Битва при Понці (1552)

Битва при Понці (італ. Battaglia di Ponza) — битва біля італійського острова Понца[1] у Середземному морі у ході Італійської війни (1551—1559), яку французько-османський альянс вів проти імперії Габсбургів. Об'єднаним франко-турецьким флотом командував Тургут-реїс[2], генуезьким Андреа Доріа. Флот Генуї втратив 7 галер і зазнав поразки, а османський флот на три роки здобув свободу дій біля берегів Сицилії, Сардинії, Італії.

Битва при Понці
• Османсько-габсбурзька війна •,
• Італійська війна (1551—1559) •
Турецькі галери

Турецькі галери
Дата: 5 серпня 1552
Місце: острів Понца, Тіренське море
Результат: перемога османського флоту
Сторони
Генуезька республіка Османська імперія
Королівство Франція
Командувачі
Андреа Доріа
 Тургут-реїс
Габріель де Люц
Військові сили
40 галер 100 галер
3 галери
Втрати
7 галер втрачено невідомі

Історія
Андре Доріа. 1526

Король Франції Генріх II Валуа майже відразу після коронації вступив у конфлікт з імператором Священної Римської імперії і королем Кастилії і Арагону Карлом V Габсбургом та розпочав чергову Італійську війну (1551—1559)[3]. Він поновив франко-османський союз і приєднався до османо-габсбурзької війни[4] на стороні Сулеймана I Пишного.

Згідно угоди французький і османський флоти мали спільно контролювати Середземне море заради захоплення Неаполю і, можливо, Італії. У 1552 військо Генріха ІІ атакувало війська Карла V на суходолі, а османи надіслали їм на допомогу 100 галер. Їх супроводжували із Константинополя 3 французькі галери з послом Габріелем де Люцом[5]. У липні 1522 вони захопили місто Реджо-Калабрія і спустошили 30 км узбережжя Калабрії, спаливши усі поселення та замки. Далі вони вирушили у напрямку Неаполя, куди їм на підмогу не встигли французькі кораблі барона Де ла Гарда[6], ні військо герцога Салерно Фердинандо[7]. 5 серпня османський флот покинув блокувати Неаполь з моря і попрямував до Тірренського моря.

У Тірренському морі біля Понціанських островів знаходився генуезький флот з 40 галер, з яких 20 особисто належали Андре Доріа, 6 — Антоніо Доріа, 2 — роду Грімальді з Монако. Флоти зустрілись 5 серпня 1522 поміж островами Понца і Террачиною. У битві османи захопили 7 генуезьких галер з екіпажами і солдатами.

Габріель де Люц д'Арамон спричинився до франко-османського союзу і брав участь у битві

Після битви османський флот відійшов до Майорки, куди прибув 13 серпня 1552. Османи відмовились від пропозиції французів напасти на узбережжя Іспанії. Через декілька днів до Неаполя прибуло 25 галер барона Де ла Гарда з військом. Османський флот перезимував на острові Хіос і навесні з'єднався з французькими кораблями барона де ля Гарде, що б атакувати Корсику[8] (1553).

Франції війна обійшлась значними фінансовими і людськими втратами. 3 квітня 1559 було підписано мир у Като-Камбрезе[9], за яким Франція зрікалась усіх завоювань в Італії і який завершив майже 50-річні Італійські війни.

Див. також

Джерела
  • Braudel, Fernand (1995). The Mediterranean and the Mediterranean World in the Age of Philip II. University of California Press. ISBN 0520203305 (англ.)

Примітки
  1. Isola di Ponza (італ.)
  2. Dragut (італ.)
  3. Guerra d'Italia del 1551–1559 (італ.)
  4. Guerra ottomano-asburgica (італ.)
  5. Gabriel de Luetz (італ.)
  6. Antoine Escalin des Aimars (італ.)
  7. Ferrante Sanseverino (італ.)
  8. Invasione della Corsica (1553) (італ.)
  9. Pace di Cateau-Cambrésis (італ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.