Бондар Андрій Володимирович
| Андрій Володимирович Бондар | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
14 серпня 1974 (47 років) Кам'янець-Подільський, Україна | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет, літературознавець, перекладач | |||
| Alma mater | Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка і Національний університет «Києво-Могилянська академія» | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | від 1993 року | |||
| У шлюбі з | Андрухович Софія Юріївна | |||
| Премії | видавництва «Смолоскип» (1997) | |||
|
| ||||
 Бондар Андрій Володимирович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Андрі́й Володими́рович Бо́ндар (нар. 14 серпня 1974, Кам'янець-Подільський, Україна) — український поет, публіцист, перекладач. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (1997). Чоловік Софії Андрухович.
Біографічні дані
Закінчив 1991 року Кам'янець-Подільську середню школу № 9. У 1991—1994 роках навчався на філологічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет). 1994 року вступив до Києво-Могилянської академії (закінчив 2001 року).
Головний редактор газети Асоціації українських письменників (АУП) «Література плюс» (1998—2000), заступник головного редактора журналу «Єва» (2001—2002). Редактор літературної сторінки «Книжкова лавка» в газетах «Дзеркало тижня» (2001—2007), «Газета по-українськи».[1] Колумніст «Газети по-українськи» (2006).
Дружина — письменниця Софія Андрухович. Донька Варвара (народилася 10 березня 2008 року).
На Євромайдані перебував з перших днів протестів.[1]
Після перейменування на Проспект Степана Бандери Московського проспекту в Києві 7 липня 2016 року сказав, зокрема: «Це помилка і дурість, … ця постать досі викликає в нашому суспільстві різні думки. Також це прямий шлях до конфронтації з поляками».[2]
Творчість
Як поет дебютував 24 листопада 1993 року добіркою віршів у газеті «Подолянин» (Кам'янець-Подільський). Перша велика поетична публікація — 1997 року в журналі «Сучасність».
Поезія
- «Весіння єресь» (Київ: Смолоскип, 1998).
- «Істина і мед» (Одеса: Астропринт, 2001).
- «MASKUL'T» (Київ: Критика, 2003) (співавтори: Сергій Жадан та Юрій Андрухович).
- «Примітивні форми власності» (Львів: Піраміда, 2004).
- «100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки» (Харків: Фоліо, 2008) (співавтори: Лариса Денисенко, Юрій Андрухович, Софія Андрухович, Юрій Винничук, Володимир Єшкілєв, Сергій Жадан, Богдан Жолдак, Оксана Забужко, Іздрик, Ірена Карпа, Андрій Курков, Лада Лузіна, Таня Малярчук, Марія Матіос, Костянтин Москалець, Галина Пагутяк, Світлана Пиркало, Світлана Поваляєва, Юрко Покальчук, Ігор Померанцев, Тарас Прохасько, Наталка Сняданко, Олесь Ульяненко, Володимир Цибулько).
- «Метаморфози : 10 українських поетів останніх 10 років» (Харків: Клуб сімейного дозвілля (КСД), 2011) (співавтори: Богдана Матіяш, Сергій Жадан, Маріанна Кіяновська, Олег Коцарев, Галина Крук, Дмитро Лазуткін, Світлана Поваляєва, Мар'яна Савка, Остап Сливинський).
- Пісні пісні. Збірка низької поезії та примітивної лірики[недоступне посилання з травня 2019] / Укладач Олександр Стукало. — Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги — ХХІ, 2014. — 104 с.
Вірші Андрія Бондаря перекладено англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, португальською, румунською, хорватською, литовською, білоруською мовами.
Проза
- Книга оповідань «13 різдвяних історій» (перед Різдвом 2014 р.)[1]
- Збірка малої прози «І тим, що в гробах» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2016)[3]
Переклади
- Вітольд Ґомбрович «Фердидурке» (Київ: Основи, 2002)
- Марек Лавринович «Погода для всіх» (Київ: Нора-друк, 2005)
- Міхал Вітковський «Хтивня» (Київ: Нора-друк, 2006)
- Павел Смоленський «Похорон різуна» (Київ: Наш час, 2006)
- Оля Гнатюк «Прощання з імперією» (Київ: Критика, 2006) (передмова, розділи I—III)
- Богдан Задура «Поет розмовляє з народом» (Харків: Фоліо, 2007) (співперекладачі: Дмитро Павличко та Микола Рябчук)
- Катажина Ґрохоля «Ніколи в житті!» (Київ: Наш час, 2008)
- Пйотр Заремба «Пляма на стелі» (Київ: Нора-друк, 2008)
- Катажина Ґрохоля «Серце на перев'язі» (Київ: Наш час, 2009)
- Войцех Тохман «Ти наче камінь їла» (Київ: Наш час, 2009)
- Катажина Ґрохоля «Я вам покажу!» (Київ: Наш час, 2010)
- Маріуш Щиґел «Зроби собі рай» (Київ: Темпора, 2011)
- Ед Стаффорд «Уздовж Амазонки. 860 днів. Неможливе завдання. Неймовірна подорож.» (Київ: Темпора, 2012)
- Юстина Соболевська «Книжка про читання» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2014)
- Пітер Померанцев «Нічого правдивого й усе можливе» (Львів: УКУ, 2015)
- Вітольд Ґомбрович «Транс-Атлантик» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2015)
- Вітольд Шабловський «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2017)
- Вітольд Шабловський «Як нагодувати диктатора» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2020)
Есеїстика
- «Авторська колонка» (спільно із Миколою Рябчуком, Світланою Пиркало, Віталієм Жежерою) (Київ: Нора-друк, 2007).
- «Морквяний лід» (збірка, 2012).[1]
- «Церебро» (Львів: Видавнцтво Старого Лева, 2018)
- «Ласощі для Медора» (Львів: Видавнцтво Старого Лева, 2021)
Укладач
- антологія молодої української поезії «Початки» (1998)
- білінгвістична антологія української поезії «Протизначення» (Львів: Кальварія, 2001) (спільно з Тетяною Доній)
- «Сучасна світова лесбі/ґей/бі література. 120 сторінок содому» (2009) (спільно з Іриною Шуваловою, Альбіною Поздняковою, Олесем Барлигою)
Літературознавчі праці
- «Проти поетів» Вітольда Ґомбровича як романтизм після модернізму // Наукові записки НаУКМА. Філологія. — Т. 17. — 1999. — С. 92—94.
- Поема М. Бажана «Сліпці» як текст-виклик: спроба теоретичного моделювання // Сучасність. — № 12. — 1998. — С. 70—87.
- «Стадія ламання» М. Рильського (1929—1934): спроба дискурсивного аналізу // Наукові записки НаУКМА. Філологія. — Т. 4. — 1998. — С. 60—63.
- Новітня українська поезія: генерація ікс, або отруєння голосом невідомого // Дивослово. — 1998. — № 2. — С. 2—5. — (У співавторстві з К. Ботановою).
Нагороди та стипендії
- лауреат премії видавництва «Смолоскип», 1997
- учасник пан-європейського проекту Literaturexpress Europe, 2000
- стипендіат Міністра культури Республіки Польща (стипендія Gaude Polonia), 2003
- стипендіат програми Homines Urbani (Краків), 2004
- учасник фестивалю Poetry International (Роттердам), 2005
- Книга року BBC у номінації «Есеїстика» за книжку «Церебро», 2018[4]
Громадська позиція
У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[5]
Примітки
- Гутик О. Інтерв'ю з А.Боднарем… — С. 9.
- Прощай Г. Московський проспект перейменували на Степана Бандери // Газета по-українськи. — 2016. — № 56 (1912) (12 лип.). — С. 1, 4. (Столиця)
- Андрій Бондар. Спроба внутрішньої біографії. Процитовано 6 липня 2016.
- «Церебро» Андрія Бондаря – Книга року ВВС у номінації «Есеїстика». Видавництво Старого Лева. Процитовано 17 грудня 2018.
- An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine. Open Democracy, 06.06.2018
Джерела
- Андрусяк І. «Зоряний відрив» чи «місце зради»? // Література плюс. — 1998. — № 3 (жовтень). — С. 7.
- Бондар Андрій. Я залишаю твої губи на відстані моїх очей…: Дебют // Подолянин. — 1993. — 24 листопада. — С. 3.
- Гутик О. Інтерв'ю з А.Боднарем. «Московські технології у нас не працюють: на кожну кулю знайдеться куля у відповідь» / Газета «Високий замок».— Львів, 30 січня — 5 лютого 2014 р. № 14 (5078). с. 9
- Римарук І. М. Бондар Андрій Володимирович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9. — С. 246; + світлина.
- Харчук Р. Про Андрія Бондаря, атмосферні опади й тектонічні зсуви // Бондар А. Весіння єресь. — К., 1998. — С. 5—11.
Електронні джерела
- Бондар Андрій Володимирович у соціальній мережі «Facebook»
- Поезії Андрія Бондаря
- Асоціація українських письменників. Андрій Бондар
- #PEN_TEN: Інтерв'ю з Андрієм Бондарем
- Андрій Бондар: «У більшості українських письменників немає родзинок — вони не здатні бути несерйозними!» (Молода Україна, липень 2003)
- Андрій Бондар: «У Польщі завжди дихається легше» («BBCUkrainian.com», 1 жовтня 2004)
- Андрій Бондар: «Письменник мусить бути особою публічною» («Львівська газета», 23 грудня 2005)
- Андрій Бондар: «Мазохізм і некрофілія — це риси, які вкорінені в українському характері»[недоступне посилання з вересня 2019] («Сумно?», 26 жовтня 2006)
- « Інтерв'ю з ночівлею (Розмова з письменниками: Андрієм Бондарем та Софійкою Андрухович)» («Art-Vertep», 21 грудня 2006)
- Андрій Бондар: «Я хотів би писати епічну поезію і ліричну прозу» («City Life», березень 2007)
- «Софія Андрухович і Андрій Бондар про літературу, книги і футбол»[недоступне посилання з червня 2019] («Дніпровський юридичний вісник», 12 квітня 2008)
- Андрій Бондар: «Український бум дуже розтягнений у часі…» («Галицький кореспондент», 23 жовтня 2008)
- «Ґеї — найкращі друзі дівчат»: фрагмент из новой книги Андрея Бондаря (Yakaboo, 22 серпня 2018)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.