Благовіщенське

Благовіщенське (до 1921 — Грушківський висілок, у 1921—1924 роках — Благовіщенське, у 1924—2016 роках — Ульяновка[4]) — місто в Україні, центр Благовіщенської громади Голованівського району Кіровоградської області. Відстань до обласного центру становить близько 200 км (автошляхом E584).

Благовіщенське
Основні дані
Країна  Україна
Регіон Кіровоградська область
Район Голованівський район
Громада Благовіщенська громада
Засноване 1870
Перша згадка 1870[1] (як село Грушка)
Колишня назва Грушківський висілок;
Ульяновка
Статус міста з 19.07.1974 року
Населення ▼5943 (01.01.2021)[2]
 - повне ▼5943 (01.01.2021)[3]
Площа 7,05 км²
Поштові індекси 26400—409
Телефонний код +380-5259
Координати 48°19′48″ пн. ш. 30°13′56″ сх. д.
Висота над рівнем моря 120 м
Водойма р. Синиця (ліва притока Південного Бугу)
Відстань
Найближча залізнична станція Грушка
До обл./респ. центру
 - автошляхами 201 км
До Києва
 - автошляхами 261 км
Міська влада
Адреса 26400, Кіровоградська обл., Благовіщенська громада, м. Благовіщенське, Промислова, 25
Вебсторінка Благовіщенська міськрада
Міський голова Довгополий Віталій Петрович

 Благовіщенське у Вікісховищі

Карта
Благовіщенське
Благовіщенське

Географія

Благовіщенське розташоване на річці Синиця — ліва притока Південного Бугу на Придніпровській височині. Поряд з містом проходить автомобільна траса Київ—Одеса (E95).

Фізична відстань до Києва — ~209,4 км.[5]

Сусідні населені пункти:[5]

Історія
Рідна мова населення Благовіщенського за даними перепису 2001 року

Поселення на місці сучасного Благовіщенського, виникло на початку XIX століття. Його історія тісно пов'язана з Грушківським цукровим заводом. Земля, на котрій був споруджений завод, належала графині Марії Строгановій (Потоцькій). Вона розпочала будівництво цукрового заводу восени 1870 року. Оскільки завод зводився неподалік с. Грушка, його назвали Грушківським. Одночасно з заводом зводились водяний млин, винокурня, кілька допоміжних будівель, а також 20 хат і дві казарми для робітників. Поселення називали Грушківський висілок.

1921 р. під житлові будинки було виділено нові землі — на правобережжі річки Синиці. Робітниче селище було названо Благовіщенське.

1924 р. селище отримало назву Ульяновка, на честь радянського діяча В. І. Ульянова — Леніна, хоча сам Ленін (як і Кіров) ані в Ульяновці, ані на Кіровоградщині ніколи не був.

25.10.1938 село Ульянівка віднесено до категорії смт.[6]

01.02.1945 хутори Благовіщенський та Тарасівка[7] (та 24.03.1966[8][9] – 1991/92[10][11] Шамраєве) включені в смугу смт Ульянівка[12][13].

Місто внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[14]. 17 березня 2016 року проект відповідної постанови № 485 було внесено до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради, однак не розглянуто[15], і було остаточно ухвалено Верховною Радою 19 травня 2016 року[4].

Економіка

Населення

Згідно з переписом населення 2001 року у місті проживало 7526 осіб.[16]

Динаміка населення[16]
192319261939195919701979198919922001200620112012
695 916 4 тис. 9 254 10 630 11 443 10 648 8,4 тис. 7 526 6 901 6 236 6 199

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[17]

Мова Відсоток
українська 96,73 %
російська 2,49 %
циганська 0,28 %
вірменська 0,11 %
білоруська 0,07 %
молдовська 0,07 %
болгарська 0,01 %

Відомі люди

Народилися

Примітки
  1. Історичний розвиток міста Ульяновки і району. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 3 серпня 2013.
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  3. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  4. Постанова Верховної Ради України від 19 травня 2016 року № 1377-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
  5. місто Ульяновка — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
  6. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик / Ред. и предисл.: П. В. Туманов. — Доп. к 1-му изд. (Изменения 1.10.1938 – 1.03.1939). — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1939. — С. 88.(рос.)
  7. s:Указ Президії Верховної Ради УРСР від 1.2.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Одеської області»
  8. Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1966 — № 13 — с. 123.
  9. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 365, 372, 373.
  10. Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України за 1991 р.
  11. Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України за 1992 р.
  12. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 952, 963, 1024, 1027.
  13. Карта РККА M-36 (В), 1941
  14. Український інститут національної пам'яті. Перелік міст та сіл до перейменування. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
  15. Результати розгляду питань порядку денного Верховної Ради України 17.03.2016 Офіційний сайт Верховної Ради
  16. Динаміка чисельності населення міст України
  17. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - 035 Ульяновський РАЙОН. Процитовано 30 липня 2014.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.