Кобилецька Поляна

Кобилецька Поляна (угор. Gyertyánliget, словац. Poľana Kobilská, рум. Poiana Cobilei) — селище міського типу Великобичківської селищної громади Рахівського району Закарпатської області, лежить при підніжжі гори Кобили (1177 м).

смт Кобилецька Поляна
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Рахівський район
Громада Великобичківська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1512
Площа  км²
Населення ▲ 3490 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 90620
Телефонний код +380 3132
Географічні координати 48°03′27″ пн. ш. 24°04′02″ сх. д.
Водойма Шопурка
Відстань
Найближча залізнична станція: Великий Бичків
До станції: 12 км
До райцентру:
 - фізична: 36 км
 - автошляхами: 47 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 186 км
Селищна влада
Вебсторінка www.kobpolyana.ucoz.ua
Карта
Кобилецька Поляна
Кобилецька Поляна

Кобилецька Поляна у Вікісховищі

Географія

На північному заході від селища струмок Довгий впадає у річку Малу Шопурку, праву притоку Шопурки.

Історія

Вперше згадується у 1672 році як Кабола Поляна. У 1910 році, будучи частиною Угорського королівства, мала 1 832 мешканців — русинів, угорців і німців.за спогадами старожилів у село Кобилецька Поляна переселилися німецькі спеціалісти, що мали навички плавлення металу із залізної руди. Тут вони працювали на створених залізорудних мануфактурах. Новоприбулі переселенці, в основному, були вихідцями німецького походження з Австрії – з Імюкдену, Ебензеє та Ішлю. Про німецькі родини з Ясіня є відомості, що вони з Ротевейзе. У 1814 році виникло поселення спішських німців з Гонгартену у Рахові, яких називали «ціпцерами», а їх поселення до сьогоднішнього дня зветься Ціпцерай.

В першій половині XIX століття недалеко від села було виявлено сірчані мінеральні джерела, на базі яких тоді ж відкрито лікувальні купелі.

Після Першої світової війни у 1919 році, як і все Закарпаття, відійшла до Чехословаччини. В 1939 р. тут добровольці захищали Карпатську Україну від угорських окупантів.[2] У 1945 році відійшла до Радянського Союзу у складі УРСР.

Закарпатський металообробний (арматурний) завод «Інтернаціонал» — підприємство, в смт Кобилецька Поляна, засноване у 1770 році римсько-католицькою парафією Кобилецької Поляни. Цей завод в 1770 році, створила Римсько-католицька парафія віруючих, як металообробне підприємство з виготовлення інструментів (сокири, пилки тощо) для розробки лісів, сільськогосподарських знарядь, а також ланцюгів, якорів. У 1776 уведено в дію першу плавильну піч продуктивністю 1540 кг сталі високої якості. У 1779 році випуск чавуну становив 135 тонн щороку. Під час революційних подій в Австрійській імперії 1848 завод освоїв випуск зброї. На початку 1850-х років проведено реконструкцію заводу, зокрема удосконалено технологію плавлення металу та розширено процес виробництва, збудовано нові плавильні печі та встановлено нові верстати. Шоста частина виробів використовувалася на Солотвиньких соляних копальнях і в місцевій лісовій промисловості, решта вивозилася за межі Закарпаття. На початку 1870-х років на підприємствіві працювали 114 постійних і 30 сезонних робітників. Від 1903 ливарний завод перебував у приватній власності віденського підприємця Й. Братмана; у березні 1945 – націоналізований і отримав назву «Інтернаціонал».

Присілки


Боркут

Боркут - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Кобилецька Поляна рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

1864: Borkut (Pesty), 1896: Borkút (ComMarmUg. 25), 1910: Borkút (uo.), 1944: Borkút (Hnt.).


Суха

Суха - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Кобилецька Поляна рішенням облвиконкому Закарпатської області №155 від 15.04.1967

Перша згадка у ХІХ столітті

Церква Вознесіння Господнього. XVIII ст.

Гуцульське село лежить у мальовничій долині при злитті річок Крайньої і ПІопурки. Найбільшою цінністю села була стародавня дерев’яна церква, що була збудована аж ніяк не в 18 ст., як повідомляла охоронна табличка, а ймовірніше, згідно з переказами, – в 1512 р., і дерев’яна дзвіниця біля неї. У 1801 р. в документах записали, що село має церкву дерев’яну, із твердого дерева, добру, забезпечену необхідними речами.

Нава була перекрита високим коробовим склепінням, склепіння вівтарної частини мало форму зрізаної піраміди, а бабинець мав плоске перекриття.

У XIX ст. стіни були поваковані і побілені.

Гребінь даху увінчувала граційна барокова вежа. Однак належно цінувати й охороняти своє багатство в селі не було кому. За 1 метр від вівтарного зрубу в 1992 р. збудовано нову муровану церкву, чергову невдаху з архітектурного погляду.

Згодом дерев’яна перлина була розібрана і скидана на купу. Греко-католицька громада вирішила встановити церкву на іншому місці. Дізнавшись про це, православна громада на чолі з священиком при потуранні голови сільради спалила розібрану церкву і дзвіницю. Цей неймовірний акт вандалізму стався влітку 1994 р. Разом з церквою щезло з архітектурної мапи України і село Кобилецька Поляна. До речі, церкву хотіли врятувати Львівський музей просто неба й аналогічний Ужгородський музей, але не встигли.

Докладніше: Церква Вознесіння Господнього (Кобилецька Поляна)

Церква Вознесіння Господнього. 1992.

На жаль, мурована з цегли церква постала ціною знищення старої церкви – перлини дерев’яної архітектури Закарпаття.

Освіта

В селищі працюють україномовні, і один угорськомовний дитячі садочки. Також в селищі працює загальноосвітня школа I-III ступенів.

Віросповідання

У селищі присутні представники 7 віросповідань:

  • УПЦ МП "Святих жон мироносиць". богослужіння якої спочатку проходили в церкві Вознесіння Господнього, яка до того належала громаді УГКЦ, але з приходом комуністичної влади, була передана громаді УПЦ МП. У 1995 році було збудовано новий храм.
  • Церква Вознесіння Господнього. XVIII ст. Найбільшою архітектурною цінністю села була стародавня дерев'яна церква, збудована в 1512 р., і дерев'яна дзвіниця біля неї. Зруйнована в 1992 році. До приходу радянської влади належала громаді УГКЦ.

В 2010 р. греко-католицькою парафією було збудовано новий храм.

Туристичні місця
  • У селищі збудовано гірськолижний курорт.
  • Неподалік від південної околиці селища розташований водоспад Кобилецький Гук.
    • Також в Кобилецькій Поляні є комплекс відпочинку - Готель Лазок
    • В першій половині XIX століття недалеко від села було виявлено сірчані мінеральні джерела, на базі яких тоді ж відкрито лікувальні купелі.

Персоналії
  • Бокшай Йосип Йосипович — український живописець, педагог.
  • Павлюк Петро Васильович (1949 —1995) — радянський та український підприємець, директор Закарпатського арматурного заводу у 1986 —1995 роках. Загинув в автокатастрофі. На його честь названо одну з головних вулиць селища. [3]
  • Девід Вайс Хелінні (1927), американо-ізраїльський рабин, вчений з питань єврейських наук і професор Талмуду. Народився в Кобилецькій Поляні, дитинство провів у Сиготі, потім емігрував до США.

Див. також

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. М. Андрусяк З БОЇВ ЗА КАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ. — «Галичина», 22.02.2019.
  3. Либавка Б. Закарпатський арматурний завод Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.