Артур Кестлер

Постер проекту «Пам’ять, що рятує: голоси правди»

Кестлер народився в Будапешті 5 вересня 1905 року. В 1920 році його сім'я переїхала до Відня, де він вступив до політехнічного університету. Там він приєднався до молодіжної сіоністської організації. У 1925 році перед закінченням університету Кестлер несподівано вирішив поїхати у Палестину, спалив свою залікову книжку і прибув до Палестини у 1926 році. Там до 1929 року він був кореспондентом німецького видавничого концерну Ульштайна, в 1929—1930-х працював у Парижі.

У 1931 році він переїхав до Берліна, де став науковим редактором газети «Vossische Zeitung». Того ж року він здійснив на німецькому дирижаблі «Граф Цеппелін» політ до Північного полюса. Він також захопився комуністичною ідеологією і в грудні 1931 року вступив до Комуністичної партії Німеччини.

У середині 1930-х років письменник здійснив велику подорож по Центральній Азії і рік прожив у Радянському Союзі.

У вересні 1933 року, після приходу нацистів до влади в Німеччині, він повернувся до Парижа, де писав пропагандистські статті під керівництвом Віллі Мюнценберга. Під час громадянської війни в Іспанії він двічі відвідував цю країну. У 1937 році, під час другого візиту, він був заарештований франкістами і засуджений до смертної кари за звинуваченням у шпигунстві. Він провів п'ять місяців у камері смертників і потім був обміняний на дружину франкістського льотчика-аса. Багато в чому час, проведений в очікуванні страти разом із іншими засудженими (багато з яких були страчені), визначив боротьбу письменника за скасування смертної кари в Англії. Свої погляди він виклав у книзі «Роздуми про шибеницю».

У 1938 році у зв'язку з «Великим терором» у СРСР Кестлер вийшов із компартії. Після початку Другої світової війни він був інтернований французькою владою і був звільнений лише на початку 1940 року.

Він вступив до Французького іноземного легіону, евакуювався з ним до Північної Африки, дезертирував, дістався Лісабона, а звідти вилетів до Великої Британії, де провів шість тижнів у в'язниці за незаконний в'їзд до країни .

Після звільнення він вступив добровольцем до британської армії. Його направили в саперну частину. Раз на тиждень він приїжджав до Лондона для участі у пропагандистських радіопередачах німецькою мовою, писав листівки для німецьких солдатів, виступав із лекціями про природу тоталітаризму. Він також чергував ночами під час повітряних тривог і водив санітарну машину.

У 1941 році він опублікував у Великій Британії роман «Ніч ополудні» (Darkness at Noon). Цей роман дає уявлення про те, як сприймалися за межами СРСР події внутрішнього життя країни, якої величезної шкоди було завдано сталінським терором міжнародному престижу батьківщини соціалізму та єдності світового комуністичного руху.

У 1942 році Кестлер прибув до Міністерства інформації, для якого писав памфлети і сценарії документальних фільмів, виступав на Бі-бі-сі.

Кестлер — найвідоміший прихильник ідеї про те, що європейські євреї ашкеназі походили не від євреїв, що переселилися із Палестини і Вавилонії, а від тюркського народу хозар, що жили в дельті Волги.

Наприкінці життя Кестлер займався вивченням процесу наукового мислення. Він також став ініціатором та ідеологом руху «Екзит», що підтримує право людини прийняти рішення і піти з життя (евтаназію). Кестлер, котрий довгий час страждав від хвороби Паркінсона і лейкозу, наклав на себе руки 2 березня 1983 у Лондоні, прийнявши смертельну дозу снодійного (смерть настала наступного дня).