Будище (Звенигородський район)
Буди́ще — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 15 км від районного центру — міста Звенигородки та за 30 км від залізничної станції Звенигородки. Населення — 711 чоловік.
| село Будище | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район/міськрада | Звенигородський район |
| Рада | Будищенська сільська рада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1630 — 1640 |
| Населення | 711[1] |
| Площа | 1,715 км²[2] |
| Поштовий індекс | 20213 |
| Телефонний код | +380 4740 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°11′40″ пн. ш. 31°01′48″ сх. д.[3] |
| Середня висота над рівнем моря |
225 м |
| Відстань до обласного центру |
87,1 (фізична) км[4] |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Найближча залізнична станція | Звенигородка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Будище |
| Сільський голова | Кулик Валерій Леонідович |
| Карта | |
  Будище | |
 Будище | |
| Мапа | |
 | |
Історія
Село засноване у першій половині 17 століття. На місці села колись у лісі була буда, де виробляли поташ. Звідси й пішла його назва. На лісових промислах почали виникати поселення, переважно із кріпосних, які втікали від панів, та з селян із розорених татарами сіл.
У путівнику «Шляхами Великого Кобзаря» зазначено, що у 1740 році Будище складалося з 70 дворів. П. Енгельгардт, одержавши в спадщину Будище та сім сіл, у 1828 році збудував у селі маєток. У 1828—1829 роках у пана служив козачком юний Тарас Шевченко. Досі збереглися три дуби, які називають Шевченковими. За переказами, у дуплі одного з них Тарас ховав свої малюнки.
До реформи 1861 року в селі було 156 дворів. Як розповідають, розробляли ліс смілянські промисловці. Звідси — «Будища смілянська».
У 1852 році спадщину Енгельгардта було поділено між дружиною і трьома синами. Будище отримав юнкер Петро. У 1870 році в селі побудовано новий житловий будинок. На дочці Петра — Наталі одружився Моссаківський, який узяв управління маєтком. У 1913 році він побудував двоповерхову школу.
До радянської влади село поділялося на дві частини — «Правда» і «Кривда», де відповідно жили багаті і бідні.
Роки радянської влади
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.
У 1937 році в колишньому маєтку Енгельгардта почала працювати школа. У 1957 році в ній створено будинок для жінок похилого віку, який у 1973 році організовано в інтернат для психічнохворих.
Під час Німецько-радянської війни 239 меншканців села воювали на фронтах, 112 з них загинули, 127 удостоєні урядових нагород. 1955 року, на їх честь, у селі споруджено пам'ятник.
Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі працювала школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, майстерня пошиття одягу.
В селі містилася рільнича бригада № 4 колгоспу «Батьківщина Шевченка» (центральна садиба у селі Моринцях), працювало дослідне господарство Шевченківського гідромеліоративного технікуму.
Сучасність
На території села працює: ПСП імені Шевченка, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок-інтернат. У 2004 році село газифіковано.
6 жовтня 2018 року в Будищах освячено новозбудований храм на честь святого Архистратига Божого Михаїла[5].
Пам'ятки
- Колишня садиба Енгельгардтів та Будищанський парк включені в Національний заповідник імені Т. Г. Шевченка.
- Гупалівщина — заповідне урочище місцевого значення.
- Думний дуб — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.
Відомі люди
З 1829 року тут жив Тарас Шевченко, коли його забрали до поміщицького двору і він був козачком у пана Енгельгардта. Будище багато разів згадується у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», у поемі «Гайдамаки». Тепер на колишньому будинку Енгельгардта (зараз це восьмирічна школа) на честь перебування Шевченка встановлено меморіальну дошку. В парку ростуть два велетенські дуби, які селяни називають шевченковими. Ім'ям поета в селі також названо вулицю.
У селі народились:
- Тютюнник Юрій Йосипович (*20 квітня 1891 — †20 жовтня 1930) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР[6].
- Осадчий Тихін Іванович (30 червня 1866 — 24 грудня 1945) — громадський діяч, економіст, кооператор, член Української Центральної Ради;
- О. Ю. Романенко — викладач Чернівецького університету, поет.
Джерела
Посилання
- Сайт Верховної Ради. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 5 серпня 2020.
- Український видавничий портал "Хто є хто"[недоступне посилання з лютого 2019]
- www.fallingrain.com(англ.)
- maps.vlasenko.net(рос.)
- У селі Будище на Черкащині освячено новозбудований храм на честь Архистратига Божого Михаїла. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 27 жовтня 2018.
- Вечірня газета
Література
- Універсальна енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.112-113.
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.