Бельгійські вафлі

Являють собою широкі, щільні, досить м'які по консистенції шматки тіста, найчастіше прямокутної форми, з характерною ребристою поверхнею. У сучасних реаліях виготовляються в електричних вафельницях. Можуть подаватися з сиропом, цукровою пудрою, свіжими ягодами, шоколадним або карамельним соусом, кулькою морозива.

Варіант сервіровки бельгійських вафель.

У самій Бельгії ці вафлі широко поширені, але не є єдиною різновидом вафель (існують ще, зокрема, льєзькі вафлі і голландські вафлі, популярні на півночі країни), тому на батьківщині їх називають Брюссельськими.

Широко поширені за межами Бельгії, зокрема, в США, де відомі, як бельгійські вафлі. Вважається, що кондитер з Бельгії на ім'я Вальтер Клеман одним з перших почав продавати бельгійські вафлі зі збитими вершками та полуницею в США, в Сіетлі, в 1962 році. Починаючи з цього часу бельгійські вафлі широко поширилися по США. Вважається, що їх назва була змінена, зокрема, тому, що не всі американці могли правильно ідентифікувати Брюссель, як столицю Бельгії[1]. В США бельгійські вафлі часто виготовляються круглими (за формою круглої вафельниці), з можливістю в подальшому розділити їх на сегменти, що нагадують за формою шматки пирога (але частіше їх подають цілими).

Спочатку брюссельські вафлі складалися з пшеничного борошна, дріжджіі, цукру, молока, води, вершкового масла, солі та збитих яєчних білків. Сьогодні в США замість дріжджів часто використовують розпушувач, а замість вершкового масла — маргарин.

• Kraig, Bruce (2013). «Waffles». The Oxford Encyclopedia of Food and Drink in America. p. 554. ISBN 9780199734962.