Бандера Ярослава Василівна
Яросла́ва Бандера (уроджена — Опарівська, 14 вересня 1917, Сянік — 17 серпня 1977, Торонто) — українська політична діячка, керівник жіночої мережі і юнацтва ОУН. Дружина Провідника ОУН Степана Бандери. Член Асоціації українських студентських організацій у Польщі до 1939 р.
Ярослава Василівна Бандера | |
---|---|
| |
Народилася |
14 вересня 1917 Сянік |
Померла |
17 серпня 1977 (59 років) м.Торонто, Канада |
Поховання | Торонто |
Країна | Україна |
Діяльність | політична діячка |
Партія | ОУН |
У шлюбі з | Степан Бандера |
Діти | Наталія, Андрій, Леся |
Життєпис
Народилася у Сяноку. Батько, о. Василь Опарівський (Опаровський) народився у с. Бонарівка, був греко-католицьким священиком, капеланом Української Галицької армії (УГА). Загинув 14 червня 1919 року в Бережанах[1] у боях під час Польсько-української війни. Похований на військовому кладовищі у Підгайцях. Мати, Юлія з Ганківських, була донькою шкільного інспектора, працювала вчителькою і 26 липня 1944 року була застрілена, вірогідно, бойовиками Армії Людової. Похована у с. Бонарівка.[2] Брат Лев був розстріляний німцями в 1942 в Жовкві[3].
У 1936 закінчила жіночу гімназію ім. Емілії Платер у Сяноку, потім середню школу в Коломиї. У школі використовувала прізвище матері — Ярослава Ганковська. Вступила на вищі студії до Технічного університету Львова, де в 1936 році приєдналася до ОУН[3].
За участь у студентських маніфестаціях була арештована в квітні 1939 року у Львові. З майбутнім чоловіком, Степаном Бандерою, познайомилася 1940 року в Кракові. Шлюб узяли в краківській Церкві Воздвиження Хреста Господнього. Вінчання здійснив священник Степан Граб, свідками були Люба Лемик і молодший брат Степана Бандери Василь Бандера (загинув у 1942 році у нацистському таборі знищення Аушвіц). За свідченнями очевидців, весілля пройшло «скромно і без алкоголю». Через загрозу арешту німцями і після розколу в ОУН на бандерівців і мельниківців, Ярослава переїхала з чоловіком до Варшави, де вони жили під вигаданим гуцульським ім'ям в квартирі, знятої для них Миколою Лебедем.На початку 1941 року Степан і Ярослава Бандера повернулися до Кракова і відвідали її рідне місто Сянок[3].
Після закінчення Другої світової війни разом із донькою та сином опинилася в радянській зоні окупації Німеччини, де вони мешкали під псевдонімами. У 1948-1950 роках родина жила в Баварії в таборі для біженців, а з початку 1950-х років — в селі Брайтбрун (Breitbrunn, Баварія, американська зона). У 1954 р. Ярослава Бандера з дітьми переїхала до Мюнхена, де на той час уже жив Степан Бандера[3].
Після вбивства у 1959 р. Степана Бандери агентом КДБ Богданом Сташинським, Ярослава з дітьми восени 1960 р. переїхала з Мюнхена до Торонто, де працювала в різних українських організаціях. Померла і похована в Торонто[3].
Діти
Ярослава виховала трьох дітей:
- Наталію (26 травня 1941, Сянік — 13 січня 1985, Мюнхен)
- Андрiя (16 травня 1944, Мюнхен — 19 липня 1984, Торонто)[4]
- Лесю (27 серпня 1947, Регенсбург — 16 серпня 2011, Торонто)
Онук Ярослави, Степан Андрійович Бандера, прийняв 2010 року найвищу українську нагороду — Орден Держави, надану дідові разом із званням Героя України.
Примітки
- Тернопільський календар
- Jarosława Bandera (пол.)
- Incognita, Газета День, День, всеукраїнська газета, історичний сайт, Ukraina Incognita, Україна. Ярослава Бандера - Україна Incognita. incognita.day.kiev.ua. Процитовано 27 липня 2017.
- Український тижневик «Свобода». 24.07.1984. Процитовано 25 вересня 2021.
Література
- Життя і діяльність Степана Бандери: документи і матеріали. 2008.
- Michaiło H. Marunchak. Biographical dictionary to the history of Ukrainian Canadians 1986. — P. 39.
- Посівнич, Микола. Степан Бандера — життя, присвячене свободі. — Торонто — Львів : Літопис УПА, 2008. — Т. 3. — С. 66-67.
- Життя і діяльність Степана Бандери: документи й матеріали / Редактор і упорядник Микола Посівнич. - Тернопіль: Астон, 2008. - С. 379-380