Браян Даффі

Бра́ян Да́ффі (англ. Brian Duffy; нар. 20 червня 1953) — астронавт НАСА. Здійснив чотири космічних польоту на шаттлах: STS-45 (1992), «Атлантіс»), STS-57 (1993, «Індевор»), STS-72 (1996), «Індевор») та STS-92 (2000, «Діскавері»), полковник Військово-повітряні сили США.

Браян Даффі
(англ. Brian Duffy)
Браян Даффі
Дата народження 20 червня 1953(1953-06-20) (68 років)
Місце народження США Бостон, Массачусетс
Alma mater: Школа льотчиків-випробовувальників ВПС СШАd, Університет Південної Каліфорнії, Військово-повітряна академія СШАd і USC Viterbi School of Engineeringd
Військове звання: полковник
Місії: STS-45, STS-57, STS-72, STS-92
Нагороди:

United States Astronaut Hall of Famed

Особисті дані та освіта
STS-45: Браян Даффі
STS-57: в Спейсхеб е Брайан Даффі на дальньому плані.
STS-72: Браян Даффі

Браян Даффі народився 20 червня 1953 а в Бостоні, штат Массачусетс. У 1971 році закінчив середню школу в місті Рокленд, в тому ж штаті. У 1975 році отримав ступінь бакалавр а наук в області математики в Академії ВПС США. У 1981 році отримав ступінь доктора наук в галузі адміністрування та менеджменту в Університеті Південної Каліфорнії.

Одружений на Джанет М. Хелмс, вона з Уест-Лафайетт, штат Індіана. У них двоє дітей. Він любить гольф, біг і читання[1].

До НАСА

У 1976 році отримав ступінь бакалавр підготовки пілотів на авіабазі в Коламбусі, в штаті Міссісіпі. З 1976 року став літати на літаку F-15. До 1979 року служив на авіабазі «Ленглі», штат Вірджинія. Наприкінці 1979 був переведений на авіабазу «Кадена», Окінава, Японія, де протягом трьох років продовжував літати на F-15. У 1982 році вступив у Школу льотчиків-випробувачів. Після навчання був розподілений на авіабазу «Еглін», у Флориді. Він має близько 5000 годин нальоту на більш ніж 25 різних типах літаків.[2].

Підготовка до космічних польотів

У 1985 році Даффі був запрошений в НАСА. У липні 1985 року був зарахований до загону НАСА у складі 11-го набору, кандидатом в астронавт и. Став проходити навчання за курсом загальнокосмічної підготовки. Після закінчення курсу, в липні 1986 року одержав кваліфікацію «пілот» і призначення в Офіс астронавтів НАСА. Він брав участь у розробці та тестуванні дисплеїв, алгоритмів роботи льотних екіпажів, а також налагодженням програмного забезпечення шатлів. Був оператором зв'язку в Центрі управління польотами під час кількох місій. Він також працював помічником Директора (технічного) та в. о. Директора в Космічному Центрі імені Джонсона в Х'юстонi, штат Техас.

Польоти в космос
  • Перший політ — STS-45[3], шаттл «Атлантіс». З 24 березня по 2 квітня 1992 як пілот. Це був перший з політ шаттла з лабораторією «ATLAS-1» для вивчення атмосфери Землі та її взаємодія з Сонці. Тривалість польоту склала 8 діб 22 години 10 хвилин[4].
  • Другий політ — STS-57[5] , шаттл «Індевор». З 21 червня по 1 липня 1993 як пілот. Основна мета польоту: доставка шатлом європейського робота-маніпулятора, вихід у відкритий космос двох членів екіпажу, проведення різних експериментів в першому польоті Спейсхеб а, продовження медико-біологічних досліджень і астрономічних спостережень. Тривалість польоту склала 9 діб 23 години 46 хвилин[6].
  • Третій політ — STS-72[7], шаттл «Індевор». З 11 по 20 січня 1996 року як командир корабля. Основним завданням місії було захоплення на орбіті і повернення на Землю японського дослідницького супутника — англ. Space Flyer Unit). Супутник «SFU» (вага: 3.577 кг) був запущений з японського космодром а Танегасіма, ракетою — H -II, 18 березня 1995. На третій день польоту «Індевора», супутник «SFU» був захоплений краном-роботом і поміщений у вантажний відсік шатлу. Краном-роботом керував японський астронавт Коїті Ваката. Був розгорнутий і випущений у вільний політ науково-дослідний супутник — «OAST-Flyer (Office of Aeronautics and Space Technology Flyer)». Цей супутник знаходився в автономному польоті, приблизно, 50 годин і віддалявся від «Індевора» на відстань до 72 км. Потім цей супутник був захоплений роботом-маніпулятором і знову поміщений у вантажний відсік «Індевора». Проводилися дослідження озонового шару атмосфери Землі. Проводились роботи по точному виміру висоти польоту шаттла над поверхнею Землі. Проводилися також медичні та біологічні дослідження. Тривалість польоту склала 8 діб 22 години 2 хвилини[8].
  • Четвертий політ — STS-92[9], шаттл «Діскавері». З 11 по 24 жовтня 2000 року як командир корабля. Основним завданням польоту була стиковка з Міжнародної космічної станції (МКС), продовження її збірки, доставка ферменної конструкції Z1, гіроскопів з керуючим моментом. Був доставлений герметичний стикувальний перехідник-3 (PMA-3), обладнаний стикувальними вузлами (був встановлений на піддон Спейслеба), спочатку був пристикований до надірним (нижнього, або зверненого до Землі) порту «Юніті». Тривалість польоту склала 12 днів 21 годину 44 хвилини[10].

Загальна тривалість польотів у космос — 40 днів 17 годин 37 хвилин.

Після польотів

Пішов із загону астронавт ів і з НАСА 13 червня 2001. З 2004 року по 2008 рік Даффі був віце-президентом в корпорації Lockheed Martin. Надалі став віце-президентом в корпорації АТК.

Нагороди та премії

Нагороджений: Медаль «За космічний політ» (1992, 1993, 1996 і 2000), Хрест льотних заслуг (США), Медаль «За похвальну службу» (США), Медаль «За відмінну службу» (США), Медаль похвальною служби (США) та багато інших.

Див. також

Примітки
  1. Biography of Brian Duffy
  2. Biography of Brian Duffy
  3. NASA — NSSDC — Spacecraft — Details
  4. NASA — STS-45
  5. NASA — NSSDC — Spacecraft — Details
  6. NASA — STS-57
  7. NASA — NSSDC — Spacecraft — Details
  8. NASA — STS-72
  9. NASA — NSSDC — Spacecraft — Details
  10. NASA — STS-92

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.