Байков Олександр Олександрович

Олександр Олександрович Байков (нар. 25 липня (6 серпня) 1870(18700806), Фатеж Курська область РФ — 6 квітня 1946, Москва) — металург і хімік, засновник ленінградської наукової школи металознавців. Академік (1932) і віце-президент АН СРСР (1942—1945). Лауреат Державної премії СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1945). Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань.

Байков Олександр Олександрович
Народився 25 липня (6 серпня) 1870
Фатеж Курська область
Помер 6 квітня 1946(1946-04-06)[1] (75 років)
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність металург, політик
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь хімія, металознавство, металургія
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет, Імператорський Санкт-Петербурзький університетd, Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого і Baikov Institute of Metallurgy and Materials Scienced
Посада депутат Верховної ради СРСР
Ступінь професор, академік АН СРСР
Вчителі Менделєєв Дмитро Іванович і Коновалов Дмитро Петрович
Аспіранти, докторанти Nikolay Gudtsovd і Boris Viktorovich Starkd
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Нагороди



 Байков Олександр Олександрович у Вікісховищі

Біографія

Після закінчення у 1893 році Санкт-Петербурзького університету, працював на кафедрі фізичної хімії цього ж університету. З 1895 по 1902 рік викладав у Санкт-Петербурзькому інституті шляхів сполучення. У 1902 році перейшов у Санкт-Петербурзький політехнічний інститут.

У 1918 році переїхав до Сімферополя, у цьому ж році створив і очолював до 1923 року кафедру хімії Таврійського університету[2]. У 1921—1923 роках був ректором цього ж університету.

З 1923 працює професором кафедри неорганічно хімії Ленінградського університету. Також працював у Інституті металургії АН СРСР.

Наукова діяльність

Наукові праці присвячені питанням фізикохімії металургійних процесів і прикладної неорганічної хімії. Досліджував процеси твердіння в'яжучих матеріалів і корозії, вогнетривів. Розробив теорію затвердіння цементів.

Створив низку нових курсів з різноманітних розділів металургії, металографії, хімії та технології вогнетривів.

Відзнаки

Лауреат Державної премії СРСР (1943). Герой Соціалістичної Праці (1945).

У 1948 році його ім'я присвоєно Інституту металургії АН СРСР.

Примітки
  1. Байков Александр Александрович / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Кафедра загальної та фізичної хімії. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.

Джерела
  • Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.