Соболєв Сергій Владиславович
Сергі́й Владисла́вович Со́болєв (нар. 5 вересня 1961, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — український політик. Народний депутат України. заступник голови фракції Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» у Верховні Раді України. Заступник Голови партії «Батьківщина».
Сергій Владиславович Соболєв | |
---|---|
Сергій Соболєв у 2013 | |
Народився |
5 вересня 1961 (60 років) Запоріжжя, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | політик |
Alma mater | Запорізький національний університет і Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
Членство | Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання і Верховна Рада України IV скликання |
Посада | Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4], Народний депутат України[5], Народний депутат України, заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[6], представник Парламентської Асамблеї Ради Європиd[6] і Народний депутат України |
Партія | Батьківщина |
Нагороди | |
|
Освіта та початок кар'єри
У 1983 року закінчив Запорізький державний педагогічний інститут (зараз — Запорізький національний університет, спеціальність: «історія»). У 1996році отримав другу вищу освіту, закінчивши юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Трудовий шлях розпочав у 1978році на запорізькому оборонному заводі «Гамма», де протягом року був робітником.
Протягом 1983–1985 pоків;— служив у Збройних Силах СРСР.
Протягом 1985-1986 років після закінчення педінституту та служби в армії працював на Укрграфіті в Запоріжжі.
Протягом 1986–1990 років викладав історію в Запорізькому педагогічному училищі № 1.
Політична діяльність
До липня 1990 року був членом КПРС. Перейшов до опозиції, ставши до лав Народної Ради[7].
1990–1994 — народний депутат України 1-го скликання, обраний у Хортицькому виборчому окрузі № 184 Запорізької області. Був лідером депутатської групи «Демократичне відродження України» (був членом однойменної партії), членом Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки.
1994–1998 — народний депутат України 2-го скликання. Очолював депутатську групу «Реформи». Був членом Комітету з питань правової політики і судово-правової реформи, заступником голови Контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації. За пропозицією Сергія Соболєва була створена спеціальна парламентська комісія з розслідування діяльності керівництва Чорноморського морського пароплавства (компанії «Бласко»), зупинено дію Указу Президента Леоніда Кравчука «Про державні облігації», яким майно країни закладалося під борги іноземним державам. Брав участь у розробці Конституції України та низки Законів України.
У жовтні 1997 року став одним з керівників новоствореної правоцентристської партії «Реформи і порядок» (ПРП, лідером тоді був Віктор Пинзеник).
1998–2000 — керівник групи експертів товариства з обмеженою відповідальністю «Середньоєвропейська агенція», місто Київ.
З грудня 1999 по квітень 2001 років обіймав пост радника Прем'єр-міністра України Віктора Ющенка[8][9].
2002–2006 — народний депутат України 4-го скликання, обраний за списком блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» (16-ий номер у списку). Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення діяльності виконавчої влади та державної служби (з адміністративної реформи) Комітету з питань правової політики. З 3 березня до 22 вересня 2005 був постійним представником Президента України Віктора Ющенка у Верховній Раді[10][11]. Звільнився на знак протесту проти рішення Президента про відставку уряду Юлії Тимошенко[12]. У вересні 2005 очолив парламентську фракцію ПРП.
На чергових парламентських виборах 2006 року партія «Реформи і порядок» у складі Громадянського блоку «ПОРА-ПРП» не зуміла подолати тривідсотковий прохідний бар'єр. Проте вже восени 2007-го на дострокових виборах Сергій Соболєв у четвертий раз отримав мандат нардепа за квотою ПРП, яка включилася у виборчу гонку в складі «Блоку Юлії Тимошенко» (на момент виборів очолював групу експертів київського ТОВ «Середньоєвропейська агенція»). У Верховній Раді 6-го скликання очолює підкомітет з питань взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями Комітету з питань правосуддя, є членом Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи. Також є першим заступником голови фракції[13].
З 20 лютого 2010 року Сергій Соболєв — лідер ПРП. До того часу був заступником голови партії та очолював Запорізьку обласну організацію ПРП.
З 17 березня 2010 — голова опозиційного Кабінету Міністрів, фактичним керівником якого виступає лідер БЮТ Юлія Тимошенко[14][15].
З 12 грудня 2012 — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 8 в списку. Перший заступник голови фракції. Член Комітету з питань правової політики. 21 січня 2013 року був обраний заступником голови української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи[16].
15 червня 2013 року, після об'єднання партій «Реформи і порядок» і Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», був обраний одним із заступників лідера «Батьківщини»[17].
Кандидат у народні депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2019 року, № 4 у списку[18].
З 29 серпня 2019 року Сергій Соболєв є народним депутатом фракції «Батьківщина».[19]
Законодавчі ініціативи
Автор законопроекту «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України», який розробив під час Кримської кризи. За цим законопроектом Автономна Республіка Крим визнається «тимчасово окупованою територією». 15 квітня 2014 року закон був прийнятий з поправками[20].
Сім'я
Українець. Батько Владислав Анатолійович (1935) — працівник Запорізького алюмінієвого комбінату, голова ДСТ. Мати Інна Миколаївна (1935) — лікар-педіатр, пенсіонер. Дружина Ніна Іванівна (1962) — учитель історії. П'ятеро дітей: Юлія (1983), Олена (1986), є син та двійня[21].
Захоплюється футболом, тенісом та гірськими лижами. Володіє англійською мовою[22][23].
Нагороди та звання
З березня 2000 є державним службовцем 3-го рангу[24].
Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (24 серпня 2005)[25].
Примітки
- http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=6289
- ЛІГАнет: Сергей Соболев
- Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 426 «Про призначення Соболєва С.В. радником Прем'єр-міністра України».
- Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2001 року № 610 «Про звільнення Соболєва С.В. з посади радника Прем'єр-міністра України».
- Указ Президента України від 3 березня 2005 року № 415/2005 «Про призначення С. Соболєва Постійним представником Президента України у Верховній Раді України»
- Указ Президента України від 22 вересня 2005 року № 1313/2005 «Про увільнення Постійного представника Президента України у Верховній Раді України»
- Представник Президента у ВР подав у відставку
- Сергій Соболєв став першим заступником голови фракції "БЮТ — «Батьківщина». Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 10 лютого 2012.
- Тиждень: «С.Соболєв став прем'єр-міністром опозиційного уряду України»
- Новинар: «Опозиційний уряд України відвідає Брюссель»
- Українська делегація в ПАРЄ нарешті обрала голову
- З'їзд опозиції одноголосно підтримав злиття партій Тимошенко і Яценюка
- Центральна виборча комісія
- Народний депутат України IX скликання. ВР. Процитовано 29 серпня 2019.
- http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=50320
- http://dovidka.com.ua/user/?code=92631
- Політрада: Соболев Сергей Владиславович
- Личности: Сергей Соболев
- Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2000 року № 438 «Про присвоєння Соболєву С.В. третього рангу державного службовця».
- Указ Президента України № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України». Архів оригіналу за 17 серпня 2014. Процитовано 16 квітня 2013.