Церква святого Норберта (Краків)

Церква святого Норберта (пол. Cerkiew św. Norberta) парафії Воздвиження Святого Хреста у Кракові[1] — стародавня греко-католицька церква, розташована у Кракові у Старому Місті за адресою вул. Вішльна, 11. Побудована у 1636—1643 роках у стилі бароко як Костел святого Норберта, призначений для сестер норбертинок. Імовірно, це третя по часу заснування греко-католицька церква за межами України після церкви святих мучеників Сергія та Вакха у Римі (1637) та церкви святої великомучениці Варвари у Відні (1784)[2].

Церква святого Норберта
Вид з боку Парку Планти
50°03′37″ пн. ш. 19°56′03″ сх. д.
Тип споруди церква
Розташування Польща, Краків
Кінець будівництва 1636-1643
Будівельна система цегла
Стиль бароко
Належність Українська греко-католицька церква
Єпархія Перемисько-Варшавська архієпархія
Стан культурна спадщина Польщіd
Адреса Краків, вул.Вісьльна, 11
Епонім Воздвиження Хреста Господнього
Церква святого Норберта (Краків) (Польща)
 Церква святого Норберта у Вікісховищі
Правильна назва церкви

Церква внесена в реєстр пам'яток Малопольського воєводства (№ А-85 від 25.05.1931[3]).

Історія

Церква побудована у 1636—1643 роках у стилі бароко, як Костел святого Норберта, призначений для сестер норбертинок.

У 1797 році на прохання холмського єпископа Порфирія Скарбек-Важинського до Кракова приїхав ієромонах-василіянин Флоріян Кудревич, який перед тим вивчав у Кракові богослов'я (1787—1790), і став душпастирем греко-католицької спільноти. У 1799 році він був призначений парохом, а 26 лютого 1808 року здобув для греко-католицької парафії покинутий костел Святого Норберта[4], що залишився після закриття монастиря монахинь норбертинок. Флоріян Кудревич був одним із найвідданіших і найбільш заслужених душпастирів на початку розвитку релігійного життя українців у Кракові[5].

Наприкінці XIX століття завдяки зусиллям парафіяльного священика о. Івана Борсука і парафіян у церкві вимурували цегляний іконостас, який спроектував поляк Тадеуш Стриєнський. Ікони для того іконостасу, згідно з проектом Яна Матейка, написав його учень Владислав Россовський.

У 1947 році комуністична влада ліквідовала чинну парафію, будівля після кількох років перейшла до отців салетинців, а іконостас був демонтований і переданий в архів музею Яна Матейка.

У 1998 році греко-католицька парафія відновила церкву, а салетинці залишили її в кінці 2001 року. Відновлений, завдяки зусиллям греко-католицької парафії, антикварний історичний іконостас був реконструйований і реставрований. Він був знову встановлений і в листопаді 2004 року освячений греко-католицьким Перемишльсько-Варшавським митрополитом архієпископом Іваном Мартиняком.

Храм має два входи: через камінний портал з боку парку Планти (вулиця Кароля Ольшевського) і з вулиці Віcьльної (нині використовується другий).

У приміщенні біля бабинця можна побачити іконостас 60-х років ХХ століття від Єжи Новосельського. Цей іконостас був приміщений у каплиці святої Катерини, в якому греко-католицька парафія діяла в 1958—1998 роках.

У середині 1940 року у цій церкві взяв шлюб з Ярославою Опарівською, український національний політик Степан Бандера[6].

Інтер'єр церкви

Священики

Від 22 серпня 1852 року храм перейшов від Холмської до Перемишльської греко-католицької єпархії. На парохів (адміністраторів) та сотрудників зазвичай призначали греко-католицьких священиків, які були професорами або студентами Ягеллонського університету[7].

  • о. Флоріян Кудревич, ЧСВВ (1808—1834)
  • о. Леон Лаврисевич, з 1832 року — вікарій, з 1834 — адміністратор; парох (1835—1854)
  • о. Іван Лаврівський, адміністратор (1854—1860), парох (1860—1863)
  • о. Стефан Лаврисевич, адміністратор (1863—1864)
  • о. Микола Лівчак, парох (1864—1867)
  • о. Йосиф Черлюнчакевич, адміністратор (1868—1885)
  • о. Іван Борсук, адміністратор (1885—1888), парох (1888—1909)
  • о. Іван Уруський, адміністратор (1909—1910)
  • о. Петро Левицький, парох (1910—1914)
  • о. Іван Уруський, адміністратор (1914—[1918]), парох ([1924]—1932)
  • о. Павло Хрущ, парох (1932—1944)
  • о. Стефан Граб, парох (1946—1947)

…

  • о. Микола Денько (1958—1986), відновив греко-католицьку парафію в каплиці св. Дороти в костелі святої Катерини монастиря оо. августинців[8]
  • о. Мирослав Михалішин, адміністратор парафії (1986—1996)
  • о. Михайло Фецух (1994—2006), у 1998 році повернув церкву у власність греко-католиків
  • о. Петро Павлище, парох (з 2006 року і досі (2019 рік)[9]

Див. також

Примітки
  1. Parafia greckokatolicka p.w. Podwyższenia Krzyża Świętego (пол.). Archidiecezja Przemysko-Warszawska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce. Процитовано 15 липня 2014.
  2. Українські сліди у Кракові. Хрестовоздвиженська греко-католицька парафія і церква св. Норберта. Експедиція (укр.). 15 листопада 2019. Процитовано 14 квітня 2021.
  3. Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych — województwo małopolskie
  4. Lewicki K. Kudrewicz Florian (1766—1834) // Polski Słownik Biograficzny, T. 16. — Wrocław-Warszawa-Kraków 1971. — S. 106—107. (пол.)
  5. Wydawnictwo Fundacji św.Włodzimierza. www.nestor.cracow.pl. Процитовано 21 жовтня 2018.
  6. Парнікоза, Іван (10.10.2018). КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ - Частина 5 - В КІГТЯХ ЧОРНОГО ОРЛА. 1939-1945. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Процитовано 10.10.2018.
  7. Krakiv (Kraków). St. Norbert-Exaltation of the Holy Cross // Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). — Львів : Каменяр, 1995. — С. 244—245. — ISBN 5-7745-0672-Х. (англ.)
  8. КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ, Частина 6: Від занепаду до відродження: | ХайВей. h.ua. Процитовано 21 жовтня 2018.
  9. Українська церква у Польщі відзначила відразу два ювілеї святковим концертом (укр.). Процитовано 20 жовтня 2018.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.