Барбара Португальська

Барбара була старшою дитиною короля Португалії Жуана V і його дружини, ерцгерцогині Марії Анни Австрійської, дочки імператора Леопольда I. Вона була двоюрідною сестрою майбутньої імператриці Марії Терезії та Марії Жозефи Австрійської. Весілля її батьків відбулася в 1708 році і близько трьох років королева не могла зачати дитину. Тоді король дав обітницю побудувати палац на славу Божу, в разі народження спадкоємця престолу. У грудні 1711 року народилася перша дочка королівського подружжя і був закладений палац Мафра.

Новонароджена принцеса залишалася спадкоємницею престолу протягом року, поки її мати не народила сина. У період, коли Барбара вважалася спадкоємицею, вона носила титул принцеси Бразильської. Старший син короля, Педру, помер у віці 2-х років, але ще при його житті на світ з'явився другий син, Жозе, тому Барбара більше ніколи не вважалася спадкоємицею престолу, хоча була другою в черзі на корону більшу частину свого життя.

При хрещенні принцеса отримала ім'я Марія Магдалена Барбара Хав'єр Леонор Тереза Антонія Жозефа на честь великої кількості святих і родичів, але найчастіше її ім'я скорочували до Барбара або Марія Барбара (на честь святої Барбари, чиє ім'я шанується в день народження принцеси), ім'я, досі не використовувалося в португальській королівській родині.

Барбара отримала прекрасну освіту, мала талант до музики. У віці 9-14 років брала уроки гри на клавесині у відомого композитора Доменіко Скарлатті.

Картина Барбари Доменіка Дупро, створена у 1725 році

Португальські придворні пророкували інфанту на дружини Людовика XV. Однак у 1729 році вісімнадцятирічна принцеса була видана заміж за шістнадцятирічного спадкоємця іспанського трону Фердинандо. Її брат, Жозе одружився зі зведеною сестрою її чоловіка Маріанною Вікторією Іспанською, відкинутою раніше Людовіком XV.

Доменіко Скарлатті пішов за інфантою до Мадриду і продовжував писати музику на її честь вже при іспанському дворі. За часів правління її чоловіка королева Барбара влаштовувала пишні святкування і чудові концерти в палаці Аранхуес, який став її улюбленою резиденцією.

Хоча Барбара ніколи не вважалася красунею, її скромний спосіб з першого погляду підкорив майбутнього чоловіка, який залишався глибоко прив'язаним до дружини до останнього дня. Більшу частину життя Барбара страждала астмою. Струнка і витончена в юності, до старості королева набрала зайвої ваги.

Померла Барбара в своєму улюбленому королівському палаці Аранхуес 27 серпня 1758 року. Смерть королеви стала сильним ударом для Фердинандо, який так і не оговтався від втрати дружини. Він помер наступного року.