Ахатина

Ахатина гігантська порівняно з людською рукою

В природі ахатина гігантська може досягати ваги в 450 грамів та нарощувати мушлю завдовжки до 40 сантиметрів. У неволі зазвичай розміри удвічі менші. Колір мушлі варіюється залежно від раціону, зазвичай вона смугаста, жовтих і червоно-коричневих відтінків. Молюск активний при температурі від 9° C до 29° C, при температурі від 2° C до 8° C впадає в сплячку. Ахатини харчуються зеленими частинами рослин і плодами. Для побудови раковини ахатина охоче поїдає вапняні породи, раковини мертвих молюсків, крейду і шкаралупу яєць. Ахатини — гермафродити, тобто кожна особина має як чоловічі, так і жіночі статеві органи. При низькій щільності популяції можливе самозапліднення.

Число яєць в кладці близько 200, равлик може робити 10-12 кладок щороку. Розмір одного яйця становить 4,5-5,5 мм, за формою воно нагадує куряче. Яйця мають білий колір і досить щільну шкаралупу. Розвиток ембріонів можливий при температурі від 24° C і триває від декількох годин до місяця. Новонароджені ахатини перші кілька днів харчуються залишками власного яйця. Ахатини досягають статевої зрілості в 6-15 місяців і живуть до 5-6, іноді 10 років. Ведуть переважно нічний спосіб життя, хоча у вологу погоду можуть виповзати і вдень. Зазвичай же світлий час доби вони проводять в затишних місцях, закопуючись в ґрунт[1].

Ахатина гігантська походить з узбережь Східної Африки, де мешкає у теплому вологому кліматі. Випадковим чином або як джерело їжі молюск був рознесений людиною по інших континентах. До початку XIX століття равлик потрапив на Мадагаскар, у Мавританію, на Коморські острови, Майотту та Реюньйон. Вірогідно в 1847 його було занесено натуралістами до Індії та в 1900-х на Шрі-Ланку, поширився в Непал[2] і з вантажами потрапив на Малайський півострів[3]. Незадовго до початку Другої світової війни і під час неї равлика було рознесено японцями по Південно-східній Азії, Тайваню і численних островах Тихого океану[4]. В 1980 ахатина гігантська опинилася на Карибських островах, Мартиніці, у Гваделупі[5]. В 1990-х молюска виявлено в Бразилії[6], Колумбії, Еквадорі, Перу[7]. Також він з'явився у Південній Африці, Гані й Марокко[8]. Інвазію ахатини гігантської до Австралії, Японії та США було успішно зупинено впродовж другої половини XX століття[3][4].

Гігантські африканські равлики рослиноїдні. Вони харчуються широким спектром як рослин,так і фруктів.Інколи вони їдять крейду харчову,перемелені шкарлупи яєць, кістки каракатиць. Всі ці матеріали слугують ахатинам джерелами кальцію для зростання мушлі. В деяких випадках можуть поїдати представників свого виду(це стається лише тоді,коли ахатині давати тваринний білок:гамарус,дафнію,м'ясо,яйця). Тому краще їх уникати.

Ахатини гігантські потребують близько 18.28% білків в раціоні для оптимального розвитку[9],які отримують з овочами та фруктами. Тому ніяких підкормок з магазину,або гамарусу їм не треба.

Молоді ахатини та пошкоджена ними папайя

Ахатина гігантська є шкідником сільськогосподарських рослин у тропічних і субтропічних регіонах та розносником хвороб і паразитів як рослин (какао, чорний перець, кокосова пальма, папайя, ваніль, баклажан, мандарин), так і тварин і людини. Зокрема, равлики розносять збудників менінгоенцефаліту[1]. Міжнародним союзом охорони природи їх внесено до переліку 100 найінвазивніших видів у світі[10].

Для боротьби з поширенням ахатини гігантської застосовуються фізичне знищення молюсків і кладок їх яєць, встановлення огорож. Хімічними засобами боротьби є метальдегід, хлорид натрію, що спричиняють зневоднення і загибель молюсків. Виявлено репелентний ефект екстрактів каскабели й аннони[1].

В країнах з помірним кліматом ахатини часто утримуються як домашні тварини. Молюсків поміщають в тераріуми щонайменше втричі більші за розміри равлика з вологим ґрунтом за температури 22-28°C. Годують фруктами й овочами, такими як кабачок, морква, селера, гарбуз, яблуко, помідор, огірок, баклажан, кавун. Ріст мушлі вимагає окремого джерела кальцію, також необхідне джерело чистої води[11]. З огляду на високу інвазивність виду, в деяких країнах, таких як США, утримання вдома ахатини гігантської незаконне[12].

Слиз цих молюсків застосовується в косметології для виготовлення кремів, що стимулюють виробництво колагену. Збір слизу не завдає шкоди тварині та не вимагає спеціального впливу на неї[13][14].

• Invasive Species Compendium: Achatina fulica
• Restricted Genetic Variation in Populations of Achatina (Lissachatina) fulica outside of East Africa and the Indian Ocean Islands Points to the Indian Ocean Islands as the Earliest Known Common Source