Балівка (Дніпровський район)

Балівка розташована у фізико-географічній зоні Придніпровська низовина на межі Дніпровського та Петриківського районів в центральній частині Дніпропетровської області. На захід від Балівки протікає річка Оріль (нове русло). Біля села кілька озер — залишки старого русла річки Протовчої (Проточі). На відстані 11 кілометрів на південь від села — лівий берег Дніпра. Висота над рівнем моря в селі — 55—65 метрів.

На півдні межує з селом Партизанське, у північно-східному напрямку від Балівки розташоване селище Зоря. Через село проходить автомобільний шлях Н31. Поруч проходить залізнична лініяб на якій розташована однойменна станція Балівка за 3 км.

Село засноване у 80-х роках XVIII століття. Тоді на місці сучасної Балівки існували два села: Попівка (інша назва — Романівка, Секретарівка) та Михайлівка (на картах середини ХІХ століття має також іншу назву — Балівка). У 20-х роках ХХ століття села було об'єднано під спільною назвою Попово-Балівка, яка збереглася до 1985 року. Походження назви Попівка найбільш вірогідно пов'язане з іменем секретаря канцелярії князя Григорія Потьомкіна, генерал-майора В. С. Попова, якому навколишні землі були передані в рангову дачу. Назва іншого села, Балівки, за однією версією походить від прізвища поміщика Бали, за іншою (більш прийнятною) — від балки, що проходить селом.

За часів козацтва прилеглі землі входили до складу Протовчанської паланки Війська Запорозького Низового. З тих часів на території села збереглися рештки земляного редута (Майдан), що входив до системи укріплень Орільського ретраншементу.

Попово-Балівка входила до Новомосковського повіту Катеринославської губернії. У 1895 році відкрито першу церковно-парафіяльну школу, а 1911 року — однокласне земське училище.

У 1920—1930-х роках XX століття під час колективізації в СРСР в Попово-Балівці створено перші колгоспи, які у 1950 році були об'єднані у радгосп «Перемога».

1972 року збудовано будинок культури, а 1978 року — нове триповерхове приміщення середньої школи.

У 1985 році село отримало теперішню назву Балівка.

У Балівці працює декілька фермерських господарств. Село газифіковане, дороги з твердим покриттям.

Діють середня загальноосвітня школа, дошкільний навчальний заклад «Пролісок», лікарська амбулаторія, будинок культури.

Через село проходять Придніпровська залізниця та автошляхи Н31 і Т 0404.

Поблизу села наявний регіональний ландшафтний парк Дніпровські ліси.

У Балівці народились:

• Наталія Рибак — українська художниця, член Національної спілки художників України
• Віктор Гноєвий — громадський діяч, заслужений працівник сільського господарства України

• 
  Погруддя Т. Г. Шевченка
• 
  Церква Ісуса Христа Спасителя
• 
  Військовий меморіал загиблим односельцям
• 
  Братська могила радянських воїнів
• 
  Церква Покрови Пресвятої Богородиці (УГКЦ)
• 
  Вид на вулицю Калинова
• 
  Елеватор
• 
  Залізнична станція

• Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 268

• Попо́во-Ба́лівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.268

• Сайт Дніпропетровської РДА Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.
• Міста і села Дніпропетровщини. Історико-краєзнавчі нариси. Балівка^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Балівка на сайті 1ua.com.ua