Гордон Дмитро Ілліч

Народився 21 жовтня 1967 року в Києві в сім'ї інженера-будівельника Іллі Яковича та інженера-економіста Міни Давидівни (1939—2018).

Перший рік життя провів разом із батьками та бабусею в комунальній квартирі на Площі Льва Толстого. В інтерв'ю Гордон не раз згадував, що у квартирі жило багато сімей, а єдиний туалет був розташований у дворі й кишів щурами.[3]

Навчався в київських школах № 205 і № 194.[4] За словами Гордона, у третьому класі вів уроки на прохання вчительки й ставив своїм однокласниками оцінки в журнал[5]. У п'ятому класі написав листи 100 артистам із проханням надіслати йому їхні фотографії з дарчим написом. Йому відповіли двоє: співаки Леонід Утьосов і Йосип Кобзон.[6] Школу закінчив у 15 років, оскільки в шостому класі не вчився: програму здав екстерном.

1983 року вступив до Київського інженерно-будівельного інституту. Усі п'ять років навчання, за його спогадами, пройшли в муках, оскільки займався не своєю справою.

Після третього курсу Дмитра Гордона призвали до радянської армії, де він відслужив два роки: спочатку в навчальній частині в селищі Медведь Новгородської області, з якої вийшов молодшим сержантом, а потім — під Ленінградом, в околицях міста Луга, у ракетних військах оперативно-тактичного призначення.

З армії прийшов кандидатом у члени КПРС, але, розчарувавшись у КПРС, вступати в партію відмовився.[7]

На другому курсі інституту почав писати статті в провідні київські газети. Перше інтерв'ю взяв у 1984 році у свого кумира — легендарного півзахисника київського «Динамо» і збірної СРСР Леоніда Буряка. Його надрукувало видання «Молодогвардієць», яке виходило у Ворошиловграді (тепер — Луганськ). А перше інтерв'ю в київській пресі було опубліковано в газеті «Комсомольское знамя» з відомим радянським і українським форвардом Ігорем Бєлановим.[8] За час навчання у виші публікувався у найкращих українських газетах — «Вечернем Киеве», «Комсомольском знамени», «Молоді України», «Спортивній газеті», «Радянській Україні», «Правде Украины», «Рабочей газете», «Прапорі комунізму», «Молодій гвардії». Також співпрацював із «Комсомольской правдой». Після закінчення інституту отримав розподіл до редакції газети «Вечерний Киев». Гордон зазначав, що це було безпрецедентне рішення декана, оскільки за радянських часів завжди розподіляли за фахом[9].

У «Вечірньому Києві» Дмитро працював до 1992 року, а потім перейшов до «Киевских ведомостей». Після «Киевских» у творчій долі Гордона були «Всеукраинские ведомости». У 1995 році заснував щотижневик «Бульвар» (з 2005 року — «Бульвар Гордона»). «Бульвар Гордона» був однією з найпопулярніших і найтиражніших газет в Україні. За словами Гордона, найбільший наклад газети був у 2002—2003 роках — 570 тис. екземплярів[10]. Газету розповсюджували не тільки в Україні, але й певний час за кордоном: у Росії, США, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Німеччині.[11] До редакційної ради «Бульвару Гордона» (із 1998 року її очолював Віталій Коротич) у різний час входили видатні люди сучасності: Василь Алексєєв, Борис Андресюк, Олег Базилевич, Олег Блохін, Валерій Борзов, Михайло Боярський, Нані Брегвадзе, Сергій Бубка, Леонід Буряк, Анатолій Бишовець, Роман Віктюк, Тамара Гвердцителі, Павло Глоба, Станіслав Говорухін, Людмила Гурченко, Андрій Данилко, Армен Джигарханян, Іван Драч, Євген Євтушенко, Леонід Жаботинський, Валерій Золотухін, Анатолій Кашпіровський, Вахтанг Кікабідзе, Йосип Кобзон, Леонід Кравчук, Ігор Крутой, Валерій Леонтьєв, Муслім Магомаєв, Євгенія Мірошниченко, Микола Мозговий, Борис Нємцов, Гаврило Попов, Сергій Поярков, Едіта П'єха, Олександр Розенбаум, Софія Ротару, Нікас Сафронов, Ян Табачник, Віллі Токарєв, Алан Чумак, Олександр Швець, Андрій Шевченко, Михайло Шемякін, Микола Шмельов, Нестор Шуфрич. У березні 2014 року редакційна рада «Бульвару Гордона» була розформована через російсько-український конфлікт. 2019 року Гордон покинув посаду головного редактора газети[12] і передав її видавництво ТОВ «Мега-прес груп».

На дні народження «Бульвару Гордона» організовував концерти у Палаці «Україна», де виступали українські, російські та грузинські артисти: Муслім Магомаєв, Йосип Кобзон, Софія Ротару, Олександр Розенбаум, Любов Успенська, Вахтанг Кікабідзе, Людмила Гурченко, Микола Басков, Нані Брегвадзе, Михайло Шуфутинський, Ірина Аллегрова, Філіп Кіркоров, Вєрка Сердючка, Ірина Білик, Наталія Могилевська, Таїсія Повалій та інші. Останній великий концерт відбувся 2010 року на 15-річчя газети.

У 1996 році Дмитро Гордон, погодившись на пропозицію гендиректора телекомпанії «ТВ-Табачук» Вадима Табачука, почав вести цикл інтерв'ю, який згодом назвав «В Гостях у Дмитра Гордона». Програма свого часу виходила на «Першому національному», «Тонісі», «Центральному каналі», 3s.tv та «112 Україна».

2008 року керівництво «Першого національного» зняло програму Гордона з ефіру через її в основному російськомовних героїв (за ліцензією, 97 % ефірного мовлення «Першого національного» мало бути українською мовою, 3 % — іншими[13]. Програма повернулася на канал у 2010 році[14], але у 2015 році її закрили за рішенням керівництва. Тодішній голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія заявив, що у нього з Гордоном було різне бачення щодо формату та героїв програми[15].

Наприкінці листопада 2013 року створив суспільно-політичне інтернет-видання «ГОРДОН»[16]. Головним редактором видання стала дружина Гордона Олеся Бацман, яка до цього працювала редактором програми Савіка Шустера[17]. Видання запустили раніше запланованого через акції протесту в Україні, які почалися після відмови тодішньої влади від процесу євроінтеграції[16].

У лютому 2017 року на проросійському телеканалі «112-Україна» запущено авторський проєкт «Гордон», що чергувався з випусками із «Золотої колекції» програми «В гостях у Дмитра Гордона».

16 травня 2019 року оголосив, що разом з дружиною Олесею Бацман припиняє співпрацю з проросійським телеканалом «112 Україна» через вплив на нього олігарха Віктора Медведчука[18]. Гордон заявив, що не з'являтиметься в ефірі «112 Україна» ні як ведучий, ні як гість. У травні-червні повідомив, що не братиме участі в програмах телеканалів NewsOne і ZIK, пов'язаних з оточенням Медведчука[19].

2019 року на проросійському телеканалі «НАШ», що належить колишньому нардепу-регіоналу Євгенію Мураєву, вийшло кілька випусків програми Гордона.

Гордон періодично виступає з творчими вечорами та є гостем токшоу на телебаченні. У 2017—2019 роках проводив творчі вечори в Києві і шести обласних центрах України — Одесі, Харкові, Львові, Запоріжжі, Вінниці, Дніпрі, — а також в Кривому Розі, де відповідав на питання і співав[20].

У 2019 році інтерв'ю з Гордоном записав російський журналіст Юрій Дудь. Станом на червень 2021 року це відео на YouTube подивилися понад 23,7 млн разів[21]. Інтерв'ю з Гордоном входить до 10 найпопулярніших інтерв'ю на каналі Дудя. За кількістю переглядів воно, зокрема, випереджає інтерв'ю з російським бізнесменом Михайлом Ходорковським, російськими журналістами Олександром Невзоровим, Володимиром Познером, Ксенією Собчак і Дмитром Кисельовим, російським режисером Микитою Михалковим.

Переміг на виборах депутатів Київської міської ради, що відбулися у травні 2014 року. Балотувався у 38-му виборчому окрузі (Поділ) як самовисуванець.[22] У жовтні 2015 року його переобрали в цьому ж окрузі[23].

7 липня 2016 року спочатку проголосував за перейменування на проспект Бандери Московського проспекту в Києві. Ввечері відкликав свій голос, бо вважав, що цього пункту там немає, написавши відповідну заяву, та попросив зарахувати його проти з формулюванням: «Проспекту Бандери в Києві не має бути».[24]. Пояснив своє рішення так: «… ми переходимо з однієї істерії в іншу: якщо раніше вулиці називали на честь комуністичних тиранів, убивць і ідолів, то тепер — на честь нацистів та їхніх прихвоснів» Гордон був єдиним депутатом Київради, який тоді не підтримав цього перейменування[25].

10 листопада 2016 року Гордон за власної ініціативи склав повноваження депутата Київради[26]. Він сказав, що обурений «деструктивною, руйнівною поведінкою» деяких депутатів і фракцій у міськраді, що багато депутатів відстоюють не інтереси киян, а власні інтереси, й намагаються «набити собі кишені», тому він не хоче брати в цьому участі.

У 2014 році балотувався у Верховну Раду в одномандатному виборчому окрузі № 220 в Києві як самовисуванець. З 25,29 % голосів посів друге місце[27]. Переміг на виборах кандидат від «Народного фронту» Вячеслав Константіновський, який здобув 32,98 % голосів. Константіновський побудував свою виборчу кампанію на гаслі «Продав Rolls-Royce — пішов на фронт», бо, за його словами, виборці більше нічого, крім цієї історії, про нього не знали[28]. Гордон говорив, що на окрузі використовували брудні технології, зокрема, поширювали листівки, на яких у фотошопі Гордона зробили дещо схожим на Константіновського, написали, що вони зведені брати й що Гордон знімає свою кандидатуру на користь «любого брата»[29].

12 січня 2019 року журналіст виклав на своєму YouTube-каналі ролик під назвою «Гордон назвав прізвище найкращого кандидата в президенти України», у якому закликав колишнього начальника Головного управління військової розвідки Міноборони України, ексголову СБУ Ігоря Смешка зареєструватися кандидатом у президенти України на виборах 2019 року[30]. Цей ролик набрав майже 2,2 млн переглядів. Смешко подав документи у Центральну виборчу комісію, його було зареєстровано як самовисуванця[31]. Під час виборчої кампанії Гордон кілька разів запрошував Смешка у свою авторську програму[32][33] й агітував за нього голосувати, проте уточнював, що робить це не як журналіст, а як громадянин[34]. Смешко на виборах посів шосте місце, за нього віддали голоси 6,04 % виборців (понад 1,1 млн осіб)[35]. Президентська кампанія Смешка обійшлася всього у 1,8 млн грн (приблизно $65 тис.)[36][37]. Гордон назвав цю виборчу кампанію найдешевшою в Україні[38]. Комітет виборців України підрахував, скільки грошей на одного виборця витратили тоді кандидати в президенти. Виявилося, що «найдешевшим» був голос виборця Смешка, який обійшовся у 4 грн (для порівняння: найбільше за один голос виборця витратив самовисуванець Роман Насіров — 997 грн)[39].

Під час дострокових парламентських виборів у 2019 році Гордон керував штабом партії Смешка «Сила і Честь»[40]. Партія не подолала необхідного п'ятивідсоткового бар'єра — вона набрала 3,82 % голосів[41].

За підсумками 2019 року Смешко увійшов до десятки найпопулярніших запитів українських користувачів Google у розділі «Персона»[42].

Гордон називає себе заможною людиною[43]. За словами журналіста, перші великі гроші він заробив наприкінці 1980-х: він влаштовував концерти зірок шоу-бізнесу. В інтерв'ю бізнесменові Євгену Черняку він розповів[44], як працювала схема: наприклад, концерт проводили в київському Палаці спорту, який вміщував 10 тис. осіб. Квитки коштували до 10 рублів, до 20 % прибутку, відповідно до закону про кооперацію, треба було віддати державі, решту суми розподіляли між артистом, адміністрацією, касирами, а також з неї покривали витрати на рекламу та оренду. Гордон стверджує, що у 1989—1991 роках у нього в квартирі «стояли мішки з грошима»[45]. Пізніше зароблені у такий спосіб гроші він вклав у нерухомість — квартири й торгові площі, які він продає або здає в оренду.

В останній публічній декларації[46], яку Гордон подав у 2017 році як депутат Київської міськради, він вказав, що йому належить 14 квартир, а також торгова й офісна нерухомість у Києві.

У Гордона два YouTube-канали. Перший — Канал Дмитро Гордон на YouTube журналіст створив 19 червня 2011 року. Другий — Канал «В гостях у Гордона» на YouTube — 20 червня 2012 року.

На першому каналі Гордон публікує інтерв'ю, які він дає іншим журналістам, відеозвернення, випуски програми «Гордон», проводить прямі трансляції з підписниками. На другому каналі оприлюднює інтерв'ю іншими людьми в проєкті «В гостях у Дмитра Гордона».

Станом на січень 2022 року на каналі «Дмитро Гордон» 1,67 млн підписників, на каналі «В гостях у Гордона» — 2,33 млн.[47].

У 2020 році інтерв'ю Гордона з колишнім керівником Офісу президента Андрієм Богданом потрапило до рейтингу найпопулярніших відео в Україні. Відео «Богдан. Крах Зеленського, Єрмак, кидок Путіна, посадка Порошенка, Коломойський. В гостях у Гордона» посіло четверте місце в рейтингу[48], станом на липень 2021 року його переглянули 5,8 млн разів[49]. Інтерв'ю Гордона з самопроголошеним президентом Білорусі Лукашенком 2020 року потрапило до найпопулярніших відео у білоруському YouTube[50].

Гордон зробив понад 1000 інтерв'ю, зокрема з вісьмома колишніми й чинними президентами: експрезидентами України Леонідом Кравчуком і Віктором Ющенком, а також з чинним президентом Володимиром Зеленським, експрезидентом СРСР Михайлом Горбачовим, експрезидентами Грузії Едуардом Шеварднадзе і Михайлом Саакашвілі, президентом Білорусі Олександром Лукашенком і президенткою Молдови Маєю Санду. У 2019 році, ще до президентських виборів в Україні, Гордон записав інтерв'ю з засновником студії «Квартал 95», актором Володимиром Зеленським. У цьому інтерв'ю Зеленський фактично вперше визнав, що балотуватиметься в президенти[51]. Критики називали це інтерв'ю програмним — у ньому Зеленський озвучив свої кроки на посаді президента[52].

За словами Гордона, найпам'ятнішим для нього стало інтерв'ю з радянським художником-карикатуристом Борисом Єфімовим[53]. На момент розмови йому було 107 років, у 108 він помер.

Свої останні інтерв'ю Нонна Мордюкова[54], Борис Єфімов[55], В'ячеслав Тихонов[56] та Едуард Хіль[57] дали Гордону.

Гордон критикує СРСР і заявляє, що зрадів його розвалу. Він вважає, що 70 років, поки існувала радянська держава, були роками «геноциду власного населення»[58]. «Радянський фасад був непоганий, але це була залізна завіса й жорстка система, яка карала за непокору», — сказав журналіст[59].

Гордон підтримував дві революції в Україні — Помаранчеву революцію (2004—2005) і Євромайдан (2013—2014)[60]. 24 листопада 2004 року, після того, як Центральна виборча комісія України оголосила тодішнього прем'єр-міністра Віктора Януковича переможцем президентських виборів, Гордон приїхав на «5 канал» і в прямому ефірі закликав українців виходити на Майдан на підтримку опозиційного кандидата Віктора Ющенка[61]. Під час протестів 2014 років він виступав проти переговорів опозиції з тодішнім президентом Віктором Януковичем. "Сьогодні опозиція підписала з Януковичем угоду про дострокові вибори наприкінці року, а я дивуюся: і що, весь цей час президентом моєї країни буде залишатися людина, яка втопила Київ у крові? «На хріна мені такий президент? — кажу я собі, — і така опозиція? А не пішли б вони всі на х…?» — заявив він 21 лютого 2014 року, ще до усунення Януковича від влади[62]. Гордон також закликав привезти Януковича в клітці на Майдан[63].

Кращим президентом в історії України вважає Леоніда Кучму. На думку Гордона, при Кучмі Україна «прожила кращі 10 років із 30 років незалежності»[64].

Послідовно критикує політику президента РФ Володимира Путіна щодо України — анексію Криму й російську агресію на Донбасі. У 2019 року в прямому ефірі телеканала «Росія 1» назвав Путіна «злочинцем»[65], після чого, за словами Гордона, російські федеральні канали припинили запрошувати його на включення[66].

Гордон вважає, що відносини між Росією і Україною налагодяться тільки після того, як РФ поверне Україні захоплені території, «покається за те, що накоїла», й компенсує завдані матеріальні збитки. «Поки Росія цього не зробить, про жодне покращення відносин мови бути не може», — переконаний журналіст[67]. Водночас Гордон підкреслює, що для себе розділяє російську державу й російський народ: російську державу він вважає ворогом і ненавидить[68], а до росіян ставиться добре[69].

Вважає своєю рідною мовою російську, у побуті переважно спілкується російською мовою, володіє українською[70]. На думку Гордона, державною мовою в Україні має бути лише українська. Водночас заявляв, що Росія «не може приватизувати велику російську мову»[69]. За його словами, російська мова — це мова міжнаціонального спілкування, «завдяки якій українці, що розмовляють українською, можуть зрозуміти таджиків, які говорять таджицькою», вона не може бути «носієм ворожої ідеології»[71].

Гордон — автор кількох російськомовних мемів. Один з них стосується фрази «Я тобі кадик вирву, сука». Її журналіст сказав у березні 2019 року під час публічного конфлікту з представниками партії ВО «Свобода», які йому погрожували[72]. Після цієї фрази, за словами Гордона, багато хто почав цікавитися, як виривати кадик, і він записав спеціальне відео на цю тему[73], яке теж стало вірусним[74][75].

У грудні 2020 року під час інтерв'ю з російським бізнесменом Михайлом Ходорковським Гордон запитав, у яких умовах той перебував під час свого 10-річного ув'язнення. Цей діалог спровокував сотні мемів і фотожаб[76][77][78]:

Дмитро Гордон: У яких умовах ви сиділи?

Михайло Ходорковський: Барак.

Дмитро Гордон: Обама…

Михайло Ходорковський: Ну типу…

У лютому 2021 року Гордон дав інтерв'ю білоруському опозиційному YouTube-каналу «Країна для життя»[79]. ЗМІ звернули увагу, що в інтерв'ю він за 30 секунд три рази пожартував у стилі «Барак? Обама!»[80]:

Євген Соленко: Не будемо вас затримувати, але є одне питання…

Дмитро Гордон: І за це вам спасибі. А то бачите в Білорусі як затримують.

Євген Соленко: Це так. Але точно не так довго! Одне питання. Таке, напевно, особисте, цікаве. Потрібна ваша порада (в оригіналі російською — совет).

Дмитро Гордон: Совет да любовь.

Євген Соленко: Так, на цьому можна й закінчити. Дуже дякую, Дмитре, але я все ж уточню. Я спостерігаю за вашою роботою дуже давно, стежу за вами…

Дмитро Гордон: Я знав, що за мною хтось стежить.

Журналіст стверджує, що жарт про Обаму не був заготовлений і що він нерідко вдається до такого прийому в інтерв'ю, щоб розслабити й «перемкнути» співрозмовника[81].

За словами журналіста, він не міг уявити, що цей жарт стане таким популярним у мережі[81]. Про подібне заявив і Ходорковський[82].

У 2020 році Гордон запустив інтернет-магазин Gordon Shop, де продає речі зі своїм зображенням і висловлюваннями[83].

У липні 2021 року колишній генеральний продюсер телеканалу «Наш» Євген Дудник під творчим псевдонімом Жетон дебютував у ролі співака й присвятив свою першу пісню Гордону і його мему про кадик[84]. У кліпі знявся і сам журналіст.

З 2019 року триває публічна заочна перепалка Гордона з російським пропагандистом Володимиром Соловйовим.

Вона почалася у вересні 2019 року, коли Соловйов в ефірі своєї програми на телеканалі «Росія 1» розкритикував заяву Гордона про існування "плану «Новоросія»: за інформацією українського журналіста, у 2014 році Росія планувала захопити частину південних і східних областей України, але план провалився[85]. Соловйов сказав, що це наклеп, тому українського журналіста потрібно судити за сказане, що він його зневажає і що Гордон «ганьбить хороше єврейське прізвище»[86].

Гордон у відповідь назвав Соловйова «запеклим пропагандистом» і розцінив сказане на свою адресу як «орден». Журналіст порадив Соловйову подивитися на свої руки, оскільки на них «кров українців і росіян, які під впливом його брехливої, мерзенної пропаганди пішли воювати один проти одного», і припустив, що російський телеведучий любить «не так Росію, як купюри із зображеннями американських президентів»[87].

Після цього Соловйов неодноразово ображав українського журналіста, називав його «бездарністю»[88], «мерзотником», «негідником»[89], «мерзотою нацистською»[90], «дегенератом» і «ідіотом», дорікав за використання російської мови[91].

Після згадок в ефірі Гордон записував відеовідповіді Соловйову. Український журналіст говорив, що в його розумінні Соловйов — «людина абсолютно без принципів», для якої головне — гроші[92], що після «сраних програм» телеведучого на Донбасі гинуть українські військовослужбовці, називав його «лідером російських інформаційних спецзагонів»[93], «скотиною», «негідником» і «злочинцем»[94], а також висловлював думку, що Соловйов потребує «невідкладної медичної допомоги»[95].

Гордон зазначав, що йому «навіть приємно», що Соловйов постійно згадує його в ефірах. «Якщо таке гівно говорить погано про мене, значить, я не зовсім пропаща людина», — сказав Гордон у травні 2020 року[96].

У липні 2020 року український журналіст присвятив Соловйову пісню «Італійський партизан», створену за мотивами композиції «Комарово» Ігоря Ніколаєва. У ній він назвав Соловйова «вечірнім мудозвоном» і «солов'їним послідом»[97]. На початку 2021 року YouTube заблокував відео «Італійський партизан», яке до того моменту подивилися понад 1 млн разів. Гордон розповів, що отримав претензію від Ніколаєва за порушення авторських прав[93], і припустив, що Ніколаєв надіслав скаргу на прохання Соловйова.

Окрім випуску програм, Гордон видає книги з власними інтерв'ю (уже вийшло 55 книг, зокрема, восьмитомник «Герои смутного времени»). За словами журналіста, загалом він планує видати 58 книг[98], після чого припинить цим займатися.

Крім журналістики, Гордон захоплюється естрадою. Записав приблизно 100 пісень, випустив сім альбомів і зняв вісім кліпів (із Валерієм Леонтьєвим, Олександром Розенбаумом, Тамарою Гвердцителі, Наталією Могилевською, Наталією Бучинською і сольних).

• 2006 — «А ми удвох»
• 2006 — «Вперше»
• 2006 — «Я улыбаюсь тебе»
• 2006 — «Маета»
• 2006 — «Чужая жена»
• 2012 — «Все еще впереди»
• 2014 — «Река надежды»

• 2002 — «Зима» («Плюшевый мишка») — дует з Наталією Могилевською
• 2002 — «Скрипка грає» (укр.) — дует з Тамарою Гвердцителі
• 2003 — «Клетчатый» — дует з Олександром Розенбаумом
• 2003 — «С Новым годом!»
• 2004 — «А ми удвох» (укр.) — дует з Валерієм Леонтьєвим
• 2005 — «Я улыбаюсь тебе»
• 2005 — «За Блохина!»
• 2006 — «Первая любовь» — дует з Наталією Бучинською

У 2009 році Гордон знявся в епізодичній ролі у фільмі російського режисера Іллі Хржановського «Дау» про життя відомого радянського фізика Льва Ландау. Журналіст зіграв комбрига Червоної армії[99].

Перша дружина (до 2011 р.) — Олена Сербіна, з якою має 4 дітей.

Друга дружина — Олеся Бацман — редактор програми «Шустер LIVE» «Савік Шустер Студії»[100], із 2013 року - головний редактор суспільно-політичного видання «Гордон».

Дмитро Гордон має семеро дітей: Ростислав (1992 р.н.) — випускник Київського інституту міжнародних відносин[101], захоплюється фотографією.[102] Дмитро (1995 р.н.) — композитор, закінчив Музичний коледж Берклі у Бостоні. Чотириразовий чемпіон Європи з об'єднаних єдиноборств (ката зі зброєю). Єлизавета (1999 р.н.) і Лев (2001 р.н.) — . У 2012 році народилася донька Санта,[103] у 2016-му — донька Аліса,[104] у 2019-му — донька Ліана.

У 90-х і 2000-х роках Гордон рекламував «Золоті піраміди Ю-Шинсе», що не мали жодного лікувального ефекту. Людям він обіцяв чудодійне зцілення, начебто вони лікують майже всі захворювання, знімають біль, підвищують імунітет, сприяють омолодженню організму, захищають від стресу, гармонізують атмосферу будинку, покращують смакові властивості їжі, стимулюють ріст рослин та зцілюють домашніх улюбленців. «Золоті піраміди Ю-Шинсе» — металеві пірамідки, які потрібно одягати на голову. Гордон досі переконаний, що через «енергію форми» вони можуть лікувати різні хвороби і покращувати тиск.[105][106][107]

Критикувався за організацію масових заходів зустрічі людей з різними екстрасенсами, ворожками І астрологами типу Анатолія Кашпіровського, Алана Чумака та інших. В інтерв'ю Євгену Черняку сказав, що переважно на цьому заробив свій основний капітал[108].

11 травня 2020 року Гордон опублікував інтерв'ю з українофобкою, українською колаборанткою з Росії, так званою «прокуроркою» тимчасово окупованого РФ Криму Наталією Поклонською.

18 травня 2020 року Гордон опублікував інтерв'ю з російським терористом Ігорем Гіркіним, який підозрюється у причетності до збиття Boeing 777 рейсу MH17.[109]

Гордона критикували за легітимізацію ворогів України та компліментарні інтерв'ю.[110][111][112][113][114][115][116][117][118][119]

18 травня 2020 року Гордон заявив, що його інтерв'ю з Гіркіним та інтерв'ю з Поклонською були зроблені «у співдружності з українськими спецслужбами» і їх записи вже передані до Гаазького суду й будуть використані як «свідчення» у справі про анексію Криму і розв'язування війни на Донбасі.[119][120]

19 травня 2020 року у СБУ заявили, що інтерв'ю з Поклонською та Гіркіним є особистою ініціативою Гордона.[121][122][123][124]

8 червня 2020 року стало відомо, що суд у справі щодо збиття літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році має намір долучити до справи інтерв'ю Гордона з колишнім ватажком бойовиків «ДНР» Гіркіним.[125][126]