Атетоз

Атетоз (грец. athetos — нестійкий) — вид гіперкінезу, симптом, для якого характерні повільні тонічні скорочення м'язів рук, ніг, дистальних ділянок кінцівок (пальці), а іноді, у деяких випадках шиї та язика, що зовні схоже на повільного ритму вигадливі «черв'якоподібні» рухи, які інколи називають атетоїдними рухами. Вони виникають у спокої і під час довільних рухів, посилюються під впливом емоцій. Атетоз найчастіше розвивається при ураженні головного мозку — шкаралупи з дискоординацією функції блідої кулі, субталамічного і червоного ядер. Цей симптом не зустрічається окремо, часто супроводжує дитячий церебральний параліч, оскільки є результатом цього захворювання. Процедури лікування атетозу у наш час не дуже ефективні, і в більшості випадків вони просто спрямовані на «усунення» неконтрольованого руху тіла, а не на саму причину хвороби.

Атетоз
Класифікація та зовнішні ресурси
Білатеральний атетоз
МКХ-10 R25.8
DiseasesDB 16662
MeSH D001264

Клінічні ознаки

Атетоз може варіюватися від легкої до важкої дисфункції мозку; це, як правило, характеризується незбалансованими, мимовільними рухами м'язів і складністю збереження симетричної постави тіла. Асоційована дисфункція мозку може обмежуватися якоюсь частиною або поширюватися на все тіло залежно від індивідуума та ступеня тяжкості симптому. Найяскравіше виражені ознаки можна спостерігати в кінцівках (важкі судоми рук — корчі)[1]. Атетоз може проявлятися вже на 18 місяці з моменту народження, першими ознаками є труднощі харчування, гіпотонія, спазми та мимовільне смикання рук, ніг та м'язів обличчя, які поступово погіршуються через підлітковий вік і в періоди емоційного стресу можуть сильно загостритися [3]. Атетоз обумовлений ураженнями у декількох ділянках мозку, у таких як гіпокамп, таламус, а також смугасте тіло;[2] тому діти у ранньому віці можуть страждати від серйозних порушень комунікативних функцій, таких як слабка голосова система, порушення зору, втрата слуху та відсутність балансу тіла при сидінні. Хоча, доречно наголосити, більшість людей з атетозом мають нормальний або майже нормальний інтелект.[3]

Причини

Атетоз є симптомом, перш за все викликаним омертвінням або дегенерацією базальних гангліїв. Ця дегенерація найчастіше викликана ускладненнями при народженні людини або хворобою Гантінгтона. Іноді у рідкісних випадках може розвинутися у дорослому віці внаслідок інсульту або фізичною травми мозку. Двома ускладненнями, що представляють особливий інтерес, є інтранатальна асфіксія та неонатальна жовтяниця. Асфіксія спричинює пошкодження базальних гангліїв через брак кисню і недостатню кількість живильних речовин.

Історія

У 1853 році атетоз був уперше описаний Жаном-Мартеном Шарко, який класифікував це захворювання (назви не дав) як форму хореї. Але праця так і не була надрукована, і була забута до 1878. У цьому році Пол Оулмонт захистив свою кандидатську дисертацію на тему Атетоз, яка ґрунтувалася якраз на роботі Шарко, в якій описано подвійний атетоз.

На час захисту дисертації Оулмонта атетоз був відомий як «Хвороба Гаммонда» за монографією Вільяма Олександра Гаммонда «Хвороби нервової системи», що вийшла у 1871 році до друку[4].

В. О. Гаммонд — першим дав хворобі термін «атетоз» від грецької — «без позиції»[5] . У початковому описі атетозу Гаммондом ступінь неконтрольованого руху обмежувався пальцями рук і ніг. У зв'язку з цим він зазначав, що нижня частина ніг і передпліччя пацієнтів часто згиналися і рухалися, як правило, вельми повільно.

До кінця ХХ століття, визначення атетозу було дещо розширено. Воно почало включати у себе характерні атетозу судомні рухи шиї, язика, обличчя і навіть тулуба. Поряд з розширенням кількості симптомів прийшло й визнання того, що ця хвороба є складовою частиною багатьох інших захворювань, включаючи церебральний параліч та інсульт.[5]

Див. також

Примітки

  1. Кеннет Х, Волкер (1990). "Частина 70 Недобровільні рухи". Клінічні методи: історія, фізика та лабораторія (3-є вид.) (англійською). Бостон: Баттеруорс. PubMed 21250235. PMID 21250235.
  2. "Атетоз". База даних здоров'я — медичні хвороби та інші хвороби. (англійською). 22 березня 2011 р.
  3. McNeil, Malcolm R. (2009). Клінічне управління сенсомоторними розладами мовлення (англійською). Thieme. ISBN 978-1-58890-514-7.
  4. Патнем Т. (травень 1939 р.). "Атетоз". Yale J. Biol. Med. 11 (5). с. 459–465. PMC 2602263. PMID 21433835.
  5. Морріс Дж. Г., Янкеловіц С. К., Фунґ В. С., Клустон П. Д., Хейз М. В., Ґреттан-Сміт П. (листопад 2002 р.). "Атетоз I: історичні міркування". PMID 12465068.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.