McDonnell Douglas F-15 Eagle

Макдоннел-Дуглас[2] F-15 «Ігл» (англ. McDonnell Douglas F-15 Eagle) — американський всепогодний тактичний винищувач четвертого покоління. Призначений для завоювання переваги в повітрі. Прийнятий на озброєння в 1976 році.

McDonnell Douglas F-15 Eagle
McDonnell Douglas F-15 Eagle
Призначення: винищувач
Перший політ: 27 липня 1972
Прийнятий на озброєння: 9 січня 1976
На озброєнні у: ВПС США
 Ізраїль
 Саудівська Аравія
Японія
Розробник: McDonnell Douglas і Боїнг
Всього збудовано: 1600 станом на травень 2013 р.[1]
Вартість одиниці: F-15A/B: US $ 27,9 мільйона (1998)
F-15C/D: US $ 29,9 мільйона (1998)
Модифікації: F-15E Strike Eagle
F-15SE Silent Eagle
Конструктор: McDonnell Douglas
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 1800 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 2660 км/год
МШ біля землі: 1480 км/год
МШ на висоті: 2660 км/год
Бойовий радіус: 983 км
Дальність польоту: 1967 км
Дальність польоту з ППБ: 5550 км
Практична стеля: 18 300 м
Бойова стеля: 12 600 м
Швидкопідйомність: 210 м/с
Довжина: 19,44 м
Висота: 5,63 м
Розмах крила: 13 м
Площа крила: 56,6 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: 45°
Порожній: 12 700 кг
Споряджений: 20 240 кг
Максимальна злітна: 30 845 кг
Двигуни: 2 ТРДФ Pratt & Whitney F100-PW-100,-220,-229.
Тяга (потужність): 2× 6655 кгс
Тяга форсажна: 2 × 10810 кгс
Гарматне озброєння: 1×20 мм, М61А-1 Vulcan
Боєзапас: 940
Кількість точок підвіски: 11
Маса підвісних елементів: 7300 кг
Підвісне озброєння: AIM-7, AIM-9, AIM-120 AMRAAM, вільнопадні, касетні бомби, запалювальні бомби
F-15 в небі округа Колумбія
F-15D з військової авіабази Tyndall (Флорида), відстрілюють теплові пастки

.

Винищувачі F-15 застосовувалися на Близькому Сході, в Перській затоці, Югославії та Лівії.

Історія

Дослідження зі створення винищувача F-15 почалися в США в листопаді 1965 року коли ВПС США сформулювали вимоги до тактичного винищувача нового покоління для заміни F-4, F-101, F-102 і F-106. Вимоги формувались на досвіді війни у В'єтнамі і зустрічей з МіГ-21. У вересні 1968 року командування американських ВПС направило пропозиції фірмам про висунення конкурсних проектів. В конкурсі взяли участь «Fairchild Aircraft», «North American Aviation» і «McDonnell Douglas». Перед американськими фахівцями було поставлено завдання розробки нового винищувача, призначеного для завоювання переваги в повітрі і здатного завдавати ударів по наземних цілях. Також було вибрано базові компоненти майбутнього винищувача: ТРДДФ Pratt & Whitney F100-PW-100, РЛС Hughes і гармата M61A1 Vulcan. У 1969 році розробником F-15 стала фірма «Макдоннелл Дуглас».

Експериментальний зразок F-15A був випущений у червні 1972 року. 27 липня 1972 року почались випробування. В другій половині 1973 року почався випуск передсерійних машин, а перший політ серійного літака цього типу відбувся у вересні 1974 року. Прийнятий на озброєння в 1976 році. Загалом виготовили 382 F-15A і 63 F-15В (це двомісний варіант для навчання).

Характеристики

Винищувач F-15 має мале навантаження на крило, силову установку із двох двигунів і двокильове хвостове оперення. Крило літака F-15 стрілоподібне, закрилки прості двохпозиційні, проте для виконання маневру по крену використовуються елерони спільно зі стабілізатором, при цьому на надзвукових швидкостях елерони відключаються. Управління елеронами здійснюється за допомогою звичайних приводів і механічної тяги, а кермом повороту і стабілізатором — ще і електричними приводами від системи підвищення стійкості. Конструкція повітрозабірників забезпечує ефективну роботу силової установки на різних режимах, зокрема на великих кутах атаки. Кожний з них має три стулки з регулюванням їхнього кутового положення і регульоване вікно перезапуску повітря.

З середини 1980 року почався випуск винищувачів F-15C (бойові) і D (навчально-бойові). На відміну від попередніх модифікацій, ці літаки мають збільшений (на 900 кг) запас палива у внутрішніх баках і можливість оснащення двома конформними баками «Фаст пек» із загальним запасом палива 4500 кг (це збільшило бойвий радіус до 2100 км), в яких може також розміщуватися додаткова радіоелектронна апаратура.

До складу силової установки входять два турбореактивні двоконтурні двигуни F 100-PW-220 максимальною тягою по 10770 кгс. Озброєння — 20-мм шестиствольна гармата «Вулкан» (боєкомплект 940 патронів), керовані ракети (КР) AIM-9 «Сайдвіндер», AIM-7 «Спарроу» і AIM‑120 AMRAAM. Максимальна маса бойового навантаження 7250 кг.

Наступна модифікація літаків цього типу, що отримала найменування F-15E «Страйк Ігл», була розроблена американськими фахівцями на базі навчально-бойового F-15D. На відміну від попередніх модифікацій, такий літак в основному призначений для завдання ударів по наземних цілях, для чого до складу його озброєння включені керовані ракети класу «повітря-земля», касети, керовані і некеровані авіаційні бомби. Цей літак може використовуватися як носій ядерної зброї.

Конструкція

У конструкції планера літака використовуються титанові сплави (26,7 %), алюмінієві сплави (37 %), високоміцні сталі (5 %), композиційні матеріали (не менше 5—7 %). Розрахункове перевантаження становить 9 одиниць з 50 % запасом палива, при цьому напруги в крилі сягають 85 % від розрахункових значень. Вибір матеріалів та конструктивної схеми елементів здійснювався з урахуванням в'язкості руйнування матеріалів і схильності до поширення тріщин. Хвостова частина фюзеляжу виконана з титанового сплаву Ti — 6Al — 4V. Задні кромки крила, елерони і закрилки виконані зі стільниковим заповнювачем з алюмінієвого сплаву.

Центроплан — трибалочної схеми, кожна балка складається з верхньої та нижньої штампованих секцій, виготовлених з титанового сплаву. Нижня панель центроплана також титанова. Силова схема кесона крила F-15А включає передній алюмінієвий, три основні титанові і один задній лонжерони. Влучання осколково-фугасного снаряда калібру 20 мм в один з трьох силових лонжеронів не призводить до втрати літака. Оперення — дволонжеронної схеми, лонжерони титанові, передні і задні кромки оперення заповнені стільниками. Обшивка оперення виконана з бороепоксидного пластику.

Паливо на F-15 розміщене в шести паливних баках: чотирьох фюзеляжних і двох крилових. Фюзеляжні баки м'які, а розташовані в крилах, паливо з яких використовується в першу чергу, — кесонні. Літак має автономні системи живлення двигунів з власними витратними баками та системою кільцювання. Велика частина паливопроводів розташована в баках. Витратні баки захищені протектором від куль калібру до 12,7 мм. Для забезпечення вибухобезпеки, всі паливні баки заповнені пінополіуретановим поропластом.

Тактико-технічні характеристики (F-15C Eagle)

Технічні характеристики

Льотні характеристики
  • Максимальна швидкість на великій висоті: 2650 км/год (2,5+ Маха)
  • Максимальна швидкість на малій висоті: 1480 км/год (1,2 Маха)
  • Швидкість заходу на посадку: 232 км/год
  • Практична дальність: 1967 км (без ППБ, зі стандартним озброєнням)
  • Перегоночна дальність: 5750 км (з трьома ППБ і конформними баками)
  • Практична стеля: 20000 м
  • Швидкопідйомність: 254 м/с
  • Довжина розбігу: 274 м
  • Довжина пробігу: 1067 м (без гальмівного парашута)
  • Навантаження на крило: 358 кг/м²
  • Тягооснащеність: 1,12 (для F100-220)
  • Аеродинамічна якість: 10 (для F-15A при 0,9 М)[3]
  • Максимальне експлуатаційне перевантаження: +9.0/-3.0

Озброєння

Авіоніка

Модифікації

Основні
F-15A
Одномісний всепогодний винищувач завоювання переваги в повітрі, побудовано 365 зразків для ВПС США і 19 винищувачів для ВПС Ізраїлю.
F-15B
Двомісний навчально-тренувальний варіант, до 1977 року позначався як TF-15A, побудовано 59 зразків для ВПС США і 2 літаки для ВПС Ізраїлю.
F-15C
Одномісний всепогодний винищувач завоювання переваги в повітрі, вироблявся з 1979 року по 3 листопада 1989 року на заводі в Сент-Луїсі; мав посилену конструкцію планера збільшену ємність паливних баків, а також можливість кріплення накладних баків до (під) кореня консолі крила і повітрозабірника. Маса літака зросла на 363 кг. ВПС США було поставлено 408, ВПС Саудівської Аравії — 55 і ВПС Ізраїлю — 24 літаки. 2 літаки було побудовано у варіанті F-15J для ВПС Японії.
F-15 зі стандартним ракетним озброєнням — по 4 AIM-7 і AIM-9
F-15D
Двомісний навчально-тренувальний варіант, побудовано 62 зразки для ВПС США, 19 для ВПС Саудівської Аравії і 2 літаки для ВПС Ізраїлю. 12 літаків було побудовано у варіанті F-15DJ для ВПС Японії.
F-15J
Одномісний всепогодний варіант винищувача для ВПС Японії, випускався з 1982 року компанією Mitsubishi за ліцензією. Конструктивно аналогічний винищувачу F-15C, але має спрощене обладнання РЕБ. Перший політ в Японії F-15J здійснив 26 серпня 1981 року. Всього виготовлено разом із двомісною модифікацією 223 літаки. Вартість одного F-15J становила $ 55,2 мільйони в 1990 році. Японські літаки комплектуються бортовим обладнанням японського виробництва (станція активних завад J/ALQ-8, станція попередження радіолокації J/APR-4)
F-15DJ
Двомісний навчально-тренувальний варіант для ВПС Японії, випускався компанією Mitsubishi за ліцензією.
F-15MJ
Програма модернізації винищувачів F-15J за програмою Japan Super Interceptor. Літаки мають отримати нову РЛС AESA AN/APG-82(v)1 від Raytheon, бортові комп’ютери Boeing Advanced Display Core Processor II (ADCP II), бортові комплекси самооборони BAE Systems AN/ALQ-239 Digital Electronic Warfare System (DEWS), системи польотного планування Joint Mission Planning System (JMPS), стійкі до перешкод GPS-приймачі Selective Availability Anti-spoofing Module (SAASM) та радіостанції Rockwell Collins AN/ARC-210.[4]
F-15N Sea Eagle
Модифікація F-15N була запропонована ВМС США на початку 1970-х як альтернатива палубного винищувача-перехоплювача F-14 Tomcat. Варіант F-15N-PHX був озброєний ракетами «повітря-повітря» AIM-54 «Фенікс». Палубний варіант мав складні консолі крила, посилене шасі і посадковий гак.
F-15 Strike Eagle
F-15 AESA
Модифікація з радаром APG-79 з ФАР.
F-15SE Silent Eagle
Багатоцільовий винищувач покоління 4+, створений із застосуванням деяких технологій 5-го покоління, включаючи технологію зниження помітності.

F-15E
Кабіна F-15E під час дозаправки.
F-15E Strike Eagle
Двомісний всепогодний багатоцільовий винищувач (винищувач-бомбардувальник).
F-15F Strike Eagle
Проект одномісного винищувача-бомбардувальника на базі F-15E.
F-15H Strike Eagle
Експортна модифікація F-15E Strike Eagle для ВПС Греції.
F-15I Ra'am (Грім)
Модифікація F-15E Strike Eagle для ВПС Ізраїлю.
F-15K Slam Eagle
Модифікація F-15E Strike Eagle для ВПС Кореї.
F-15S Strike Eagle
Експортна модифікація F-15E Strike Eagle для ВПС Саудівської Аравії.
F-15SG Strike Eagle
Модифікація F-15E Strike Eagle для ВПС Сінгапура, раніше позначена як F-15T.

Експериментальні літаки
Літак НАСА F-15B Research Testbed, номер # 836 (74-0141), з обладнанням Quiet Spike для дослідження звукового бар'єру.
F-15 Streak Eagle (72-0119)
Полегшений і незабарвлений варіант F-15A, що встановив вісім світових рекордів Швидкопідйомність між 16 січня і 1 лютого 1975 року; був переданий Національному музею ВПС США в грудні 1980 року.[5]
F-15S/MTD (71-0290)
Один TF-15A був переобладнаний в експериментальний літак КВВП, на якому надалі проводили дослідження систем управління. Літак оснащувався двигунами із змінним вектором тяги і переднім горизонтальним оперенням.
F-15 MANX
Проект позначення експериментального літака F-15 без хвостового оперення, програма створення якого була закрита.
F-15 Flight Research Facility (71-0281 і 71-0287)
Два F-15A були передані дослідному центру НАСА в 1976 році. Літаки використовувалися в безлічі дослідних програм, наприклад, Highly Integrated Digital Electronic Control (HiDEC), Adaptive Engine Control System (ADECS), Self-Repairing and Self-Diagnostic Flight Control System (SRFCS) і Propulsion Controlled Aircraft System (PCA)[6]. Літак з серійним номером 71-0281 був повернений ВПС і в 1983 був встановлений як пам'ятник на АБ Ленглі.
F-15/ASAT
Літак переобладнаний як носій протисупутникової ракети ASAT, перший пуск якої був проведений 21 січня 1984 року. Наприкінці 1980-х програма була закрита.
F-15B Research Testbed (74-0141)
Одержаний в 1993 році Дослідницьким центром НАСА для проведення експериментів.[7]

Використання
Країни-оператори F-15 Eagle
   Країни, які продовжують експлуатацію F-15 та F-15E
   Країни, які продовжують експлуатацію F-15 Eagle
   Країни, які продовжують експлуатацію F-15E

Модифікації літака F-15 постачалися до Ізраїлю, Саудівській Аравії та Японії. Для Ізраїлю було створено спеціальну версію цього літака — F-15I, а для Саудівської Аравії — F-15S Обидва ці літаки було створено на основі F-15E. Також двомісний навчально-тренувальний F-15DJ для Сил Повітряних сил Японії випускався компанією Mitsubishi за ліцензією.

Оператори
  •  США
    • ВПС США має на озброєнні 254 F-15C/D (із них 32 в складі ВПС Національної Гвардії)[8] та 221 F-15E[9] станом на січень 2011 року. Ними озброєні три бойові ескадрильї, причому всі вони знаходяться за межами США: 44 і 67 ескадрильї (Японія, Кадена) та 493 ескадрилья (Велика Британія, Лейкенхіт). Станом на 2016 рік ВПС США передбачає продовження експлуатації F-15C/D до 2040 року. 179 літаків повинні пройти модернізацію з встановленням новішої РЛС AN/APG-63(V)3 з активною фазованою антенною решіткою, нового комплексу РЕБ EPAWSS і іншого електронного обладнання.
  •  Ізраїль
    • З грудня 1976 року Ізраїль отримав від США 51 F-15A/B і 41 F-15C/D. F-15, які постачались Ізраілю, не мали комфорних паливних баків, станцій РЕБ AN/ALQ-135 і дещо іншу систему катапультування і радіо. Спочатку вони мали ізраїльські РЕБ AL/L-8202, а в 1982 році були створені і свої паливні баки. Озброєння розширилось ізраїльськими керованими ракетами «Шафрір» і «Пітон», а також керованими авіабомбами GBU-15. З 2005 року також добавились авіабомби JDAM і ракети «Пітон 4» та «Попай». ВПС Ізраїлю має на озброєнні 43 F-15A/B/C/D (20 F-15A, 6 F-15B, 11 F-15C та 6 F-15D)[9] та 25 25 F-15I «Ra'am»[9] станом на січень 2011 року.
  •  Саудівська Аравія
    • В 1981—1983 роках отримала 62 F-15C/D у спрощеній конфігурації (без комфорних паливних баків і частини авіоніки). В 1990 році після нападу Іраку на Кувейт США передало Аравії ще 24 літаки. А в 1991 ще 12 модернізованих одиниць. ВПС Саудівської Аравії має на озброєнні 70 F-15C/D (49 F-15C and 21 F-15D) та 69 F-15S станом на січень 2011 року.[9]. В грудні 2011 року була замовлена партія із 84 F-15SA на суму $11,4 млрд.[10] У квітні 2012 року було підписано контракт на модернізацію 70 F-15S до рівня F-15SA на суму $410,6 млн[11].
  • Японія
    • Повітряні Сили Самооборони Японії — на озброєнні станом на листопад 2008 року стоять 157 F-15J та 45 F-15DJ в семи бойових ескадрильях.[12][13] Lj До їх арсеналу входять японські керовані ракети AAM-3. З 2004 року F-15J проходять модернізацію до F-15Kai. Вони отримують радіолокаційні станції AN/APG-63(V)1, апаратуру передачі даних «Лінк 16» і нашоломні приціли; до складу озброєння додались ракети AAM-4 і AAM-5. Частину літаків пристосували для несення під крилом розвідувального обладнання.
  •  Південна Корея
    • ВПС Південної Кореї — 60 F-15K станом на 2012 рік.[14]
  •  Сінгапур
    • ВПС Сінгапуру — 24 F-15SG станом на 2012 рік.[15][16]

Бойове застосування

Ізраїль

Перший випадок застосування F-15 в реальному бою стався 27 червня 1979 року, коли група ізраїльських літаків під час нальоту на позиції палестинських бойовиків у Лівані була перехоплена літаками ПС Сирії. У цьому бою F-15 збили чотири МіГ-21, першу перемогу здобув Моше Маарів, який згодом став бригадним генералом.[17] У наступні роки ізраїльські «Eagles» ще кілька разів зустрічалися з сирійськими МіГ-21 над Ліваном. 7 липня 1981 року вони брали участь в рейді на іракський ядерний центр «Озірак». Вони брали активну участь у Ліванській війні (1982). Згідно з ізраїльськими даними, всього з червня 1979 по листопад 1985 року F-15 здобули 56—57 повітряних перемог без єдиної втрати.[18] За оцінкою російського дослідника Володимира Ільїна, заявлені повітряні перемоги ізраїльських F-15 «з точністю до літака» підтверджуються сирійською стороною.[19]

У різний час сирійці повідомляли про декілька збитих F-15. Зокрема, під час Ліванської війни вони заявили про знищення «не менше п'яти» літаків цього типу; примітно, що на всі перемоги претендують пілоти МіГ-21, а не сучасніших МіГ-23.[18] У різних російських джерелах також повідомляється, що після Ліванської війни сирійським МіГ-23 вдалося збити три F-15, проте ніяких подробиць цих боїв не наводиться, точна дата і навіть рік цих перемог залишаються неясними: за одними даними, перші дві перемоги здобуті 4 жовтня 1982,[20] за іншими — 4 жовтня 1983,[19] а за ще однією версією, всі три перемоги здобуті в грудні 1982 року.[21] Ізраїльська сторона не підтверджує жодну із заявлених сирійських перемог і повідомляє лише про пошкодження одного «Eagle» ракетою «повітря-повітря» 9 червня 1982 під час Ліванської війни; літак повернувся на базу і був відремонтований.[18]

Перська затока

Під час війни в Перській затоці (1991) винищувачі F-15C використовувалися ВПС США для завоювання переваги в повітрі, і на їх частку припало більшість повітряних перемог авіації Багатонаціональних сил. Американські «Eagles» збили 34 іракських літаки і вертольоти (з урахуванням двох перемог у березні 1991 року після закінчення бойових дій), ще два літаки були збиті саудівськими F-15. Найбільше було збито МіГ-23 (вісім), «Міраж» F.1 (шість, без урахування ще двох, збитих саудівськими F-15), МіГ-29 (п'ять), Су-22 (п'ять).[22] У винищувачів F-15C втрат не було, але два винищувачі-бомбардувальники F-15E були збиті іракською ППО.

Югославія

У ході операції НАТО проти Югославії (1999) американські F-15 збили чотири югославських МіГ-29, всі втрати підтверджені сербською стороною.[23] Льотчиками МіГ-29 заявлено збиті двох F-15,[23] що не підтверджується американською стороною.

Лівія

Також літак застосовувався під час подій, відомих як Повстання у Лівії у 2011 році. Станом на кінець березня 2011 року відомо про одну катастрофу літака американських Військово-повітряних сил F-15E Strike Eagle, обидва пілоти успішно катапультувалися з літака.[24]

Підсумки

Як зазначає американський авіаційний історик Джон Коррель, станом на 2008 рік літаки F-15 здобули загалом 104 повітряні перемоги без єдиної втрати.[25] Хоча про збиті F-15 в різний час заявляли Сирія та Югославія, відома тільки одна втрата літака цього типу від дій іншого винищувача, яка ніким не оскаржується: у 1995 році F-15 ВПС Японії був випадково збитий іншим «Іглом» під час навчального повітряного бою.[26]

Примітки
  1. F-15E Strike Eagle. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 23 травня 2013.
  2. З 1997 року — Боїнг.
  3. F-15A на airwar.ru
  4. Японія починає модернізацію винищувачів F-15J. Мілітарний. Процитовано 5 січня 2022.
  5. McDonnell Douglas F-15 Streak Eagle fact sheet Архівовано 13 січня 2009 у Wayback Machine..
  6. Dryden Flight Research Center. F-15 Flight Research Facility fact sheet.
  7. Dryden Flight Research Center. F-15B Research Testbed fact sheet.
  8. Mehuron, Tamar A., Assoc. Editor. 2011 «USAF Almanac, Fact and Figures.» Архівовано 30 липня 2012 у Wayback Machine. Air Force Magazine, May 2011.
  9. «World Military Aircraft Inventory». 2011 Aerospace. Aviation Week and Space Technology, January 2011.
  10. Boeing Gets $11.4 Billion Piece of Saudi F-15 Deal[недоступне посилання]
  11. США модернизируют саудовские F-15 за 777 миллионов долларов
  12. «Directory: World Air Forces». Flight International, 11–17 November 2008.
  13. Japan Air Self-Defence Force, Japan Maritime Self-Defense Force, Japan Ground Self-Defense Force. Scramble.nl. Архів оригіналу за 3 квітня 2007. Процитовано 3 грудня 2011.
  14. Boeing завершил поставку истребителей F-15K Южной Корее
  15. Boeing: Boeing Rolls Out 1st F-15SG to Singapore. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 3 квітня 2013.
  16. The Base Leg Blog: Last of 24 F-15SGs have been delivered to Republic of Singapore AF. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 3 квітня 2013.
  17. An Eagle evolves
  18. Олег Грановський. Втрати ВПС Ізраїлю в Лівані Архівовано 17 квітня 2014 у Wayback Machine.
  19. Володимир Ільїн. Бойове застосування МіГ-23
  20. F-15A/B Eagle (airwar.ru)
  21. МіГ-23МЛ (airwar.ru)
  22. ~ fta/score.htm The Gulf War Air Combat Box Score: USAF F-15C's from Air-to-Air Squadrons Achieved 34 x Total Kills
  23. Дієго Зампіні. Лицарі Короля Лазаря
  24. Інформаційне агентство УНІАН: У Лівії впав літак американських ВПС
  25. John T. Correll. 202008/0208reformers.aspx The Reformers[недоступне посилання з червня 2019]
  26. F-15J (globalsecurity.com)

Література
  • А. Кузьмін. Американські тактичні винищувачі F-15 «Ігл».//Закордонний військовий огляд. № 2. 2000.
  • Харук, А. (2017). Бойові літаки XXI століття. Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля». с. 400. ISBN 978-617-12-3864-0.

Посилання

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.