Белза Ігор Федорович

1925 закінчив Київську консерваторію по класу композиції в Бориса Лятошинського; довгий час викладав у ній. Очолював музичний відділ на Київській кіностудії (1930—1937), у 1938—1941 рр. працював у видавництві «Мистецтво» — був там завідувачем музичного сектора.

З 1942 працював у Москві. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (з 1974).

Белза був визначним фахівцем в галузі музичної культури слов'янських народів, зокрема чеського і польського. Написав ряд капітальних праць з історії музики, монографії про життя і творчість А. Дворжака, В. Новака, М. Карловича тощо. За численні праці у галузі музичної славістики професору І. Ф. Белзі присвоєно ступінь доктора у Празькому університеті та Музичній академії ім. Ф. Шопена у Варшаві.

Його дружина Зоя Гулинська (1921—1999) — визначна музикознавиця і письменниця, авторка ґрунтовних розвідок про Р. Глієра, А. Дворжака, М. Мясковського, Б. Сметану.

Їхній син Святослав (1942—2014) — відомий російський літературознавець і критик, публіцист, музикознавець, телеведучий (передача «Романтика романсу» та ін.), музичний оглядач телеканалу «Культура».

• 1929 — Арсенал
• 1932 — Висота № 5
• 1932 — Марш шахтарів
• 1932 — Океан
• 1932 — Іван
• 1934 — Молодість
• 1934 — Кришталевий палац
• 1937 — Новели про героїв-льотчиків

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Белза Ігор Федорович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 56—57. — ISBN 5-88500-042-5.

• І. Белза. Моцарт і Сальєрі (укр.)
• Стаття на biografija.ru(рос.)
• Белза Ігор Федорович (dic.academic.ru) (рос.)