Бричка

Бри́чка (пол. bryczka, далі через нім. Birutsche сходить до італ. biroccio — «двоколка») — легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом[1][2].

Бричка

Опис

Кузов брички міг бути як відкритим, так і закритим (чи відкидатися), і кріпився на двох еліптичних ресорах. Верх робили шкіряним, плетеним або дерев'яним, іноді його утеплювали; були моделі і без верху. У Російській імперії брички робили зазвичай без ресор, тоді як в Західній Європі частіше на ресорах і з відкидним верхом. У Польщі нерідко брички були двоколісними (як різновид фаетона, тільки менші).

У бричку запрягали одного або пару коней.

Кучер міг сидіти на козлах або поруч з пасажиром.

Використавши м'яку ходу брички на ресорах, у війську Махна з них робили тачанки.

У літературі
— До дідька! — лаявся тепер він. — Чому сі недотепи не змусили бричку проїхати під аркою?! Се якраз був би тисячний шанувальник тринадцятої австро-турецької війни! — порпався він у своїх паперах.
Тим часом бричка в’їхала на подвір’я, здійнявши хмару куряви. За нею влетіло і четверо гайдуків. Олександр Гаврош ПРИГОДИ ТРИЧІ СЛАВНОГО РОЗБІЙНИКА ПИНТІ [3]
Роман став у тіні дерева біля церкви Успіння Пречистої Діви Марії. Тут його увагу привернули коні, які з’їжджали згори. Гарні вороні коні були запряжені в гарну збрую. Позаду котилася невелика бричка, пофарбована в зелений колір. Спереду сидів середніх років фірман, тримаючи в руках віжки та батіг.
.* * *.
Після обіду на подвір’ї Бренделів була метушня. Бричку ще в переддень помили і місцями підфарбували зеленим. Ще зранку наймит із Никоном натерли крейдою до блиску мідні бляшки на посторонках і вуздечках. Четверо буланих жеребців уже були запряжені в бричку, і Ніка з силою їх стримував. Жеребці гризли вудила, з кінських морд капала піна, копитами гребли під собою землю. З боку здавалося: пусти цих коней з бричкою на волю, то вони рознесуть її на друзки. Дмитро Мохорук. Зів'ялі ружі [4]


...Василина Сашпорівна була дуже задоволена з її архітектури і завжди жалкувала, що вийшли з моди старовинні екіпажі. Сама будова брички трохи набік, тобто так, що правий бік її був значно вищий за лівий, дуже їй подобалася, бо, з одного боку, як вона казала, може влазити низенький, а з другого — високий. Зате всередині брички могло вміститися штук п'ять малорослих, і троє таких, як тітонька. Десь опівдні Омелько, впоравшись з бричкою, вивів зі стайні троє коней, трохи, може, молодших од брички, і почав їх прив'язувати вірьовкою до величного екіпажа. Іван Федорович і тітонька, один з лівого боку, друга з правого, влізли у бричку, і вона рушила. Мужики, що траплялися по дорозі, бачивши такий багатий екіпаж ... шанобливо зупинялися, знімали шапки і вклонялися до пояса. Вечори на хуторі біля Диканьки. Збірка. Микола Гоголь [5]

Галерея
  • Фаетон і бричка початку 20-го століття, вироблені на заводах Мито Орозова у Враці. Виставка етнографічного та ренесансного комплексу "Св. Софроній Врачанський" у Враці, Болгарія
  • Альфред Веруш-Ковальський (1849–1915), Мандрівник в зимову ніч, друга половина 19 ст
  • Бережанський замок
  • Бричка з Докучаєвська
  • ТО-1
  • Альфред Веруш-Ковальський (1849–1915). Повернення з ярмарку

Див. також

Примітки
  1. Бричка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  3. coollib.com/b/332659/read Олександр Гаврош ПРИГОДИ ТРИЧІ СЛАВНОГО РОЗБІЙНИКА ПИНТІ
  4. evrika.if.ua/wp-content/uploads/downloads/2013/ruzhi-1.pdf Дмитро Мохорук. Зів'ялі ружі
  5. Вечори на хуторі біля Диканьки. Збірка. Микола Гоголь

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.