Італійська війна (1551—1559)

З Меца Генріх II рушив до Лотарингії, де опанував сусідні міста. Імператор Карл V почав готуватися до походу. 20 жовтня 1552 року він з 56 тисячним військом переправився через Рейн у Шварцбург і наступного дня обложив Мец. Облога Меца, який героїчно захищався Франсуа де Гізом, тривала з 21 жовтня до 2 січня 1553 рлоку. Втім брак продовольства і хвороби поглинули більше половини імперської армії, тому Карл повинен був зняти облогу і відступити в Нідерланди. Протягом 1552—1553 років у Нідерландах не відбувалося рішучих сутичок і військові дії обох сторін обмежувалися облогою міст і незначними сутичками. У 1554 році біля Ранті (в Артуа) вперше дійшло до серйозного, але нерішучого бою між іспанською армією герцога Філіберта Савойського і французькими військами Франсуа де Гіза. Проте французи змушені були зняти облогу Ранті і відступити до своїх меж.

Допомога французів Сієнській республіці, атакованій в 1553 році Флорентійським герцогством та імперією, виявилася невдалою, і після поразки в 1554 році в битві при Марчіано Сієнська республіка з 1555 року припинила своє існування, ставши частиною Флорентійського герцогства.

5 лютого 1556 року, між французьким королем Генріхом II та іспанським королем Філліпом II був підписаний договір, відповідно до якого Іспанія отримувала Франш-Конте, проте цей договір незабаром був порушений.

Після зречення Карла V, у 1556 році його володіння були розділені між Фердинандом I та Філіпом II, і центр війни змістився у Фландрію, де в 1557 році Філіп II разом з савойським герцогом Еммануїлом Філібертом розбив французів у битві під Сен-Кантені. В результаті одруження Філіпа II на королеві Англії Марії у війну на боці Іспанії вступила Англія, після чого французькі війська взяли Кале і розграбували Іспанські Нідерланди.

Тим часом, війна в Італії тривала, і герцог Альба захищав Міланське герцогство проти французької армії де-Бріссака.

Війна важким тягарем лягла на всіх її учасників, і в 1557 році відбувся «подвійний дефолт»: Іспанія та Франція відмовилися від виплат по боргах. Крім того, і Франції і Іспанії потрібно було щось робити з рухом Реформації, що ширився в їх країнах, тому було вирішено почати мирні перемовини.

На стороні Імперії воював генуезький адмірал Андреа Доріа, який 8 вересня 1550 року зумів захопити місто Махдія в Тунісі. Це спонукало французького короля Генріха II укласти з султаном Сулейманом союзний договір, відповідно до якого французький і османський флоти стали здійснювати в Середземномор'ї спільні бойові дії проти Габсбургів, що дозволило Франції зосередити основні зусилля сухопутних військ на Рейні.

Бойові дії на морі почалися з того, що у 1551 році турки здійснили завоювання Триполі. Коли в 1552 році Генріх II атакував Карла V, то турки послали до Західного Середземномор'я сто галер, до яких приєдналися французькі галери з Марселя. Франко-турецький флот розграбував узбережжя Калабрії, захопив місто Реджо-ді-Калабрія, розбив Андреа Доріа в битві при Понці, а в 1553 році здійснив вторгнення на Корсику. Під час війни османський флот під командуванням Тургут-реїса продовжував атакувати іспанські володіння в Західному Середземномор'ї: облога Орана в 1556 році закінчилася провалом, однак туркам вдалося відбити Беджаю в 1554 році і розбити генуезький флот у Пйомбіно в 1555 році, а в 1558 році османський флот, який прибув на прохання Генріха II, пограбував Балеарські острови

У квітні 1559 року було підписано мирні договори між учасниками війни. За їх підсумками Франція закріпила за собою Кале, але віддала частину територій Іспанії, а також відмовилася від претензій на володіння в Італії, які стали причиною всіх Італійських воєн. У Європі остаточно встановилася гегемонія Габсбургів, яка існувала до Тридцятилітньої війни.

• Англо-французька війна 1557—1559 років

• Итальянские войны // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)