Бруно Нюйттен
Бруно Нюйттен (фр. Bruno Nuytten; нар. 28 серпня 1945, Мелен, Іль-де-Франс, Франція) — французький кінооператор, режисер та сценарист фламандського походження, тричі лауреат та багаторазовий номінант премії Сезар.
| Бруно Нюйттен | |
|---|---|
| Bruno Nuytten | |
 Бруно Нюйттен у 2013 р. | |
| Дата народження | 28 серпня 1945 (76 років) |
| Місце народження | Мелен, Іль-де-Франс, Франція |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | оператор, режисер, сценарист |
| Діти | Tobias Nuyttend, Barnabé Nuyttend і Galathée Nuyttend |
| IMDb | ID 0005814 |
| Нагороди та премії | |
| «Сезар» (1976, 1982, 1988) | |
Біографія
Навчався в Інституті вищих кінематографічних досліджень (IDHEC) у Гіслена Клоке та Рікардо Ароновича. Викладає в Національній кіношколі (La Fémis).
Довгий час був в близьких стосунках з Ізабель Аджані, у 1979 у них народився син Барнабе, тепер він співак і музикант.
Фільмографія
- Оператор
| Рік | Назва | Оригінальна назва | Режисер |
|---|---|---|---|
| 1974 | Вальсуючі | Les valseuses | реж. Бертран Бліє |
| 1974 | Пісня Індії | India Song | реж. Маргеріт Дюрас |
| 1974 | Вбивця-музикант | L’Assassin musicien | Бенуа Жако |
| 1976 | Бароко | Barocco | реж. Андре Тешіне Премія «Сезар» за найкращу операторську роботу |
| 1976 | Найкращий спосіб маршування | La Meilleure façon de marcher | реж. Клод Міллер |
| 1976 | Туалет був замкнений зсередини | Les vécés étaient fermés de l’interieur | реж. Патріс Леконт |
| 1976 | Son nom de Venise dans Calcutta désert | реж. Маргеріт Дюрас | |
| 1977 | Вантажівка | Le Camion | реж. Маргеріт Дюрас |
| 1979 | Сестри Бронте | Les Soeurs Brontë | реж. Андре Тешіне номінація на премію «Сезар» |
| 1981 | Готель «Америка» | Hôtel des Amériques | реж. Андре Тешіне |
| 1981 | Під попереднім слідством | Garde à vue | реж. Клод Міллер номінація на премію «Сезар» |
| 1981 | Одержима бісом | Possession | реж. Анджей Жулавський |
| 1981 | Вбивця, який проходить | Un assassin qui passe | реж. Мішель В'яне |
| 1981 | Брубейкер | Brubaker | реж. Стюарт Розенберг |
| 1982 | Запрошення до подорожі | Invitation au voyage | реж. Петер Дель Монте Премія Каннського МКФ за найкраще художнє рішення |
| 1983 | Чао, паяц | Tchao pantin | реж. Клод Беррі Премія «Сезар» за найкращу операторську роботу |
| 1983 | Піратка | La Pirate | реж. Жак Дуайон |
| 1983 | Життя — це роман | La vie est un roman | реж. Ален Рене |
| 1984 | Форт Саган | Fort Saganne | реж. Ален Корно номінація на премію «Сезар» |
| 1984 | Діти | Les Enfants | реж. Маргеріт Дюрас |
| 1985 | Детектив | Détective | реж. Жан-Люк Годар |
| 1986 | Жан де Флоретт | Jean de Florette | реж. Клод Беррі Премія BAFTA за операторську роботу |
| 1986 | Манон з джерела | Manon des sources | реж. Клод Беррі |
- Режисер та сценарист
| Рік | Назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1988 | Каміла Клодель | Camille Claudel | Номінація на Золотого ведмедя Берлінського МКФ Премія Сезар за найкращий ігровий фільм |
| 1992 | Albert Souffre | ||
| 2000 | Пристрасно | Passionnément | |
| 2002 | Jim, la nuit | телевізійний |
Посилання
- Бруно Нюйттен на сайті IMDb (англ.)
- Бруно Нюйттен на сайті AlloCiné
- Бруно Нюйттен на сайті oKino.ua
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.