Бондаренко Олена Анатоліївна

Народилась 26 травня 1974 у Макіївці.

• 2001—2002 — помічник голови Донецької обласної ради, 2002—2006 — керівник пресслужби Донецької обласної ради, 2005—2006 — помічник-консультант нардепа України на громадських засадах[6].
• Входила до складу тимчасових слідчих комісій ВРУ з розслідування загибелі Георгія Гонгадзе та перевірки фактів корупції, зловживань службовим становищем з боку окремих посадових осіб МВС.[8]
• Нардеп України 5-го скликання з квітня 2006 від Партії регіонів, № 125 в списку. На час виборів: керівник пресслужби Донецької обласної ради, б/п.
• Нардеп України 6-го скликання з листопада 2007-го, обрана за списками Партії регіонів.
• З грудня 2012-го — депутат Верховної Ради VII скликання від Партії регіонів (№ 47 у списку). Перший заступник голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації[9].

Виступає за повернення права слухача «обирати музику, що подобається йому, а не політикам», вважаючи, що це є європейським принципом[15]. Вважає українську журналістику продажною, безвідповідальною та непрофесійною, так само як і політику.[10]

При намірі студентів перейменувати Донецький університет іменем Героя України та випускника цього вишу Василя Стуса, стала ініціатором[16][17] антикампанії з найменування закладу іменем комуністичного лідера Володимира Дегтярьова.

Була одним зі 148-ми народних депутатів України, хто в червні 2013 року підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення та засудити злочинні діяння українських націоналістів».

20 лютого 2014 року в інтерв'ю німецькому виданню «Spiegel Online» Олена Бондаренко називала дії міліції недостатньо жорсткими, а на питання журналіста, що деякі демонстранти були вбиті пострілом у голову, вона відповіла, що на площі не залишилося мирних демонстрантів, а залишилися тільки вандали, палії та збройні екстремісти[18].

В ефірі російського пропагандистського каналу Росія-24 на початку грудня 2017-го назвала Революцію гідності «гнилим майданом» і саме мирну революцію назвала причиною всіх проблем України[19].

12 лютого 2018 року в інтерв'ю Дмитру Гордону війну на Сході України назвала «громадянською»:

«... так, громадянська війна, вам брешуть про війну з Росією та щодо ворогів і друзів України та Росії».

Оригінальний текст (рос.)

«... да, гражданская война, вам лгут насчет войны с Россией и насчет врагов и друзей Украины и России»[20].

Вона також сказала, що регулярних частин російської армії на Донбасі немає, бойовиків так званих ДНР/ЛНР вона вважає «ополченцями», російські телеканали для неї не є ворожими,

Коли Дмитро Гордон зазначив, що вважає Росію ворогом, тому що вона вбиває українців. Бондаренко заявила, що він плутає свої особисті поняття з об'єктивністю.

«Для мене Росія не ворог, і те, що відбувається в Росії по відношенню до українців, говорить про те, що вони до нас ставляться з симпатією»

Оригінальний текст (рос.)

«Для меня Россия не враг, и то, что происходит в России по отношению к украинцам, говорит о том, что они к нам относятся с симпатией

Частина ініціатив розцінюються як українофобські[23][24][25]. Зокрема, нардеп від БЮТ Сергій Соболєв 2011 року, коментуючи зміни до закону «Про телебачення і радіомовлення», заявив:

Вершиною ідейного падіння Стретовича стало голосування за українофобський законопроект регіоналки Олени Бондаренко, яким український національний музичний продукт було позбавлено державної підтримки.[26]

Український політик і громадський діяч, нардеп від БЮТ Юрій Гнаткевич вважає:

Олександр Зубчевський представляє іншу частину українства. Він і його колеги по парламенту із фракцій Комуністичної партії й Партії регіонів Левченко, Бондаренко, Симоненко, Колесніченко, Голуб та багато інших, носячи красиві українські прізвища, не лише показово та з мало прихованою злістю ігнорують усе українське: вони борються з усім українським. Вони в дикий спосіб прийняли закон, який уже звів до нуля офіційне використання української мови в багатьох регіонах України, заселених переважно етнічними українцями, та який легітимізував зросійщення українського інформаційного простору й відкрив зелене світло витісненню української мови з освіти..[27]

У березні 2011 року Бондаренко «критикувала» роман «Чорний ворон» Василя Шкляра. Її заяви про те, що роман «не представляє ніякої літературної цінності» викликали негативну реакцію в наукових та літературних колах[28].

Наприкінці 2011 року в обласні осередки Партії регіонів були розіслані так звані «листи щастя» за підписом Олени Бондаренко. У листі вона звернулася до керівників осередків, щоб ті створити медіа-карти, у яких вказати, наскільки лояльні до Партії регіонів регіональні ЗМІ. Також вона просила вказати партійність власників та головних редакторів ЗМІ, а також дізнатися, хто з журналістів редакцій ставиться лояльно до Партії регіонів. Бондаренко визнала, що просила скласти медіа-карти, а все інше, за її словами — це наклеп. Отже Бондаренко як мінімум порушила закон про персональні дані. Також ймовірно, що Бондаренко хотіла впливати на політику в ЗМІ, до того ж, вона на той час була членкинею комітету із захисту свободи слова, що є ще й порушенням професійної етики[29].

Вона є однією зі 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[30]

Бондаренко є маніпулянткою, її не раз ловили на брехні. Так у 2011 році Бондаренко заявила, що депутат Сергій Соболєв відпочивав з сім'єю (дружина та п'ятеро) майже тиждень в Парижі, хоча цього не було. Збрехала Бондаренко тільки для того, щоб хоч якось відбілити Анну Герман, яка дійсно, кілька днів провела у Франції на закупах, через що здійнявся скандал[31][32].

У грудні 2013 року Бондаренко заявила, що «сьогодні опозиція розписалася в тому, що не контролює ситуацію. І доказом цьому служить інцидент із громадською активісткою Тетяною Чорновол». Це вона сказала після нападу на Тетяну Чорновол, який був скоєний у ніч на 25 грудня 2013 року. Бондаренко намагалася перекласти відповідальність влади, яка якраз й має контролювати ситуацію в країні, за побиття Тетяни Чорновол, також й на опозицію[33].

Вона може залишити студію чи вийти з інтерв'ю, коли бачить, що події розгортаються не так, як їй хочеться. Так вона залишила студію політичного ток-шоу «РесПубліка» на 5 каналі, де якраз йшла мова про інцидент в Чернівцях, коли по рибалках стріляв представник Партії регіонів[34].

У січні 2014 року група журналістів у Верховній Раді України показала Бондаренко світлини побитих журналістів-колег. Бондаренко назвала світлин побитих журналістів «картинками» та заявила, що «журналісти, перебуваючи у зоні бойових дій, мають бути готові ризикувати своїм життям». Коли ж журналісти зауважили, що мова йде не про гарячі точки, а про побиття працівників медіа в Україні, Бондаренко заявила, що представники преси ставляться до неї неввічливо й швидко пішла геть[35].

24 січня 2014, під час протестних акцій в Україні проти зовнішньої та внутрішньої політики Партії Регіонів, Мирослава Гонгадзе написала про можливу заборону в'їзду Олени до США з іншим нардепом від Партії Регіонів — Володимиром Олійником.[36]

20 лютого 2014 року заявила німецькій газеті «Der Spiegel», що правоохоронці діяли «недостатньо жорстко» при розстрілі захисників Майдану[37].

• Орден «За заслуги» III ступеня.[6]
• 2007 — посіла 39-те місце в ТОП-100 найвпливовіших жінок України, складеному журналом «Фокус», отримавши звання «відважна».[8]

• Чоловік — Бондаренко Андрій Юрійович, нар. 12 жовтня 1969-го у Горлівці на Донеччині,
• Донька — Бондаренко Поліна Андріївна, нар. 14 лютого 1999 року. Мешкає у США. Олена Бондаренко відмовляється говорити про доньку.
• Син — Бондаренко Михайло Андрійович, нар. 25 липня 2010 р.[6]

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»