Бандера Ярослава Василівна

Яросла́ва Бандера (уроджена Опарівська, 14 вересня 1917, Сянік 17 серпня 1977, Торонто) — українська політична діячка, керівник жіночої мережі і юнацтва ОУН. Дружина Провідника ОУН Степана Бандери. Член Асоціації українських студентських організацій у Польщі до 1939 р.

Ярослава Василівна Бандера
Народилася 14 вересня 1917(1917-09-14)
Сянік
Померла 17 серпня 1977(1977-08-17) (59 років)
м.Торонто,  Канада
Поховання Торонто
Країна Україна
Діяльність політична діячка
Партія ОУН
У шлюбі з Степан Бандера
Діти Наталія, Андрій, Леся

Життєпис

Народилася у Сяноку. Батько, о. Василь Опарівський (Опаровський) народився у с. Бонарівка, був греко-католицьким священиком, капеланом Української Галицької армії (УГА). Загинув 14 червня 1919 року в Бережанах[1] у боях під час Польсько-української війни. Похований на військовому кладовищі у Підгайцях. Мати, Юлія з Ганківських, була донькою шкільного інспектора, працювала вчителькою і 26 липня 1944 року була застрілена, вірогідно, бойовиками Армії Людової. Похована у с. Бонарівка.[2] Брат Лев був розстріляний німцями в 1942 в Жовкві[3].

У 1936 закінчила жіночу гімназію ім. Емілії Платер у Сяноку, потім середню школу в Коломиї. У школі використовувала прізвище матері — Ярослава Ганковська. Вступила на вищі студії до Технічного університету Львова, де в 1936 році приєдналася до ОУН[3]

За участь у студентських маніфестаціях була арештована в квітні 1939 року у Львові. З майбутнім чоловіком, Степаном Бандерою, познайомилася 1940 року в Кракові. Шлюб узяли в краківській Церкві Воздвиження Хреста Господнього. Вінчання здійснив священник Степан Граб, свідками були Люба Лемик і молодший брат Степана Бандери Василь Бандера (загинув у 1942 році у нацистському таборі знищення Аушвіц). За свідченнями очевидців, весілля пройшло «скромно і без алкоголю». Через загрозу арешту німцями і після розколу в ОУН на бандерівців і мельниківців, Ярослава переїхала з чоловіком до Варшави, де вони жили під вигаданим гуцульським ім'ям в квартирі, знятої для них Миколою Лебедем.На початку 1941 року Степан і Ярослава Бандера повернулися до Кракова і відвідали її рідне місто Сянок[3]

Після закінчення Другої світової війни разом із донькою та сином опинилася в радянській зоні окупації Німеччини, де вони мешкали під псевдонімами. У 1948-1950 роках родина жила в Баварії в таборі для біженців, а з початку 1950-х років — в селі Брайтбрун (Breitbrunn, Баварія, американська зона). У 1954 р. Ярослава Бандера з дітьми переїхала до Мюнхена, де на той час уже жив Степан Бандера[3].

Після вбивства у 1959 р. Степана Бандери агентом КДБ Богданом Сташинським, Ярослава з дітьми восени 1960 р. переїхала з Мюнхена до Торонто, де працювала в різних українських організаціях. Померла і похована в Торонто[3].

Діти

Ярослава виховала трьох дітей:

  • Наталію (26 травня 1941, Сянік — 13 січня 1985, Мюнхен)
  • Андрiя (16 травня 1944, Мюнхен — 19 липня 1984, Торонто)[4]
  • Лесю (27 серпня 1947, Регенсбург — 16 серпня 2011, Торонто)

Онук Ярослави, Степан Андрійович Бандера, прийняв 2010 року найвищу українську нагороду Орден Держави, надану дідові разом із званням Героя України.

Примітки

  1. Тернопільський календар
  2. Jarosława Bandera (пол.)
  3. Incognita, Газета День, День, всеукраїнська газета, історичний сайт, Ukraina Incognita, Україна. Ярослава Бандера - Україна Incognita. incognita.day.kiev.ua. Процитовано 27 липня 2017.
  4. Український тижневик «Свобода». 24.07.1984. Процитовано 25 вересня 2021.

Література

  • Життя і діяльність Степана Бандери: документи і матеріали. 2008.
  • Michaiło H. Marunchak. Biographical dictionary to the history of Ukrainian Canadians 1986. — P. 39.
  • Посівнич, Микола. Степан Бандера — життя, присвячене свободі. — Торонто — Львів : Літопис УПА, 2008. — Т. 3. — С. 66-67.
  • Життя і діяльність Степана Бандери: документи й матеріали / Редактор і упорядник Микола Посівнич. - Тернопіль: Астон, 2008. - С. 379-380
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.