Бакша (Подільський район)

Назва походить від тюркського (половецького) апелятива *bachca «сад». З сучасних тюркських мов даний апелятив зустрічається тільки в каракалпацькій мові у значенні «горо́д»[2].

Слово бакча — «сад» відоме багатьом давньотюркським і сучасним тюркським мовам. Бакша із значенням «город» існує лише в казахській та каракалпацькій мовах. Звичайно, сучасну казахську та каракалпацьку мови не можна вважати джерелом назви села. Але, виходячи з того, що вони мають генетичні зв'язки з мовою ногайських татар можна думати про тюркське походження назви села.

За «радловським» словником  тюркське слово «бакша» можна перекласти ще як і «зв'язка тютюну», або «дивись уважно». За «лазаревським» словником слово «бакшъ» означає погляд.

Село Бакша розташоване за 15 км на південь від районного центру смт. Саврань. Межує на півночі із землями села Гетьманівка, на сході — із землями села Капустянка, на північному заході — із землями села Йосипівка, на південному сході — із землями села Білоусівка, на півдні — із землями с. Плоске Балтського району та сіл Познанка й Ясенове Любашівського району.

Село Бакша займає 714 га загальної площі землі, у тому числі: 274,69 га — під ріллею, 54,25 га — під багаторічними насадженнями, 85,29 га — під забудовами, 14 га — під водоймами, 50 га — під фермерськими господарствами, 113,19 га — незайманих земель та 223,4 га — під орендою.

Заснування села відноситься до середини XVIII століття. За легендою, у селі поселились чорноморські козаки, які брали участь у штурмі Ізмаїла  (1790 р.) Суворовим.

Є в селі кілька ставків: Панський, Бунегрів, Яцунський, Кім.

Мешканці села часто користуються місцевою топонімікою. Так, наприклад, східна околиця села називається «Уфимською». Історія назви така.  На початку ХІХ ст. у часи Столипінської реформи деякі жителі с. Бакша поїхали в далекі краї в пошуках щастя. Вони доїхали аж до Уфи, але щастя так і не знайшли. Вони зрозуміли, що краще ніж у рідному селі їм не буде ніде й повернулися. Але їх будинки були вже зайняті. Тоді на сходці сільської общини було вирішено наділити їх землею за селом, та поселити їх в тій частині, яку зараз називають Уфимською. Одночасно з заснуванням села, розпочала розвивалась його північно-східна частина — «Косарка».

Одночасно з заснуванням села розпочалося будівництво храму. Спочатку в селі була збудована дерев'яна церква св. великомученика Дмитра (1793 р.).  Десь у 1800 році церква згоріла зі всім своїм майном і документами. В 1800—1815 роках була побудована нова церква. Іконостас був зі старої церкви — різьблений дерев'яний, визолочений. Шанована ікона Казанської божої матері.

В середині ХІХ століття село Бакша було центром Бакшанської волості, до складу якої входили села Капустянка, Юзефівка, Недєлкове. Були в Бакші три вітряні млини.

Влітку 1848 р. та 1865 р. у волості були спалахи холери.

В той час у селі проживали люди різних національностей: українці, молдовани, цигани, поляки. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. село було досить великим. У ньому проживало 1502 чоловіків і 1593 жінки.

Перший навчальний заклад — училище — було відкрито в 1853 році, а в 1898 році була ще відкрита школа грамоти для дівчат. Для заможних селян було відкрито двокласне училище, а для дітей бідноти існувала церковно-приходська школа дяка Наливайка.

Бакша досить довго була волосним центром, що, звичайно, відобразилось на розвитку села: воно було багато чисельне, мало багато заможних селян, церкву, школу, училище.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 179 жителів села[3].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1266 осіб, з яких 527 чоловіків та 739 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1063 особи.[5]

• Плешко Семен Іванович

• Бакша — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)