БА-10

Історія бронеавтомобіля почалася в 1926 році на заводі АМО. До літа 1927 року був складений технічний проект. Майбутній машині присвоїли найменування БА-27: «бронеавтомобіль 1927 року». Потім шасі і всю документацію передали на Іжорський завод, де побудували броньовий корпус. Після успішних випробувань в грудні 1928 року машину взяли на озброєння під назвою «бронеавтомобіль БА-27 зразка 1928 року».

Спочатку він випускався на шасі АМО-Ф-15, але вже з літа 1929 року — на шасі новітньої на той час півторатонної вантажівки «Форд-АА» з чотирициліндровим двигуном рідинного охолодження потужністю 40 к. с.

До кінця 1931 року радянські заводи побудували близько 100 БА-27. Багато з них брали участь у боротьбі з басмачами у Середній Азії і в боях з китайцями на Китайсько-Східній залізниці.

Автомобіль мав масу 4,14 тонн, ніс 4-7-міліметрову броню і був озброєний 37-міліметровою гарматою конструкції барона Михайла Федоровича фон Розенберга.[1]

За розробку цієї гармати в 1928 році барон отримав звання «Герой Праці».

При створенні гармати за основу була взята траншейна гармата його ж конструкції, яку барон, будучи тоді полковником Головного Артилерійського Управління, створив у 1915 році. Маючи довжину ствола всього в 19 калібрів, гармата забезпечувала виліт 512-грамового снаряда зі швидкістю 442,1 м/с, а тому для боротьби з танками була непридатна: на 200-метровій дистанції її снаряд пробивав лише 10 міліметрів броні, а на 100-метровій – 12 міліметрів.

Таким чином, БА-27 міг воювати лише з іншим БА-27 або ж з польським бронеавтомобілем Wzor, який мав 4-10-мм броню і був озброєний 37-міліметровою гарматою Гочкісса з подібними характеристиками.

Усвідомлюючи безпорадність БА-27 у боротьбі з танками, радянське керівництво доручило конструкторам розробку більш досконалого бронеавтомобіля. Прагнучи посилити вогневу міць колісних бойових машин, конструктори створили в 1934 році бронеавтомобіль БА-3 з баштою і гарматою від танка Т-26. Її різноманітні за призначенням 45-мм снаряди мали значну початковою швидкістю, а досконала система наведення забезпечувала досить високу точність стрільби.

До 1935 року на Горьковському автозаводі був освоєний випуск автомобіля ГАЗ-ААА з тривісним шасі. Це був тривісний варіант «полуторки», у якій ведучими були обидва задніх мости. У тому ж році із заводських воріт вийшов БА-6 , броня якого була доведена до товщини 9 мм. Через рік його змінив у виробництві БА-6М, і, нарешті, в 1938 році конструктори прийшли до ідеї БА-10.

Гармата мала і протипіхотні можливості – він забезпечувався осколковою гранатою і картеччю. Осколкова 45-мм граната при розриві давала близько ста осколків, що зберігають забійну силу при розлітанні по фронту на 15 м і в глибину на 5-7 м.

Картечні набої при стрільбі утворювали сектор поразки на 60 метрів по фронту і до 400 метрів у глибину.

Крім того, в боекомплекті були димові і бронебійно-хімічні снаряди. Останні призначалися для отруєння екіпажів танків і гарнізонів ДОТів. Вони містили 16 г складу, який в результаті хімічної реакції перетворювався на синильну кислоту.

1. Броньовики є ефективним протитанковим засобом в обороні на місцевості, що має напівзакриті позиції (за умови незначного бронювання, яке мали легкі японські танки).
2. Стрільба японських танків 57-мм осколковою гранатою (половину японських танків, що брали участь в цій атаці становили танки Тип 89, озброєні 57-міліметровою гарматою Тип 90 із довжиною ствола в 14,9 калібри) не завдала пошкодженн БА-10 і не виправдала себе.
3. Атака японських танків без піхоти та артилерійської підготовки не дала їм жодних результатів, крім втрат у танках.
4. Бронебійна 45-мм граната легко пробиває 22 мм броню японських танків.
5. Якщо піхота, що обороняється, має бронеавтомобілі і є ймовірність масової атаки танків, то обов'язково треба частину бронемашин підготувати для стрільби з напівзакритих позицій»

Радянські аналітики усіляко уникають згадок про величезні скупчення бронетехніки безпосередньо біля кордонів в 20-х числах червня 1941 року і всі втрати бронеавтомобілів списують на їх низьку ефективність у боротьбі з танками противника. Проте, більшість машин були втрачені саме в результаті авіанальотів і артобстрілів, зважаючи на їх розташування скупчено і в незахищених позиціях. Незначне бронювання німецької бронетехніки дозволяло досить ефективне застосування бронеавтомобілів там, де екіпажі могли завчасно спланувати і організувати бій. В 5.00 22 червня 1941 року командир танкового полку 5-ї танкової дивізії 3-го механізованого корпусу полковник Богданов поставив завдання взводу на проведення розвідки з 6 бронемашин БА-10 старшого лейтенанта Суровцева. Машини вийшли з розташування частини в 6 25. При підході до містечка Л. командир взводу організував у лісі, по обидва боки від шосе, засідку. Машини були замасковані так, що з відстані 200 метрів їх було важко помітити. О 10 00 до засідки наблизилися до взводу німецьких мотоциклістів, які були знищені вогнем БА-10 з дистанції 200-300 м. Через 40 хвилин на дорозі з'явився легкий танк, який рухався з великою швидкістю. Командир однієї з бронемашин першим же пострілом з гармати підпалив його. Через 7 хвилин до засідці наблизилися ще два танка, які також були знищені вогнем БА-10.
Десятьма хвилинами пізніше до місця, де стояли підбиті танки і мотоцикли, підійшла колона з 15 танків і мотоциклістів. Своїм раптовим вогнем БА-10 вивели з ладу 3 танки і велику кількість мотоциклів, чим змусили інші німецькі машини повернути назад.
З підходом до містечка Л. головних сил 7-ї танкової дивізії 39-го танкового корпусу німців, взвод старшого лейтенанта Суровцева відійшов до своїх військ. Таким чином, в результаті грамотно організованої засідки 6 бронемашин БА-10 підбили і знищили 6 німецьких танків і велику кількість мотоциклів. [4]

Всупереч радянській пропаганді, що війну виграв Т-34, цілий ряд бронеавтомобілів залишалися в строю у тому числі і на центральних фронтах до самого кінця війни в Європі. Вранці 18 січня 1943 року в атаку на Шліссельбург разом з піхотою рушив Окремий розвідувальний батальйон під командуванням К. Легези. Пофарбовані в білий колір 19 БА-10 кинулися вперед, перемелюючи сніг широкими гусеничними стрічками Оверолл, надітими на задні колеса. До 10 години ранку вогнем броньовиків були знищені три гармати, кілька кулеметів і понад 120 німецьких солдатів. До полудня місто було взято.

У невеликій кількості середні бронеавтомобілі використовувалися на центральних фронтах у вирішальних боях кампаній 1943 року. Наприклад, у тільки що сформованої 5-ї гвардійської танкової армії до 30 березня 1943 року було 12 БА-10 в 38-му бронебатальйоні (крім них в батальйоні було 7 Т-70 і 10 БА-64) і 17 БА-10 у складі 53-ї мотострілецької бригади.
До 10 червня 1943 року, коли 5-та гвардійська танкова армія вже перебувала у складі Степового фронту, вона мала лише 12 БА-10 в 38-му бронебатальоні. Ці машини використовувалися в боях на бєлгородському напрямку і під Харковом у липні - серпні 1943 року.
</ref> <ref>Напередодні Курської битви - 1 липня 1943 року - у танкових частинах Воронезького фронту налічувалося 8 бронемашин БА-10 - по 3 у складі 6-ї гвардійської армії і 6-го танкового корпусу та 2 в «інших частинах фронту».
Окремі екземпляри середніх бронемашин були у військах аж до закінчення війни в Європі. Як правило їх використовували в ротах охорони штабів фронтів і армій, а також як командирські машини і машини зв'язку в деяких танкових і стрілецьких частинах.
Наприклад, станом на 15 грудня 1944 року в складі військ 18-ї армії було всього 6 бронемашин - 5 БА-64 і 1 БА-10. А в частинах 2-го Білоруського фронту до 14 квітня 1945 року ще значилося 14 гарматних броньовиків - 1 БА-10 до 65-ї армії і 13 до 19-ї армії (3 БА-10 і 3 БА-ЗМ у 97-й роти охорони штабу, 3 БА-10 в 132-му і 1 БА-10 в 40-му гвардійському стрілецьких корпусах).[4].

Заключним акордом БА-10 стала радянсько-японська війна 1945 року - у військах, що стояли на Далекому Сході залишалося багато танків Т-26, БТ-7 і бронеавтомобілів БА-10. Вся ця техніка з успіхом використовувалася проти японців, а по закінченні бойових дій була подарована китайським комуністам, які воювали проти військ Чан-Кайши.

Застосовувався також під час війни в Кореї.