вправ — потрійне сальто назад, яке названо на честь олімпійського чемпіона 1988 року Валерія Люкіна. Однак організатори змагань увімкнули тільки один прожектор, тому через погану видимість і засліплення спортсмен приземлився на шию. На щастя, обійшлось без важкої травми — обмежився тріщиною в пальці.[4]

На чемпіонаті Європи у вільних вправах зупинився за крок до п'єдесталу, поступившись товаришу по збірній Олександрові Шатілову.

На чемпіонаті світу, що проходив у жовтні в Монреалі, виступав з травмою ноги, якої зазнав за два тижні до турніру. Кваліфікувався до фіналу у вільних вправах, однак на ногу ступити не міг. Проте у фіналі впорався з елементами та виборов першу у власній кар'єрі та в історії Ізраїлю срібну нагороду чемпіонату світу.[1]

На чемпіонаті Європи у вільних вправах здобув першу в кар'єрі медаль чемпіонату Європи — срібну.

Через складні дипломатичні стосунки між Ізраїлем та господарем чемпіонату світу (Катар не визнає Ізраїль) участь команди Ізраїлю в першому кваліфікаційному турнірі на Олімпійські ігри в Токіо була під питанням. Згодом Катар надав візи спортсменам, гарантував безпеку й використання прапору та гімну Ізраїля.[5] Однак протягом трьох місяців Артем, сержант ЦАХАЛу, не міг отримати дозвіл від армії на поїздку до Катару, який надали за добу до вильоту. Артем мріяв піднятися на п'єдестал та підняти прапор Ізраїлю в Катарі, першій арабській країні, де виступали спортсмени з Ізраїлю, але у фіналі вільних вправ продемонстрував п'ятий результат.[6]

На чемпіонаті Європи повторив результат попередньої континентальної першості: здобув срібну медаль у вільних вправах.

На ІІ Європейських іграх у Мінську, Білорусь, виступав з травмою ноги, якої зазнав на тренуванні за два тижні до ігор, ударившись об металеву частину трампліна, тому не зміг кваліфікуватися до фіналів в окремих видах.[1]

На чемпіонаті світу в Штутгарті, Німеччина, став срібним призером у вільних вправах, що дало змогу здобути особисту ліцензію на Олімпійські ігри в Токіо.

У грудні під час пандемії коронавірусу на чемпіонаті Європи в Мерсіні, Туреччина, вперше в кар'єрі став чемпіоном Європи, здобувши перемогу у вільних вправах, а також додав бронзову нагороду в опорному стрибку, чим уперше зміг завоювати медаль не у вільних вправах. Став першим в історії Ізраїлю гімнастом, якому вдалося вибороти дві медалі на одній континентальній першості.[2]