Башар аль-Асад

Башар народився 11 вересня 1965 року в місті Дамаск, в родині командувача ВПС і ППО Сирійської Арабської Республіки генерала Хафеза аль-Асада. Коли Башару було чотири роки, його батько організував військовий переворот і зайняв посаду президента республіки, на якій залишався до самої смерті у 2000 році.

Родина Асадів. Зліва направо: Хафез Асад (батько), Башар, Магер (брат), Аніса Махлуф (мати), Маджид (брат), Бушра (сестра) і Басель (брат), 1970-і рр.

Дитинство Башар провів у Дамаску, де навчався в елітному арабо-французькому ліцеї «Хуррія». Башар був третьою дитиною у родині і наступником на президентському посту повинен був стати його старший брат Басель. Тому по закінченню навчання у ліцеї, Башар обрав цивільну професію і в 1982 році вступив на медичний факультет Дамаського університету, який закінчив у 1988 році з червоним дипломом за спеціальністю «лікар-офтальмолог». Протягом деякого часу Башар працював у військовому шпиталі Тішрин у передмісті Дамаску, а в 1991 році відправився на стажування до Великої Британії в офтальмологічний центр Western Eye Hospital при лікарні Святої Марії, розташований в лондонському районі Паддінгтон. Під час навчання у Лондоні Башар вів тихий, непоказний спосіб життя. Там же він познайомився із своєю майбутньою дружиною — Асмою Фаваз аль-Ахрас.

Мітинг на підтримку Башара Асада в Латакії, 20 червня 2011 року

В 1994 році старший брат Башара — Басель аль-Асад, котрий розглядався, як батьківський спадкоємець, загинув у автокатастрофі. Після загибелі брата, Башар повернувся з Лондона на батьківщину, де в 1995 році вступив до військової академії у місті Хомс. У 1995 році у званні капітана очолив танковий батальйон, а пізніше Республіканську гвардію. У січні 1999 року Башар аль-Асад отримав звання полковника.

10 червня 2000 року внаслідок серцевого нападу помер президент Хафез аль-Асад. Сирійський парламент змінив конституцію, знизивши мінімальний вік кандидата в президенти з 40 до 34 років, спеціально для обрання на цю посаду Башара Асада. Вже в липні місяці в країні був проведений референдум, за результатами якого 97,3 % сирійців висловилися за те, аби країну очолив Башар аль-Асад.[1]

Політика Башара Асада відрізняється більшою м'якістю і гнучкістю порівняно з політикою його батька. Свою діяльність Башар аль-Асад почав із збільшення демократичних свобод, були випущені з тюрем політичні в'язні, закрита спеціальна в'язниця, сирійцям дозволили користуватись мобільними телефонами. Незважаючи, що це була осінь 2000 року, цей період назвали «Дамаська весна». У Дамаску стали збиратися політичні «салони», а піком діалогу влади і суспільства став «Маніфест 99», який вимагав скасувати режим надзвичайного стану, смертну кару, а також спеціальні суди, котрі розглядали справи опозиціонерів[1]. Ці демократичні перетворення відбулись в багато чому завдяки дружині Башара — Асмі, що отримала європейську освіту та виховання. Але через шість місяців, під тиском впливових родичів та генералітету Башар Асад почав згортати демократичні перетворення, а його дружина виїхала на лікування до Європи.

У 2005 році в Бейруті був убитий прем'єр-міністр Лівану Рафік Харірі, сирійська влада одразу потрапила під підозри у причетності до цього. Як результат, Башар аль-Асад погодився вивести з Лівану сирійські війська і навіть дав згоду співпрацювати зі слідчими ООН.

Слоган «Геть Башара» під час повстання 2011

За наведеними К.Капітоновим відомостями, до війни в Іраку 2003 року Сирія брала участь, всупереч забороні Ради Безпеки ООН, в постачанні зброєю режиму Саддама Хусейна[2].

У період перебування Сирії в Раді Безпеки ООН Асад намагався запобігти цій війні, але потім несподівано підтримав позицію США[3]. І все ж згодом США звинувачували Асада у підтримці терору в повоєнному Іраку[4][5][6].

Росія (2008), США, Європейський союз, Ізраїль і Франція звинувачували Асада в матеріально-технічній підтримці воєнізованих груп — противників Ізраїлю (Хезболла, Хамас, Ісламський джихад)[7], визнаних терористичними організаціями в ряді країн світу.

Захоплюється Інтернетом, заохочує його поширення в Сирії. Разом з тим, в Сирії заблокований доступ до Facebook і до багатьох новинних сайтів, оскільки, на думку Асада, сирійське суспільство ще не доросло до таких вольностей, як вільна преса і нецензурований Інтернет[8].

Є кавалером українського ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня (2002)[9]. У березні 2014 року під час російської окупації Криму, підтримав дії Володимира Путіна[10].

• Засадничі принципи Сирії
• Башар Асад: хроніка падіння