Бунге Микола Андрійович
Мико́ла Андрі́йович Бу́нге (*3 (15) грудня 1842, Варшава — 31 грудня 1914 (13 січня 1915), Київ) — російський і український хімік німецького походження.
Бунге Микола Андрійович | |||
---|---|---|---|
Народився |
3 (15) грудня 1842 Варшава, Російська імперія[1] | ||
Помер |
31 грудня 1914 (13 січня 1915) (72 роки) Київ, Російська імперія[1] | ||
Місце проживання | Київ | ||
Країна | Російська імперія | ||
Національність | німець | ||
Діяльність | хімік | ||
Alma mater | Київський університет Св.Володимира | ||
Галузь | хімія | ||
Заклад | Київський університет Св.Володимира | ||
Звання | професор | ||
Відомий завдяки: | роботи з електрохімії, технологічної хімії | ||
Діти | Бунге Микола Миколайович | ||
Нагороди |
|
Працював у галузях електрохімії та хімічної технології. Досліджував електроліз розчинів і органічних сполук, удосконалив методику газового аналізу. Вивчав процес виробництва цукру з цукрового буряку та умови його перебігу. Зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної цукрової промисловості.
Біографія
Родина
Микола Бунге належав до великого київського роду німецького походження, засновником якого був його прадід Георг Фридріх Бунге. Дідусь Миколи — Бунге Християн Георгійович, випускник Києво-Могилянської академії, один з перших київських педіатрів.[2]
Батько Миколи, Андрій Християнович Бунге (за іншими даними мав ім'я Генріх, Григорій, Костянтин) (18.07.1811 — 11.02.1885) був інженером. Навчався у Дерптській гімназії (1821—1828). Служив будівельним інженером у Санкт-Петербурзі (1830—1835), потім у Варшаві (1835—1844). Працював на будівництві фортець у Івангороді та Олександрівської цитаделі у Варшаві. Вийшов у відставку достроково через хворобу в ранзі капітана. Жив у власному маєтку Опалин під Варшавою.[2]
Андрій Бунге одружився зі своєю племінницею, Оленою Тецнер, донькою аптекаря Івана Тецнера та Єлизавети Георгіївни Бунге, доньки дядька Андрія Георга Бунге.[2]
Мав старшу сестру Меланію (народилася 19.12.1837), яка вийшла заміж за генерал-майора Карла Львовича фон Тромпетера.[2]
Рання біографія
Народився 3 (15) грудня 1842 року у Варшаві. До 12 років виховувався в домашніх умовах, потім вступив до Вищого чоловічого пансіона Е. Гольца у Варшаві. У 1856 році переїхав до свого діда Християна, який жив у Києві. Невдовзі дід помер, і Миколу взяв до себе в дім дядько, професор Київського університету Микола Християнович Бунге.[2]
У Києві 1857 року Микола поступив до 4-го класу Першої київській гімназії. Закінчив гімназію зі срібною медаллю.[2]
Освіта
Після закінчення гімназії в 1861 році був зарахований студентом природничого відділення фізико-математичного факультету університету святого Володимира, який закінчив у 1865 році і був залишений при університеті професорським стипендіатом. М. А. Бунге пристрасно захоплювався хімією, ще в студентські роки виконав свою першу наукову працю, а за період перебування стипендіатом витримав магістерські іспити і захистив у 1868 р. дисертацію на тему «Про нітрозосполуки». Уже магістром отримав закордонне відрядження на два роки, половину з якого він провів у Німеччині.[2]
Викладацька і наукова діяльність
Після закінчення закордонного відрядження М. А. Бунге приступив у 1871 року до читання лекцій і завідування кафедрою і лабораторією технічної хімії в університеті св. Володимира.[2]
Разом із Петром Алексєєвим він був засновником Російського фізико-хімічного товариства, а також почесним членом Товариства природознавців, активним членом Київського відділення Російського технічного товариства (яке очолював 33 роки), головою якого його було обрано 1873 р.[2]
М. А. Бунге неодноразово наголошував, що для розвитку промисловості в Росії необхідно готувати «обізнаних діячів», у зв'язку з чим проявляв турботу про технічну освіту. З його ініціативи 1884 року було створено в селищі Сміла Київської губернії дворічні технічні класи (сьогодні — технікум харчової промисловості), для яких він створив статут та які підтримував фінансово.[3] Також брав участь у заснуванні школи дорожньої і будівельної справи та ремісничого училища в Києві.
Родина
03 червня 1873 року Микола Бунге одружився з Євгенією Шиповською (народженою 1850 року), донькою штаб-офіцера Управління Київського, Волинського і Подільського генерал-губернатора Порфирія Андрійовича Шиповського. Вони мали двох дітей: Катерину та Миколу.[2]
Катерина Бунге народилася 15 або 18 липня 1874 року. Була російськомовною поетесою і перекладачкою. Друкувалася у періодичних виданнях «Киевская мысль», «Вестник Европы», «Современный мир», «Мир», «Эпоха», «Дно». Перекладала російською деякі твори Франциска Ассізького. Померла в Берліні 13 вересня 1933 року, похована на православному кладовищі Тегель.[2][4]
Микола Миколайович Бунге (1885—1921) став хіміком, як і батько. У 1910 році закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, пізніше викладав в університеті. Після створення Таврійського філіалу Київського університету в травні 1918 року був одним з декількох викладачів, які сформували фізико-математичний факультет. Помер у 1921 році.[2][5]
Нагороди
Нагороджений орденами Святого Станіслава 2 ступеня у 1874 році та Святої Анни 2 ступеня у 1877 році. Мав чин статського радника.[2]
Примітки
- Бунге Николай Андреевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Малій, Ольга (2007). Родовід Бунге. Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики : збірник наукових праць (Київ) (15): 74–97.
- Історія університету. До 130-річчя Національного університету харчових технологій. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017.
- Екатерина Николаевна фон Бунге. Погост Тегель(рос.)
- Бунге Николай Николаевич. Профессора Таврического университета Архівовано 7 січня 2017 у Wayback Machine.(рос.)
Джерела
- В. О. Ковтуненко. Бунге Микола Андрійович (2004) Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Посилання
- Історія кафедри загальної та медичної хімії НМУ ім. О. О. Богомольця
- Меценати i засновники КПI: справи i час. Офіційний сайт НТУУ КПІ ім. І. І. Сикорського
- Ігор Винниченко, Родіон Винниченко. НІМЦІ У 175-РІЧНІЙ ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ. Газета «Форум націй», 9/88, 2009